Війна в Ірані та гра Трампа з Москвою: чим це загрожує Україні

Якщо ще тиждень тому теза про те, що Трамп почав «товаришувати» з РФ через бажання втягнути союзників по НАТО у війну в Ірані, була однією з гіпотез, то зараз вже стало зрозумілим, що Іранська проблема – це чи не єдиний мотив Трампа у дружбі з РФ. Всі інші припущення відступили на задній план.

Адміністрація Білого Дому не знає, що робити з проблемами на Близькому Сході. Погано підготовлена операція в Ірані розворушила зміїне кубло в усьому регіоні. Дії хуситів фактично повторили для нафтового ринку той самий ефект, що вже був у квітні 2026 року від війні в Ірані.

Перекриття можливостей для експорту нафти з Саудівської Аравії через Червоне море підняло ціни нафти до рівня більше 100 доларів за барель і створило на світовому ринку дефіцит дизеля в обсязі приблизно 25% глобального виробництва. Росіяни не здатні погасити весь цей дефіцит: вони і в кращі часи видавали на світовий ринок до 5% дизеля.

Як і рік тому, коли йшли торговельні переговори між США та Європою, Трамп взяв в заручники найбільш чутливе місце Європи – Україну. Зближенням з РФ Трамп намагається перетягнути європейців на свій бік, щоб відразу після виборів в США розпочати більш масштабну війну в Ірані.

Проблеми високої ціни нафти та дефіциту дизеля за поточної ситуації на Близькому Сході подолати просто неможливо, а РФ не має ресурсів, щоб загасити дефіцит пального на глобальному ринку. Боюсь, що в майбутньому не існує жодної альтернативи наземній операції проти Ірану та хуситів, щоб повернути ринки до рівноваги.

Втім, я не впевнений, що Європа готова до наземної операції на Близькому Сході. По-перше, одна справа – піти на поступки у торговельних переговорах з США заради України, а зовсім інша справа – відправити своїх солдатів на Близький Схід для наземних операцій.

По-друге, постає питання: «як союзники по НАТО будуть ділити територію впливу на Іран і кому дістануться найбагатші газові родовища в світі на півдні Ірану?».

Ну а поки союзники кружляють в дипломатичних танцях між Іраном та РФ, в самому Ірані ситуація загострюється. Влада Ірану намагається не допустити голоду в країні, закриваючи дефіцит продовольства експортом зерна з РФ. Додатково РФ збирається експортувати через Азербайджан російський газ до північних районів Ірану, куди іранська влада так і не дотягнула газогони з півдня.

Росіяни в Ірані ведуть себе дедалі нахабніше по відношенню до США. Так, 01.10.26 США ввели санкції проти російської компанії А7 за участь в розрахунках на користь Ірану, а вже всередині жовтня перший віце-прем’єр уряду РФ Мантуров, міністр фінансів РФ, міністр енергетики РФ та заступник голови росгвардії увійшли до наглядової ради А7.

По факту ми спостерігали акцію неповаги до США з боку РФ, з певними елементами знущання. Цікаво, що в цій акції знущання з США прийняв участь і міністр фінансів РФ Сілуанов, якого допустили на збори країн G-20 та навіть на збори МВФ. Тобто член керівного органу підсанкційної компанії А7 (в рамках анти-іранських санкцій США) після запровадження санкцій спокійно розгулював по міжнародним заходам, та ще і повчав МВФ.

Щоб вже ніхто і не сумнівався, що Москва відверто і публічно просто плює на Вашингтон, на минулому тижні Росатом заявив, що збільшує до 200 осіб кількість своїх працівників на ядерній станції в Бушері (Іран).

От не знаю, чи варто радіти ознакам охолодження відносин між США та РФ (хоча цей тренд публічно не підтримує Трамп). Якщо ідея загнати Європу у війну в Ірані спрацює, то перед Україною відразу постане питання достатності боєприпасів, у т.ч. для ППО.

І хоча припинення царювання в Ірані ісламістів і насадження туди прозахідного уряду просто вб’є газову монополію РФ на континенті, проте це буде довгостроковий тренд, до якого ще потрібно дожити.

Україні та Європі був би вигідний сценарій всеосяжної мирної угоди на Близькому Сході, або мирної угоди з Іраном на фоні повної ліквідації супротиву хуситів, що б стримувало Іран від атак на країни Близького Сходу.

Але дуже схоже на те, що в США все ж таки дуже серйозно налаштовані на остаточне і радикальне вирішення іранської проблеми, а танці з російським дизелем є просто субпродуктом від шантажу Європи.