Повернення блудного генерала Герасимова

Що означає чергова рокіровка в воєнному керівництві РФ:

1. Як би це дивно не звучало, але, напевне, найменш зацікавлений в цій перестановці є сам Герасимов. Для нього це штрафбат. Нових ідей в нього нема і не може бути. І він не може цього не розуміти.

2. Причина зміни Суровікіна частково лежить в тому, що він не зміг привнести щось нове в бойові діі: його ставка на Вагнер та на масовані удари по енергетичній інфраструктурі не призвели до переламу в війні.

3. Головна причина кадрових змін - масована дискредитація російської армії групою воєнкорів, Пригожиним, Кадировим і захованими далеко в кулуарах Ковальчуками і Золотовим. Російська армія єдиний привід для гордості росіянина. Розхитування віри в єдиний привід для гордості - це, звичайно, на руку нам, але з точки зору росіян - це втрата однієї зі скрєп. Власне призначення Герасимова, з точки зору Путіна, це знак всім тим, хто критикує армію. Правда, знак явно невдалий.

4. Чому невдалий? Перш за все тому, що рівень довіри до Герасимова мінімальний. Він асоціюється з поразками. Логіка, за якою йшов Путін, судячи з усього, наступна. Тиждень за тижнем Шойгу капав на нього і говорив: робота суровікіна примітивна, нас критикують і витирають об нас ноги. І, як результат, Путін, який страшенно не любить міняти людей сказав: якщо нема нікого розумного, поставимо Герасимова.

5. Найцікавіше питання: чи дано паралельно доручення закрутити гайки воєнкорам і Пригожину, щоб вони перестали критикувати армію. Якщо цього не буде, а судячи з усього, цього не буде, в Кремлі розпочалися реальні, а не вигадані кулуарні війни. Поки головний приз: зміна міністра оборони. Але, сподіваємося, це лише початок.