Настає час ракетної дуелі

Російські судна ходять Каспійським морем до Ірану і назад, як щури. Тому що таяться, регулярно вимикають транспондери – це супутникові пристрої, які фіксують розташування корабля, його курс, швидкість та інше.

Якщо хочуть сховатися, отже, займаються чимось непристойним. Півбіди, якщо йдеться про контрабандний експорт російської нафти через налагоджені Іраном тіньові схеми. Але є підстави припускати, що таким чином недоімперію завозять іранські дрони-камікадзе і балістичні ракети.

При цьому західні експерти переконані, що Іран не ризикне постачати далекобійні ракети «Зольфагар», а обмежиться експортним варіантом ракети «Фатех 110» з дальністю 250 км. Тут необхідне пояснення.

Ще за Союзу Горбачов та Рейган підписали угоду про скорочення ракет середньої та малої дальності – тих, які летять понад 500 км. Путінська Росія, зрозуміло, із цієї угоди вийшла. Але Штати все одно продовжують відстежувати, щоб ніхто такими ракетами світу не торгував. І ось Іран не хоче підставлятися зовсім явно, тому начебто має обмежуватися «Фатехами».

Але балістична ракета на 250 км із напівтонною боєголовкою – теж чимало. Відповідно, у нас відразу з'являться ракети ATACMS, про які ми стільки натякаємо партнерам. І тоді почнуться ті ракетні дуелі, які я анонсував: недоімперія продовжить бити по нашій критичній інфраструктурі, ми знищуватимемо стартові позиції ворожих ракет.

У цьому протистоянні я ставлю на наших. По-перше, американські ракети далекобійніші і точніші. По-друге, наші ракетники вже чудово освоїли «Хаймарси», перехід на ATACMS для них не складе жодної складності. Цих переваг у окупантів немає.

А якщо недоімперія ризикне залучити для обслуговування ракет іранських фахівців, це означатиме фактичний вступ Ірану у війну на боці Росії. І тоді перед нашими союзниками автоматично постане питання про знищення військових виробництв на території Ірану. Ізраїль і Саудівська Аравія, до речі, давно приміряються до цих виробництв.