Кремль знайшов нових ворогів для росіян
Російська держмашина поки що ситуацію контролює, але під неслабким тиском
Оскільки напад на Україну перестав надихати російську публіку і все частіше навіює смуток, тамтешня влада починає потихеньку повертати до порядку денного старі перевірені теми.
Вже півтора місяця в ефірі зростає кількість повідомлень про злих мігрантів, які отруюють життя дорогих росіян.
Весь період активної фази війни в РФ ні на секунду не припиняли діяльність спільноти, яка збирає контент про злих мігрантів. Але то була фонова активність.
На федеральний рівень проблематику «тих, що понаїхали» хитнув військовий злочинець Олександр Бастрикін, ватажок т.зв. «Слідчого комітету».
З його подання понеслася статистика, згідно з якою 1) кількість кримінальних справ через злочини іноземців у 2022 р. зросла втричі порівняно з 2021 р.; 2) кількість кримінальних справ щодо вбивств та тілесних ушкоджень, що спричинили смерть, зросла в п'ять разів.
(Для розуміння масштабу: вбивств і інцидентів з вини іноземців у РФ, що спричинили смерть, за весь 2022 рік порушено 893 кримінальні справи. Кількість трупів невідома, припустимо, що їх близько тисячі. Так от. У Росії публічно (!) ховають близько 100 солдатів на день, тобто за 10 днів-два тижні в Україні росіяни зазнають втрат більше, ніж наробили мігранти всередині РФ за рік!, у плані особливо тяжких злочинів небезпека мігрантів незрівнянна з тією шкодою, яку завдає Росії та російському народу злочинна війна Кремля проти України).
Це не перший вислів Бастрикіна на цю тему. Але попередні якось тонули у загальному потоці. А це зачепилось і почало жити своїм життям. Значить, це комусь потрібно.
Одразу ж «раптово» згадали, скільки в Москві та Підмосков'ї мусульман, як вони живуть анклавами та пригнічують місцевих аборигенів.
На цьому тлі почав зростати градус виття різного роду «патріотів», який періодично трансформується в сигнал «поки ми тут воюємо, мігранти захоплюють Росію».
Неясно, в який бік розгойдуватимуть цей сюжет. Але ознаки очевидної інформаційної гри вже є.
Можливих напрямків кілька.
По-перше, мігранти справді скоюють тяжкі злочини. Вбивають, ґвалтують. Якийсь із таких злочинів можуть випнути в потрібний момент для перемикання уваги. Ґрунт уже готовий.
По-друге, російська влада потребує гарматного м'яса. Червоною ниткою у патріотів проходить сюжет, що мігранти, які мешкають у РФ, могли б і повоювати. У контексті цього бубнежу бункерний дід нещодавно оформив рішення про спрощений порядок набуття громадянства РФ для тих, хто за неї повоює.
Чоловіків-мігрантів відповідного віку – мільйони. Здебільшого – вихідці із Центральної Азії. Формально – величезний мобресурс. Але ідея масово залучити їх до військ видається неоднозначною.
Мотивації померти за Росію у цих воїнів точно не буде. Отже, під великим питанням буде їхня стійкість.
Охочих повоювати за чималі гроші може набратись якесь число. Але щоб перетворити їх на подобу війська знадобляться значні зусилля та час. Плюс де-факто Кремль вручить зброю та забезпечить бойовий досвід тим групам, до яких усередині РФ є явна недовіра.
Логіка у цій історії є, якщо хтось паралельно виношує задум просіяти мігрантські маси та створити лояльні РФ етнічні сили для подальшого використання у країнах походження. Але це складна ресурсомістка багатоходівка.
Поки що найпростіший сценарій – істерію з мігрантами, як і сюжети про стихійні лиха, можуть використовувати для витіснення з ефіру війни.
Нюанс у тому, що в ефірі цю тему можна контролювати, а в житті ймовірні ексцеси, які можуть спровокувати ланцюгову реакцію. Життя простих росіян погіршується. Вони можуть почати вихлюпувати свій гнів. Отримають відсіч і вперед.
Російська держмашина поки що ситуацію контролює, але під неслабким тиском. Хтось постійно курить у недозволених місцях, запускає піротехніку тощо. Це може перевантажити держорганізм. Як наслідок, він може не впоратися із тією ж мобілізацією. Що позначиться на фронті.
По суті, Москва може легко відкрити другий фронт. Образ «внутрішнього ворога» замість шкідливих лібералів та посібників заходу готовий.
Як то кажуть – у добрий шлях. Сподіваємось і віримо.
Коментарі — 0