Про київський теракт. Погляд з іншого боку
«Главком» розповідає історію поліціянта, який не побоявся натиснути курок, – 10 років тому
Уявіть, що все сталося геть навпаки. Поліціянти прибули на місце події. І врятували людей, убивши терориста.
А нічого й не треба уявляти.
У нашій новітній історії поліції вже так було.
«Главком» і Віталій Тараненко знайшли патрульного, який рівно 10 років тому застосував зброю. Знешкодив чоловіка, який вже встиг поранити заточкою кількох жінок. Це сталося у Хмельницькому.
І ви думаєте його нагородили? Ні, його вже 10 років судять.
Патрульний Ярослав Болюх (на фото) не тікав. Не ховався, не чекав підкріплення. Він робив те, що вимагає здоровий глузд – зупинив озброєного божевільного нападника.
А далі почалося те, про що не пишуть у підручниках для поліцейських. Спочатку начальство запевнило його, що все буде гаразд, мовляв, молодець... А потім службова перевірка, слідство... Підозра. Суди.
Роки судів.
Ось тут і є пастка. Стріляєш – судять. Тікаєш – садять.
Ярослав Болюх, що взяв на себе відповідальність в критичний момент, не погоджується із висуненим обвинуваченням. З початку повномасштабної війни чоловік пішов добровольцем на фронт. За чотири роки з рядового солдата дослужився до заступника командира батальйону. Брав участь у боях на Донеччині, деокупації Харківської області та Херсону. Нині продовжує тримати оборону на сумському напрямку.
Коментарі — 0