Нове щастя «глибинного народу»

Кожен диктатор – це продавець щастя. Щастя домінування над іншими (ми великі, всі нам заздрять), щастя крадіжки (цап-царап, Крим наш, було ваше стало наше), щастя єдності перед придуманим ворогом («гойда!!!»). Але іноді наркотик закінчується. І тоді диктатор починає продавати інше щастя – щастя від страждань ближнього.

Саме це відбувається зараз між Путіним і російським глибинним народом. Україна, з якої вони звикли глузувати, відібрала у них відчуття імперської величі. І тому має бути покарана. Путін дає своєму народу те, чого той прагне: картинку українських страждань. Він просто годує дракона, якого виростив.

Сьогодні Росія – це триєдина сутність: «глибинний народ» + Путін + війна. Не буде Путіна чи війни чи довіри Путіну щодо війни – все посиплеться. Тому варварські удари по Україні – це не про перемогу у війні, а про запобігання розвалу Росії, яку позбавили її наркотика.

Нам треба перенести цю зиму. Нам треба зберегти віру та єдність. Психологічно справи у країни-наркомана та у її дилера все гірші. Ломка – близька і неминуча. Наркотика потрібно все більше, а якість його все гірша. Так, під його впливом можна раз чи два піти в атаку. Але наркотик – це не мотивація.

З нами Бог, правда і солідарність порядних людей світу. Проти нас – наркоман, чия доля або покаятися, визнати все і піти на лікування, або лежати під парканом. Тому в України попереду – перемога і розквіт, а у Росії – поразка і ганьба.