Успіх країни складається з успіху кожного українця, або Чому треба порадіти за Клавдію Петрівну

У моїй стрічці багато про Клавдію Петрівну. Пишуть, що кому в голову збреде. Від добродушних жартів про «роздягання обличчя» до ядучого сарказму про зовнішність. Ще є частина публікацій про те, що я б, звісно, не пішов/пішла, але ж робота-діти-подруги і тд.

Я десятиліттями спостерігаю, як українці своїми ж руками-ротами намагаються знецінити те, що стає популярним. Клавдія Петрівна тут не вийняток.

Замість того, щоб написати: – Молодець! Ти це зробила. Змогла. Показала приклад багатьом талановитим людям, що мрії збуваються; що музика нас гуртує; що ми можемо попри усе творити, експериментувати, провокувати…

Пишуть гидоту, яка не робить честі нікому.

А тепер уявіть собі. Палац спорту повний людей. Тобі 18. Ти вперше виступаєш перед такою, саме своєю аудиторією, яка очікує від тебе дива.

Шалене хвилювання і відповідальність.

Ти про це мріяла стільки часу і тобі це вдалося. Комент писати – багато зусиль не треба. А щоб організувати таке шоу – потрібно море енергії, грошей, часу, сил, репетицій, злагодженості у команді.

І люди в команді такі ж знервовані, невиспані, як і ми всі.

Але вони це зробили. Молодці!

Вітаю! Хай ваші таланти і енергія прислужаться Україні.

Успіх країни складається з успіху кожного з українців. Тож вчимося підтримувати одне одного і тримаймо стрій!