Про нормальне сприйняття людей навколо

Кілька років тому моя бабуся Марія розповіла про один випадок.

Вона була на службі в церкві, куди приходить щонеділі. Там побачила одного з моїх знайомих дитинства. Знаєте, як вміють бабусі — завжди пам’ятати людей, з якими ви колись спілкувалися, навіть, якщо це було десятки років тому.

— Чи ти пам’ятаєш того хлопця? Він був молодший за тебе. Сьогодні вони були в церкві з його чоловіком і маленькою дитиною. Так, добре, що вони усиновили сироту!

Нічого незвичайного, просто два дорослих чоловіка, які привели усиновлену дитину на її перше причастя. І бабуся, якій на той час вже було понад 90 років, просто пораділа за щасливу родину. Двох тат, які водять свою дитину в церкву, навчають української мови й культури, є частиною громади, де всі сприймають їхню родину нормально.

Коли кажуть, що наше суспільство просто не готове прийняти культуру гей-стосунків, я згадую свою бабцю. Вона живе у Сполучених Штатах, але багато років свого життя прожила в Україні. Вона народилася в маленькому містечку на Галичині у 20-х роках минулого століття. Під час Другої світової війни була зв’язковою в українському підпільному русі, який боровся проти нацистів та совєтів. Переховувала учасників УПА у своєму домі. Постійно перебувала під загрозою бути спійманою НКВДистами. Після закінчення війни їй, її чоловіку та доньці довелося виїхати з України. Вона багато пережила та бачила у своєму житті. Але не закрилася від людей, а навпаки — навчилася їх приймати такими, як вони є.

Я б хотіла жити у світі, де так відбувається всюди. Де 90-літні бабусі й дідусі, 20-літні хлопці й дівчата, 50-літні чоловіки й жінки бачать двох татів чи мам і… просто проходять повз, зайняті своїми справами, як вони це роблять, коли бачать будь-яку іншу звичайну родину.

Червень — місяць прайду, коли ЛГБТ-спільноти у всьому світі збираються разом, щоби відзначити свободу бути собою. У всьому світі цього місяця проводяться заходи, які мають привернути увагу до проблеми дотримання прав людей бути такими, як вони є. Це важливі заходи, які потрібні для розвитку вільного та відповідального суспільства зокрема в Україні. Але було б добре, не лише обмежуватися одним Прайдом в центрі Києва раз на рік. А вчитися поважати усіх людей щодня за те, що вони є собою.