Світова економіка перестала помічати війну в Україні

Гірка, але правда:

Світова економіка перестала помічати війну в Україні.

Це можна легко відстежити за фондовими індикаторами.

Наприклад, у нас постійний ризик закриття зернового коридору, під питанням майбутній експорт, а ціни на зерно не ростуть.

Каховська катастрофа, постійні розмови в інформаційному просторі про вибух ЗАЕС, про застосування в Україні тактичної ядерної зброї – але все це ніяк не позначається на світових фондових індексах.

З огляду на те, що українська економіка становить близько 0,25% світового ВВП, навіть її повне руйнування на світовій економіці ніяк не позначиться.

Очевидно, що якщо Захід пішов на санкційні обмеження РФ, то втрату українського ринку він точно переживе.

Водночас Україна займає суттєву частку в експорті сировинних товарів.

Тому війна в нашій країні здебільшого впливає на ціни на зерно, кукурудзу, а також соняшникову олію, де ми взагалі номер один у світі.

Невеликий вплив ми маємо на ринок залізної руди та металів.

Україна має суттєві запаси титану, тож і тут можемо впливати на світовий ринок.

До речі, є наша роль і в досить специфічних сферах.

Наприклад, в Одесі виробляється спеціальний газ, який використовується в промисловому виготовленні чіпів.

І коли підприємство в Одесі зупинялося, це призводило до збоїв у світовому виробництві мікросхем.

То що ж так підірвало «здоров'я» світової економіки, якщо не війна в Україні?

Світова рецесія пов'язана з болючим переходом з п'ятого технологічного укладу до шостого, в якому будуть об'єднані результати нано-, біо-, інформаційних та когнітивних технологій.

Дізнатися про те, що він настав, ми зможемо за появою нового продукту в масмаркеті – аналогічного смартфону, комп'ютеру або автомобілю.

Деякі надії покладаються на штучний інтелект.

Але поки що такого продукту немає, а старий масмаркет уже не може бути фактором зростання.

І ось на такому стику завжди відбувається криза.

Світова економіка циклічна, і сьогодні вона впритул підійшла до нового довгострокового циклу Кондратьєва, який становить близько 40 років.

Початок цього циклу прогнозували на 2018-2020 роки, але, ймовірно, старт було зміщено пандемічною кризою.

Завдяки сучасній монетарній політиці рецесія, цілком можливо, пройде у вигляді «розмитого контуру» – тобто статистично рецесія не станеться, але зростання буде вкрай анемічним.

Як поведуть себе при цьому ціни на сировину, поки що незрозуміло, але кореляція між зростанням світової економіки і цінами на сировинні товари вже не буде яскраво виражена.

Найімовірніше, ми спостерігатимемо парадоксальну модель сировинних ножиць: зростання цін на енергоносії на тлі анемічного збільшення цін на аграрну сировину і застою цін на метал.

А це загрожує збільшенням собівартості нашої продукції і втратою цінової конкурентної переваги на зовнішніх ринках.

При цьому українська економіка страждатиме не тільки від дешевого сировинного експорту, а й від відносно дорогого сировинного імпорту, насамперед енергетичного.