Українці встояли проти Януковича. І проти Путіна встоять

Розпочавши вторгнення 24 лютого, Володимир Путін не зрозумів української ідентичності та стійкості українського суспільства.

Росія та Україна розпочали незалежність як різні суспільства та розвивалися як дуже різні держави. Росія – вертикальне суспільство, в якому суб'єкти не мають незалежної влади, беззаперечно підкоряються лідерам і не вірять, що мають вплив на керівників, не вимагають від них підзвітності. Російська армія – вертикальна піраміда, в якій у солдатів немає автономії.

Україна – горизонтальне суспільство, в якому громадяни мають незалежні повноваження та очікують підзвітності від правителів. Українська армія, що пройшла навчання в НАТО, не є ієрархічною, оскільки сержантському складу дається гнучкість та автономія в умовах війни.

У Росії понад сто років після революції 1917 року не було народних повстань.

Україна пережила три повстання від 1990 року – Революція на граніті, Помаранчева революція та Євромайдан. Останній підтримували волонтери з народу та охороняли загони самооборони. Вони, у свою чергу, приєдналися до добровольчих батальйонів, щоб підтримати армію проти маріонеток, які ведуть війну під керівництвом Росії на Донбасі.

Росія та Україна зовсім по-різному ставляться до минулого. Путін повторно радінізував Росію та просував культ тирана Сталіна. За останні 30 років в Україні відбувалася десталінізація з невеликим відступом за проросійського президента Віктора Януковича. Після Євромайдану Україна зазнала ретельного процесу декомунізації, аналогічного тому, що раніше відбувся у трьох країнах Балтії і Польщі. Після російського вторгнення 2014 року Україна переживає третій етап деколонізації з усуненням російського впливу.

Російські лідери та народ не в змозі усвідомити ці процеси, через які пройшли українці, оскільки вірять у міф про росіян та українців як про «один народ». Про це не раз стверджував Путін та кремлівські лідери. Єдиний спосіб для них пояснити собі, чому українці не «малороси» – звинуватити західних змовників у «розколі російського народу».

Результатом цього нерозуміння стало вторгнення Росії. Петро Померанцев писав про росіян, «щоб впоратися з приниженням, можна навчитися отримувати від цього задоволення, і стати мазохістом, перш ніж стати садистом щодо інших». Помаранців додає, що «маніпулювання Путіним циклом принижень та агресії є невід'ємною частиною його психологічної хватки над Росією».

Це ясно видно з трьох причин. По-перше, щодо військових злочинів, скоєних Росією в Україні, починаючи від навмисних обстрілів житлових будинків, депортації 2,8 млн. українців до Росії, у тому числі 500 тис. дітей, тортур військовополонених і мирних жителів та позасудових страт. По-друге, російські війська грабували українців, а їхні офіцери заохочували це. По-третє, росіяни грабували через гнів на українців, які мають вищий рівень життя, бо взяли на себе ініціативу створення приватного бізнесу чи поїздок на роботу в ЄС. Російські окупаційні війська з російського Сибіру та Далекого Сходу були приголомшені, виявивши в будинках в українських селах газове опалення, казани, душові кабінки та туалети.

Напередодні вторгнення 1,5 млн українців мали діючий дозвіл на проживання в ЄС, і ще багато українців працювали неофіційно. До цього додаються сотні тисяч українців, які навчаються у Польщі та інших країнах ЄС. Росія ніколи не мала безвізового режиму з Євросоюзом, і кількість росіян, які працюють і навчаються в ЄС, набагато менша.

Демократичний розвиток України, народні повстання, а також десовєтизація та декомунізація породили громадян та окремих осіб, які вважають, що мають незалежну свободу дій, створили велике громадянське суспільство та загальнонаціональний волонтерський рух. Український волонтерський рух є найбільшим у Європі. Громадська організація «Повертайся живим», започаткована у 2014 році, у день вторгнення зібрала 40 млн грн, що вдвічі більше, ніж за весь минулий рік. Цього місяця неурядова організація «Поверися живим» пожертвувала українській армії безпілотник Bayraktar, вартістю $15 млн, який зібрали за рахунок краудфандингу.

Багато українських приватних підприємств перейшли на виробництво техніки для української армії. Українські ІТ-фахівці звернулися до міжнародних колег із проханням створити «Українську кіберармію», яка веде кібервійну проти Росії, та створює засоби зв'язку, глушники для дронів та інше спеціалізоване обладнання для українських військових. У РФ громадянське суспільство придушено, і в країні немає незалежного волонтерського руху.

Українських дітей десятиліттями навчають цивільних обов'язків. На Заході це називається уроками цивільного права. Є безліч прикладів, коли діти діяли самостійно, без батьків, грали на музичних інструментах, грали у шахи та інші види спорту, щоби зібрати гроші для української армії.

Європеїзація та демократизація поєднуються з дотриманням прав людини в Україні. З 1991 року Київ провів шість вільних та справедливих президентських та вісім вільних та справедливих парламентських виборів, з яких лише одні були нечесними у 2004 році. Авторитарна система Росії зростала протягом усього президентського терміну Путіна. З 2020 року, коли конституційні зміни продовжили термін президентства Путіна до 2036 року, а фактично його зробили президентом довічно, РФ стала тоталітарною диктатурою.

Децентралізація в Україні після Євромайдану розширила можливості місцевого самоврядування та громадян. Незважаючи на федерацію, Росія за Путіна стала високоцентралізованою державою.

Повага до прав людини тісно пов'язана з гідністю людського життя. Українці поважають своїх полеглих патріотів, чи то «Небесна сотня», чи солдатів у війні проти Росії, забезпечуючи їхній похорон, записуючи їхні імена для нащадків та поважаючи сиріт. Загиблих росіян в Україні залишають їхні товариші гнити у полях. Кремль побоюється повернення їх останків до Росії через їхню велику кількість.

Президент Володимир Зеленський заявив: «Протягом чотирьох місяців російська держава не надавала своїм громадянам жодної інформації, навіть цензурованої, про втрати окупаційного контингенту. Повна тиша. Нічого не опубліковано, не сказано у численних інтерв'ю та виступах на політичному та військовому рівнях. Однак їх кількість складає вже майже 40 тисяч – саме стільки вбитими втратила російська армія з 24 лютого. Ще десятки тисяч поранені та покалічені. Російська армія дотримується традицій радянської і ставиться до своїх солдатів як до гарматного м'яса».

Українці відчувають, що мають свободу дій і владу. Вони створили стійке суспільство, яке прийняло на себе удар внутрішніх авторитарних лідерів, як Янукович, та іноземних деспотів, як Путін. Росіянам ніколи не дозволяли перетворитися з радянських підданих на російських громадян, і їхній застій проявляється у брехні, що розповсюджується Кремлем, та у злочинній поведінці російської армії в Україні.