Телемоніторинг. Чому зникла казка новорічної ночі?

Це не огляд новорічного ефіру «надцяти» українських телеканалів. Я клацав пультом лише протягом 30-40 хвилин – тож мені нема чого сказати конкретного.

Це радше про загальні відчуття: якийсь повний занепад, нижча точка, відсутність всього, що могло би свідчити про чиюсь зацікавленість в якості продукту, в тому, як він «зайде» народу.

Це стосується геть усього, що я краєчком ока бачив і думаю, те чого не бачив мало чим відрізняється, воно всіх стосується – незалежно від форми власності, політичного спрямування і рівня розкрученості ведучих.

А що ж там було? Або потуги розсмішити, або спроби «нарубати» з різної якості номерів і виконавців щось на кшталт «естрадного олів’є», або – там де грошей ще менше – обійтися «вічними шароварами» – тобто «милим фольклором» в запису.

Президентське поздоровлення в цьому «всесвіті недоречної сірості» виглядало більш, ніж органічно. Це ж треба було комусь придумати відібрати в народу 21 хвилину новорічної ночі на оце ніщо! І це, навіть, було не стільки нудно, скільки безнадійно бездарно.

А от цікаво, політтехнологи Банкової хоча би помолилися перед трансляцією, аби «сакральні 73%», проводжаючи 2021-й, добряче хряпнули, щоби не звертати вже уваги на те, що їм там показують?

Але то все дрібнички, бо основне, що треба тут констатувати: епоха «новогодних огоньков», яка тривала десь 60 років – здохла остаточно, і реанімації вона не підлягає.

Що прийде їй на зміну? Не знаю. Можливо, нове бачення прийде разом з остаточним відходом від радянської і пострадянської моделі святкування, заміною її на нормальну, коли головне свято – це Різдво, а Новий рік – один з днів «після Різдва».

Але поки що я знаю лише те, що свіжа й талановита ідея про нове щорічне чудо 31 грудня і не могла прийти в 2022 році, це неможливо при тій тьмяній, душній атмосфері, яка нависла над Україною.

Так, добре, що ми готові дати відсіч ворогу, але разом мріяти про майбутнє ми тепер точно не готові – не ті часи.

А яка ж без цього може бути казка новорічної ночі?