Чого чекати від нової фази війни?

Як я і писала, війна виявилася марафоном, а не спринтом на три тижні.

Нині – початок фази, яка може стати вирішальною для подальшого розгортання подій. Не має сумніву в тому, що росіяни спробують вийти на адмінкордони Донецької та Луганської областей до 9 травня. Парад в Донецьку та Москві повинен символізувати хоч якісь «пабєди».

Немає сумнівів, що це буде дуже не просто зробити, адже там найбільш укріплені рубежі і найбільш боєздатні частини ЗСУ. Ця фаза ризикує стати дуже кровопролитною, насамперед для сторони нападу, тобто Росіі.

Поки що росіяни все таки просуваються за відомим сценарієм «великий котел», аби зазнати менших втрат, пробуючи оточити наших з боку Ізюм-Барвінково на півночі та з боку Гуляйполе на півдні.

І паралельно вони наносять ракетні удари нашій інфраструктурі (залізниці) і складам і НПЗ, аби не допустити поповнення підрозділів ЗСУ пальним і зброєю, що надходить від партнерів.

80% Луганщини вже під контролем російських військ.

Під загрозою і Південь, який публічно названий російським воєнним керівництвом об’єктом «другої фази». Там росіянам треба провести «референдум» в Херсоні, посилюючи обстріли в Миколаєві і просуватися далі в бік Одеси.

Все це не відбудеться до 9 травня. Ця фаза – мінімум на місяць. І під час цієї фази – найменш ймовірні якісь мирні угоди.

По завершенню цієї фази, залежно від її результатів, обидві сторони визначатимуться із подальшою стратегією.

Якщо російській армії буде завдано суттєвої шкоди, росіяни змушені будуть зупинитися в Донбасі та на південному «коридорі в Крим» і утримувати там серйозні рубежі. Якщо в них лишаться сили, то ймовірно продовжуватимуть наступ.

Для нас – це місяць повної концентрації всіх ресурсів і зусиль для потреб ЗСУ, і фінансових, і людських, і волонтерських.

Якщо за місяць «гаряча фаза» не закінчиться, то країні треба буде серйозно перелаштовуватися: виробництво зосереджувати в ВПК; думати про ротацію військовослужбовців, бо наші теж втомлюються; розгортати постійно діючі центри підготовки наступних кадрів з навчанням вже натівським зразкам озброєнь…

Тобто, ставати «східноєвропейським Ізраїлем»…

До речі цей термін з відповідним прогнозом є в моєму ФБ і написала я його – до війни…

Для оптимізму все ж таки додам: не варто забувати, що перша фаза війни, яка полягала у взяти і Харкова, Чернігова і Києва була росіянами програна вщент, і закінчилася вона швидкою втечею військ з під Києва.