Бахмут: місія перевиконана

Ситуація в Бахмуті на межі. Насправді, вона така вже два тижні. Тим не менше, поки Бахмут не здають і не планують. З цього приводу виникає багато питань: чи варто було тримати Бахмут, чи не варто? І чи варто продовжувати?

Військові експерти неодноразово повторюють, що Бахмут не становить стратегічної цінності. Що це означає? По-простому, якщо росіяни захоплять Бахмут, то це приблизно так само як захопили Соледар. Дуже не приємно, але ніяких катастрофічних змін для фронту не відбувається. Тому утримання Бахмута відразу мало іншу мету і цінність. Ситуація з Бахмутом дуже-дуже нагадує Северодонецьк.

Що нам дала битва за Бахмут?

По-перше, ми виграли час. Січень став для нас місяцем прориву в постачанні техніки – нарешті вирішили дати танки. Але щоб все це запрацювало – потрібно було дуже багато часу. Минулого тижня Резніков заліз в леопард на нашій території. Це досягнення Бахмута. Коли ви бачите, як наші воїни навчаються в Британії – це досягнення Бахмута. Ми також виграли час для формування і мобілізації нових бригад. І зараз ця міць сильнішає з кожним з днем.

По-друге, Бахмут зламав великий наступ росіян. Очевидно, що вони навіть уявити собі не могли, що місто може триматись так довго, і що за нього доведеться стільки покласти. Як я вже писав – ПВК Вагнер фактично припинило своє існування як окрема сила. Рештки ще вештаються поруч з Бахмутом, але як з окремою одиницею з ними покінчено. Фактично, на штурм Бахмута росіянам довелось кинути десятки тисяч солдат, сотні одиниць техніки і тисячі снарядів. Битва унеможливила здійснення потужного наступу на інших ділянках фронту, оскільки забирала постійно всі можливі резерви. Нарешті, Бахмут протримався до теплих днів. Будь-який наступ в наступні два тижні буде просто самовбивчим. Техніка застрягне в болотах, і наші будуть розстрілювати її як в тирі. Все це не означає, що наступу вже не буде. Але зустрічати цей наступ будуть зовсім інші сили, і зовсім на інших позиціях ніж до цього.

По-третє, Бахмут деморалізовує росіян. Станом на сьогодні остання їхня достойна перемога була в липні – Лисичанськ. За 8 місяців «друга армія світу» не змогла нічого достойного захопити. Російськи пропагандисти розкрутили Бахмут, оскільки думали, що його захоплять ще в січні. Тепер же виглядає, що вся «хвальона» армія досі не досягнула результату. Це породжує деморалізацію, недовіру серед російських генералів і конфлікти. Зараз погода може дати нам додатковий шанс втримати місто, і в чергове деморалізувати російську армію. І це дуже важлива причина продовжувати його тримати.

Однак, є і негативна тенденція від битви за Бахмут. У людей тут в Києві почало складатись враження, що війна десь далеко. Раз не проходять погані новини – то можна розслабитись. Щоб уявити масштаб розслабленості ось приклад: Лена Шуляк почала бігати по ОП і пропонувати проекти як виграти наступні вибори, а паралельно з цим захищати ОПЗЖ в раді. Це ж наскільки безсовісною треба бути, щоб думати про вибори, коли гинуть десятки хлопців вдень.

На мою думку, Бахмут вже перевиконав свою місію, тобто в битві за це місто ми змогли здобути більше ніж могли очікувати. На жаль дорогою ціною. Бахмут – фортеця нашої гордості. І ЗСУ зараз роблять все, щоб його відстояти.

Але не забувайте: нам треба виграти війну, а не конкретне місто.