Коли в Україні насправді скасували кріпацтво

Колись малим у моїх діда з бабою у коробочці з документами я знайшов цікаву штуку. Зелененька книжечка, на якій було написано паШпорт. Тоді мене зачепило це чудернацьке слово, саме літера «Ш» у ньому. Бо досі я чув лише про «паСпорт».

Але цінність цього документа для його володаря була в іншому. У часи мого діда володіти паШпортом було великим привілеєм. Бо усі селяни були безпаспортні. Це був режим «щасливого» радянського рабства.

Шлях до розкріпачення могло відкрити хіба що навчання у місті. Але для цього треба було отримати дозвіл у сільського начальства. Подекуди голова сільради, а подекуди – голова колгоспу давали молоді омріяну «путьовку в жізнь». Ось так її отримав і мій дід, коли відправився у столицю опановувати свій потрібний радгоспу фах.

Загальне ж рокріпачення почалося всього лише 50 років тому.

28 серпня 1974 року Рада Міністрів СРСР затвердила положення, за яким паспорти отримували усі 16-річні громадяни, включно із вихідцями з сіл. Нові паспорти почали видавати у 1976 році, і до кінця 1981-го в СРСР їх отримали близько 50 мільйонів селян.

Як це було, розповідає Наталія Лебідь. У неї з цією паспортною революцією пов'язана своя цікава історія.