Війна націй. Росіяни більше не сховаються за спинами бурятів

Ця війна – не війна армій. Це війна націй.

Просто росіяни ще в неї не вступили. Буряти, зеки, профнайманці і строковики – не рахуються. Рускі як національна спільнота ще не вступили в війну націй. Вони думали, це вирішить армія. Позаяк армія капітулює на полі баталій, Кремль мусить переносити війну на національний рівень.

Це й буде передвістям кінця. Їхнього. Бо в війні армій перемагає не справедливість і правда, а кількість озброєння і вправність вояцтва. У війні армій перемагає мілітарно сильніший, а не сторона правди. Інакше в світі не було б несправедливих окупацій, анексій, завоювань та колонізацій.

А в війні націй перемагають егрегори – нематеріальна народна душа, ментальний конденсат усього народу, священна психологія спільноти, об'єднаної вищим прагненням. Це не езотерика, це догма історії. За нами правда, за нами воля, за нами буття, за нами житіє на цій планеті. За нами – надпотужні історичні місії й мотивації, з якими нема сенсу співставляти несуразні рос.пуки й пшики на тему якогось-там НАТО, сговора піндосов і прочу непереконливу навіть для них єресь.

Якщо війна з рівня армій переноситься на рівень націй, то це крайня стадія безвиході для них. Очікувати можна чого завгодно. І в'їдливими кольками це не перекрити. Але по суті це нічого не міняє: війна з самого початку для нас була екзистенційною. А в таких двобоях ми умудрялися виживати навіть після 300 років геноцидів.