Танці в обіймах ведмедя

Сьогодні – три роки від сфальшованих виборів у Білорусі, після яких лукашенко проголосив себе вчергове президентом.

Сотні тисяч білорусів з тим не погодились – однак режим жорстоко придушив протестні виступи.

Нині, за оцінками ЄС, у країні понад 1500 політичних вʼязнів.

Білоруська територія використовується москвою для війни проти України та провокацій проти країн-членів НАТО (хоча Альянс устами речниці Оани Лонгеску «не бачить прямої чи опосередкованої загрози», зокрема, від «вагнерівців»).

Мрія путіна – безпосередньо втягнути білорусь у війну, остаточно розчинити її в імперії. Однак це означало б і остаточний кінець лукашенка, який має хоч якесь значення, доки країна залишає рештки субʼєктності. Тому лукашенка маневрує.

Колись ці «танці в обіймах ведмедя» ляжуть в основу драматичних сюжетів. А поки наші сусіди і найближчі родичі серед народів залишаються в ласці хижака і залежного від нього диктатора.

Перед кінцем ІІ Світової війни гітлерівці окупували Францію і Італію. Це не врятувало режим, з яким боролися з метою знищити. Білорусам теж загрожує повна окупація – як тільки необхідність у цьому побачать у москві. І подібно до поневолених нацистами народів, їм залишиться сподіватись лише на визволення після краху московського режиму.

Україна може відіграти у звільненні білорусів ключову роль. Не лише завдаючи поразки російським полчищам, але й ставлячи білоруське питання на порядок денний у спілкуванні з союзниками і знаходячи вихід з «ведмежих обіймів».