Епоха «кучмізму». Переосмислення
![](/img/article/10100/15_main-v1720963188.jpg)
Перші написи на парканах «Данілич, прості» з'явились ще років 20 тому
30 років тому Україна посеред літа обрала собі колоритного керманича. Пам'ятаю, як зараз, спекотний липневий день, диктор Олександр Сафонов у новинах о 15 чи 16-й на УТ-1 оголошує фінальний рахунок від ЦВК...
Кучма – єдиний український президент, якому довелося відпрацювати два терміни. І це вже багато про що говорить. Говорить не про Кучму, а про нас, українців. Цей вибір демонструє нашу суперечливу сутність, пояснює природу наших проблем, і деяких наших успіхів також.
Дуже добре закарбувалося, як його палко ненавиділи, і як його знову обирали...
Що ж до самого Кучми. У серпні експрезиденту виповниться 86 років.
Від радянського червоного директора та прем’єр-міністра, який у 1993-му розгублено промовив «Скажіть мені, яку країну треба будувати, і я буду будувати» він пройшов шлях до політика, проти якого Росія влаштовувала спецоперації.
Він такий, який він був: породив олігархів, але закрив найбільше російських шкіл, садив опонентів, але не повівся на розводку Медведчука із «третім строком». Саме Кучма у 2004 році обрубав наміри Януковича: «Поки я президент, танків на вулицях Києва не буде» і не дозволив силовий розгін «помаранчевого» Майдану.
Тому ніяких однозначних оцінок історія йому не дасть.
Перші написи на парканах «Данілич, прості» з'явились ще років 20 тому. Проте й досі Кучму, якого ми самі двічі обирали, ми ж можемо назвати призвідником наших бід.
Наталія Лебідь спілкувалася з тими, хто працював, знав і спілкувався з Кучмою у різні періоди.
Як на мене, вийшло несподівано позитивно.
Коментарі — 0