Повномасштабне військове вторгнення РФ в Україну малоймовірне. Кремль робить ставку на вибори

Кремль буде втручатися у вибори президента України всіма доступними способами, оскільки це останній шанс Володимира Путіна зберегти свій режим. Повномасштабне військове вторгнення РФ малоймовірне, але Україні слід готуватися навіть до такого сценарію.

Зовнішньополітичні авантюри кремлівського маніяка зазнають краху одна за одною. Невдалий гібридний бліц-криг щодо повернення в «братні обійми» постреволюційної України, кілька «перемог» над ІДІЛ в Сирії і неодноразове виведення військ звідти, яке у підсумку закінчилось бойовими зіткненнями союзних проросійських і проіранських бойовиків, а тепер ще й крах режиму венесуельського родича російської мадури. Плюс значне падіння до чергового історичного мінімуму рейтингу кремлівського вожака, проблеми з підвищенням якого зазвичай вирішуються вибухом будинків, як в російській столиці, так і глибинці, з подальшим зануренням РФ у чергове кровопролиття. Приблизно з таким кейсом «успіхів» кремлівська диктатура підходить до початку виборчого періоду в Україні. Грубо кажучи, до точки неповернення.

Путін і вся його зграя клептократів з душогубами чудово розуміють, що невдала реалізація сценарію щодо приведення до влади в Україні власної агентури ставить хрест на нинішньому кремлівському режимі. Це санкції, які добиватимуть вуглеводневу економіку, чемодан без ручки у вигляді ОРДЛО та інші ніштяки. На внутрішньому російському розкладі це означає зубожіння кормової бази для поголів'я, що природно не збентежить закоханих в царя кріпаків, які під впливом духовної їжі з телевізора із задоволенням перейдуть з «макаронів» на продукти збиральництва. Але дуже засмутить суб'єкти федерації, населені джигітами, які вже звикли до московської данини на палаци і «геліки». Знову ж таки, відсутність коштів для повноцінної гонки озброєнь в оголошеній Холодній війні 2.0 дасть поштовх не високотехнологічним розробкам, а стане справжнім проривом у сфері мілітарної анімації.

Але... Нам від цього не легше. Росія буде втручатися у вибори всіма доступними способами - від різних гібридних варіацій в їх ході, до невизнання результатів за підсумками. Військове втручання в даному випадку - це крайній варіант, оскільки куратори українського напрямку від Путіна бачать позитивний підсумок в застосуванні раніше випробуваних методів агресії. Це фінансування потрібних Кремлю кандидатів, інформаційні компанії в їх підтримку і дискредитація неугодних. Також будуть розіграні за допомогою пропаганди і провокаторів релігійна та етнічна карти - абсолютно не дарма Путін погрожував «захищати віруючих», а спецслужби РФ провокували конфлікт в Закарпатті.

Найімовірніше будуть зроблені спроби здійснення провокацій в зоні проведення ООС з метою нанесення максимальної шкоди нашим військам, проведення терористичних актів на об'єктах критичної інфраструктури і місцях масового скупчення людей з метою деморалізації громадян і підігрів градусу недовіри до влади.

У разі, якщо все це не спрацює і перемогу здобудуть проукраїнські сили, то буде запущена компанія з дискредитації проведення чесного і вільного волевиявлення в нашій країні. Приблизно такою буде картина примусу українського виборця до «миру».

Що стосується саме військового втручання, то, з огляду на повну неадекватність і недоговоздатність агресора, його виключати не можна. Маленька переможна кровопролитна підлість (саме підлість, оскільки чесного бою з росіянами після Іловайська, Дебальцевого, ДАПа, збройної агресії проти катерів в Азовському морі чекати не доводиться), звичайно ж, спрямує рейтинг Путіна вгору. Але для успішної повноцінної сухопутної операції 28 батальйонно-тактичних груп ВС РФ, зосереджених біля наших кордонів, звісно, недостатньо. До того ж, військове загострення на окремо взятій ділянці автоматично призведе до введення воєнного стану в країні і скасування виборів. А це не на руку обмеженим в ресурсах, а відповідно і часі, московським маніякам.

Повномасштабне військове вторгнення із застосуванням засобів авіації і флоту лише посилить санкційний тиск на РФ і ізоляцію режиму. А після розриву договору з РДСМД вже ніхто з ними церемонитися не буде, навіть не дивлячись на величезне російське лобі в європейських і американських демократіях.

До того ж, агресією українську проблему Кремлю вирішити неможливо. Сил для повноцінної окупації і утримування захоплених регіонів у Путіна недостатньо. Тому пряма збройна агресія означатиме агонію режиму кремлівського карлика. Це може статися тоді, коли йому буде абсолютно нічого втрачати.

Знову ж таки, нам слід готуватися до відбиття будь-якого, навіть найбільш неймовірного сценарію. Адже агресор ще п'ять років тому довів, що дикі для XXI століття речі, такі як захоплення чужих територій, йому, середньовічному феодалу, дуже подобаються...