Молдова боїться відкривати другий фронт

По Придністров‘ю

Перше. Росіяни хочуть змусити владу Придністров‘я вступити в війну і погнати на Бесарабію армію ПМР. Так, справді, хочуть саме змусити, бо придністровська влада хоче пропетляти, так як пропетляв свого часу Лукашенко.

Друге. Влада ПМР зацікавлена в тому щоб зберегти нинішній статус-кво, який дозволяє певній групі людей заробляти надприбутки, мати паспорти Молдови і при цьому вважатися опорою Кремля в регіоні.

Третє. Армія ПМР це приблизно 10-11 тисяч чоловік плюс російський контингент до 3 тисяч. Реально бойових людей до 8 тисяч. Це останній резерв Путіна, який можна ввести без оголошення мобілізації в самій РФ, чого він поки категорично не хоче побити.

Четверте. Головна затримка у початку введення ПМР в війну – небажання самого керівництва ПМР брати участь у війні і парарлельно – повне небажання жителів ПМР воювати (сьогоднішні черги на адмінкордоні з територіями підконтрольними Кишиневу – це всі ті, хто втікає від мобілізації. Тому зараз почнеться «виламування рук». Його результат зараз можна оцінити, як 60:40 на користь вступу Придністров‘я в війну. Хоча ситуація буде змінюватися кожен день.

П'яте. На жаль, поки Молдова боїться відкривати другий фронт. Ключова роль в рішенні Молдови належить кільком європейським країнам: чи захочуть вони «вписатися» за Молдову і дати Кишиневу певні гарантії. Але сьогоднішні заяви Президента Молдови – це бажання тягнути час.

Шосте. Власне, вчорашні заяви Лаврова про ядерну зброю і третю світову війну, в тому числі продиктовані саме придністровським загостренням.

Окремо хочу також прорекламувати нову доповідь Українського інституту майбутнього «Іван Віссаріонович Путін. Як працює історична машина РФ». Цю доповідь написав наш експерт Сергій Громенко і в ній ми пояснюємо як працює російський історичний фронт з яким нам доведеться воювати і через десять років після закінчення війни.

Також хочу повідомити, що в інституті майбутнього ми запустили новий продукт: раз на тиждень, кожної п‘ятниці ми будемо давати аналіз всього того, що відбувається в РФ, щоб ми не жили в полоні ілюзій і часто вигаданих історій.

На жаль, в державі ніхто не створив наукових інституцій по вивченню Росії. В міру можливостей ми будемо заповнювати цю лакуну, хоча вважаю, що у нас мають бути виділені кошти на створення мережі центрів по вивченню РФ.