Відставка Бориса Джонсона. Українцям є чого повчитися

Нашому суспільству, яке мислить категоріями політичних персоналій, а не політичних систем, майбутня відставка Бориса Джонсона незрозуміла.

Бо не зрозумілий сам принцип сучасного демократичного західного світу, в якому партійні, державні, суспільні структури та інституції зі своїм кодексом цінностей можуть стояти понад лідером та самостійно формулювати свої колективні інтереси та смисли.

Це здається нам слабкістю. Хоча це – як раз сила сучасної демократії. Яка адаптується до потреб часу, під запит суспільства та в справжній конкуренції стає сильнішою.

Борис Джонсон залишається та залишиться великими другом України.

Але кожен лідер західної демократії опирається на мандат від сили, яка черпає свою легітимність від громадян.

Саме тому, уход Бориса Джонсона з посади прем’єра не означає перелом чи припинення підтримки України. Тому що запит на перемогу України йде від громадян та елітних груп. Які лідер представляє, але тільки тимчасово.

Нам треба вчитися саме такому підходу до політичного життя. Бо поки українці будуть на виборах полювати на чергові «найновіші обличчя», замість обрання структур, які виробляють зрозумілі програми та сповідують сталі цінності – ми будемо бігти по замкненому колу!