Існування імперської тоталітарної влади Кремля є трагедією світового рівня

«День солідарності Кремля З ТЕРОРОМ»!!!

Світова спільнота вже почала звикати до того, що по всьому світу з’являються люди з військовою виправкою і з фіно-угорською (російською) зовнішністю. «Зелені чоловічки» чи «Діти композитора Вагнера» постійно виникають у місцях та країнах, до яких Кремль намагається протягнути свої нечисті руки. З’являються самі і з ними з’являється ТЕРОР. Терор, що несе горе невинним людям! 

Це людська трагедія… Але ще є і трагедія світового рівня. Це трагедія самого існування імперської тоталітарної влади Кремля! Хворобливе бажання якої  вважати себе всемогутньою та неперевершеною несе загрозу не тільки власному населенню, а й усім, в першу чергу, оточуючим її країнам, всьому живому! 

Імперія Росія завжди намагалася забирати все, що не «прибито гвіздками до підлоги»! 81 рік тому, практично у ці дні, Польща «на собі» отримала підтвердження цієї тези. Безперспективно суперечити історичним фактам! А саме історичним фактом є те, що у ситуації серпня 1939 року чітко проглядається чиста геополітика і імперські інтереси з усіх боків, у тому числі і з боку Кремля, який вів свою гру.

Так званий пакт Молотова-Ріббентропа є підтвердженням того, що Москва завжди вважала себе сильним гравцем у геополітичні шахи.   І як сильний гравець, на думку Кремля, вона мала право розігрувати власні комбінації, використовуючи свої і не тільки фігури й пішаки, ламаючи тим самим комбінації свого опонента. Польщі не стало. Вона виявилась тим пішаком на геополітичній дошці, яким пожертвували заради імперських амбіцій.

На жаль, нічого практично не змінилось дотепер. Росія відводить певні ролі іншим країнам у своїй  «грі». І їй дуже не подобається коли так звані «пішаки» намагаються вийти за рамки своєї рольової функції. Зараз, така роль «пішака» набридла Білорусії, яка намагається стати самостійним гравцем. Але Кремль мало турбують бажання інших фігур. Вона грає у власні ігри.

Така поведінка Кремля, його «стиль гри» несе загрозу цивілізованому світу. Це вже дуже давно зрозуміло для більшості країн Європи. Ще близько пів тисячі років тому, великий князь литовський і король польський Сигізмунд в листах до Папи Римського і ряду європейських монархів представив битву під Оршею, що відбулася 8 вересня 1514 року між 15-тисячним військом під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького, на той час Гетьмана Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського і Королівства Польського, та московським військом на чолі з воєводою Іваном Челядніним, як епічну перемогу над східними схизматиками, що є головною загрозою західному світу. Тоді Об’єднаній Європі вдалося перемогти Московську Імперію.

Чи вдасться Європі сьогодення відстояти принципи демократії чи вона стане фігурою «на знос», як Польща зразка 1939 року? Вибір варіантів дуже обмежений!

«Ні», якщо Європейські країни не хочуть падати з геополітичної «дошки» - вибору немає зовсім! Наближається час, коли ніхто не зможе «відсидітися в кущах», а буде змушений чітко визначити, на якому боці та за який колір він «грає».

За колір СВОБОДИ чи за колір ТЕРОРУ!