Церковне питання стає ребром

З моменту ухвалення закону про заборону Московської церкви минає дев'ять місяців.

Саме цей термін був передбачений для того, аби релігійні громади, які держава вважає пов’язаними з Росією, добровільно розірвали цей зв’язок.

Щоб встигнути, парафіям, монастирям та іншим релігійним організаціям залишається кілька тижнів. Але вже можна сміливо говорити: можливістю, яку надав законодавець, добровільно майже ніхто не скористався.

Понад 90% громад Церкви, яка перебуває у єдності з Московським патріархатом, так і не виконали норму закону – не перереєстрували статути. Пояснюють вони це просто: ми не є частиною РПЦ. Така тактика захисту не є новою.

А ось відкриттям є те, що у деяких регіонах обласна влада також не ототожнює РПЦ із тими релігійними громадами, які де-факто є частиною Московського патріархату...

«Главком» також опитав усі обласні військові адміністрації на предмет переходів парафій з моменту початку дії закону. Динаміка та географія переходів дала б зрозуміти, чи працює закон і де влада сприяє/заважає його виконанню.

Станом на кінець квітня не всі області оприлюднили ці дані. Ті ж що відповіли за запит засвітили кілька проблем…

По-перше, повторюся, зафіксована майже повна відсутність переходів з УПЦ МП до помісної УПЦ/ПЦУ.

По-друге, як виявилося, обласні адміністрації не мають одностайності навіть у питанні, що таке РПЦ і УПЦ МП, і чи є це одне і те ж саме.

Для прикладу:

• На Житомирщині у 2025 році перейшли у ПЦУ дві громади, у МП залишаються 584.
• Запоріжжя: зі 138 громад на підконтрольній частині території жодна не перебуває у процесі зміни юрисдикції.
• Тернопільська область: із 85 організацій УПЦ МП після ухвалення закону жодна не змінила свою юрисдикцію.
• Рівненська область: із 469 громад у єдності з Московським патріархатом, після ухвалення закону юрисдикцію змінили дев’ять.
• Чернігівська область. Із 542 громад у єдності з Московським патріархатом після ухвалення закону дві перейшли до УПЦ/ПЦУ.

І т.д. і т.п.

Що ж буде після того, як відведені дев'ять місяців сплинуть? Тут теж нас чекає сюрприз. Добровільний період для переходів завершиться, а примусовий… не розпочнеться.

За дев'ять місяців уряд так і не спромігся зробити те, що йому потрібно було втілити втричі швидше. У законі зазначено, що упродовж трьох місяців з дня його публікації уряд має ухвалити необхідні підзаконні акти задля його виконання.

Простіше кажучи, для виконання функцій Держслужбі з етнополітики та свободи совісті потрібні інструменти.

Однак, уряд так і не надав досі цих інструментів! Відповідно, Держслужба не може розпочати роботу з визначення зв’язків релігійних громад із РПЦ.

Ждуни кругом…