Ватажкам Кремляндії варто пам'ятати про долю Айхмана

9 грудня 1961 року в Єрусалимі ізраїльський суд визнав Адольфа Айхмана винним у злочинах проти людяності і засудив його до страти.

Оберштурмбанфюрер СС Адольф Айхман відповідав у своєму відомстві за «остаточне вирішення єврейського питання», тобто за переслідування та знищення євреїв в окупованих нацистами країнах Європи. Айхмана не було серед підсудних на Нюрнберзькому процесі з однієї причини: навесні 1945 року він під чужим іменем здався американцям, видавши себе за військового льотчика.

Однак невдовзі його виказало татуювання, і «легенду» довелося змінити: тепер він став есесівцем, але нижчого звання, звичайним унтерштурмфюрером. Потім втеча з табору, цивільне життя і нарешті в 1950 році – не без допомоги спільників – втеча до Аргентини.

В Аргентині, куди через якийсь час прибули дружина та діти Айхмана, знову цивільне життя звичайного заводського електрика.

Але Айхмана шукали. І через десять років після його появи в Аргентині знайшли. А далі були 9 грудня 1961 року і ніч з 31 травня на 1 червня 1962 року, коли Айхмана за вироком суду стратили.

Гадаю, ватажкам Кремляндії варто постійно нагадувати про долю Айхмана. І не лише ватажкам. Російські воєнні злочинці повинні усвідомлювати невідворотність покарання. А ще слід уже зараз створювати спецслужбу, задачею якої буде полювання на російських воєнних злочинців, хоч би де ті ховалися.