Російські манівці: від Мюнхена до Мюнхена

Щойно завершилася Мюнхенська безпекова конференція. Її головною темою стала війна в Україні. Глави держав, керівники міжнародних організацій, політики та військові обговорювали ситуацію в Україні та світі, що склалася внаслідок збройної агресії Росії проти нашої держави.

Обговорювали під різними кутами зору, висловлювали різні думки, обіцяли допомогу Україні, так чи інакше засуджували агресора. Про це вже чимало писали і писатимуть: конференція стала сторінкою історії, а її підсумки ще підбиватимуть і вивчатимуть.

Мені ж хочеться згадати іншу Мюнхенську безпекову конференцію, яка відбулася 15 років тому, в лютому 2007.

Росію на тій конференції представляв порівняно молодий і легітимний президент Путін. Це було ще до анексії Абхазії та Південної Осетії, бойових дій російських приватних військових компаній в Африці, інтервенції Росії в Сирію, окупації Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей України. До збройної агресії 2022.

Мюнхенську промову 2007 року виголосив лідер країни, яка щойно – завдяки допомозі Заходу та високим цінам на енергоресурси - оговтувалася від економічної кризи.

Та мюнхенська промова Путіна запам'яталася нахабством. Тоді господар Кремля вперше показав зуби. Він нарікав на однополярність світу і заявив про неприйнятність такої моделі. А ще заявив про «права» Росії – за його словами, країни з тисячолітньою історією – якими вона не збирається поступатися.

Тоді хтось не сприйняв ці слова всерйоз, хтось обережно натякнув на початок нової «холодної війни».

А далі за 15 років відбувалися події, про які я згадав на самому початку. Росія вперто йшла проголошеним тоді курсом на руйнування світового порядку, який її не влаштовував, бо не відповідав її амбіціям.

На цьогорічному Мюнхенському форумі Росії не було. Виявилося, що проблеми світової безпеки можна вирішувати без неї. Навіть краще вирішувати без неї.

І це найголовніший урок цьогорічної безпекової конференції для світових лідерів. Без Росії безпечніше.