Китай захопив Євразію і відправив Росію на помийку історії

За результатами саміту Шанхайської Організації Співпраці, регіональний переділ Китаєм колишньої сфери впливу Росії такий (базовано на моєму аналізі вибору слів агенцією Сіньхуа):

Васали – Таджикистан, Білорусь, Туркменістан, Монголія.

Стратегічно важливі майбутні китайські колонії – Казахстан, Пакистан.

Регіональні партнери, на суверенітет яких Китай поки що не претендує, – Узбекистан, Азербайджан, Іран.

Конкуренти в регіоні – Туреччина.

Шкура колишнього гегемона, об яку Китай щойно витер ноги, – Росія.

Поки західні аналітики говорять про те, що на саміті ШОС взагалі нічого важливого не прозвучало, реальна ситуація полягає в тому, що Китай де-факто дав гарантії безпеки не лише Казахстану, але й виставив ультиматум про дружбу Білорусі. БІЛОРУСІ!!! Президент якої ще два дні тому рубав дрова для Європи, щоб не замерзла без російського газу!

Ось деяка фразеологія, яку було використано державною агенцією Сіньхуа, яка відображує нову ієрархію Сі Цзінпіня.

Білорусь – найближчий друг і широкий стратегічний партнер за будь-якої погоди (парочка підписала цілий стос домовленостей).

Таджикистан – сусід і партнер, який повинен краще старатися для конкретних результатів (переклад: віддати більше родовищ).

Казахстан – постійне широке стратегічне партнерство зі спільним майбутнім (переклад: Китаю потрібен безперешкодний доступ до території і вихід до Каспію).

Пакистан – гідний довіри стратегічний партнер зі спільним майбутнім (переклад: Китаю потрібен вихід до океану).

Туркменістан – стратегічне партнерство, яке Китай готовий наполегливо розвивати (переклад: будете піддаватися Росії – ми вас збанкрутуємо).

Узбекистан – стратегічна взаємодовіра і взаємовигідне партнерство (переклад: захопити буде не так просто).

Азербайджан – будемо планувати стосунки зі стратегічної перспективи (переклад: захопити буде не так просто).

Монголія – широке стратегічне партнерство (переклад: давайте руду і вугілля, переходьте на китайські рельси і не вимахуйтесь).

Іран – широке стратегічне партнерство (тут я на просту мову перекласти не змогла).

Туреччина – взаємовигідна співпраця, треба б консолідувати політичне підгрунтя стратегічної співпраці (переклад – впертий баран і незручний конкурент).

Росія – Китай готовий розвивати підтримку ключових інтересів кожної зі сторін і прагматичну співпрацю в галузі торгівлі, сільського господарства і товарних перевезень. (Переклад – давайте вашу нафту, зерно і поїзди, сировинний ви придаток).

У китайських джерелах немає фотографій Сі і Путіна поруч, є лише фото зустрічі у форматі Китай-Монголія-Росія, де Путін сидить боком і таблички Росія не видно. На вечерю лідерів країн Сі не прийшов. Лукашенко на зустрічі з Сі з переляку натягнув маску з прапором Китаю. Красномовнішої картини не придумаєш.

Мимоволі згадується, що міністр оборони Росії Шойгу походить з колишньої китайської території, формально анексованої СРСР тільки в другу світову. Совпадєніє? Не думаю.

Згадується також теорія Тімоті Снайдера, що цю агресію Росії затіяв Китай. Ну... може бути. Якщо б не ця війна, витурити Росію з центральної Азії Китаю було б неможливо. А так – Росії кінець. А нашим сусідом тепер поступово буде ставати Китай.

Тепер потрібно всіми силами не стати колонією Китаю. Це непросто, але наші європейські сусіди вже зрозуміли цей прикол і нам допоможуть, сподіваюся.