Кінець епохи Путіна?

Вважається, що як зустрінеш Новий рік, таким він і буде. Схоже, що Володимир Путін цей Новий рік зустрів не дуже вдало…і на самоті…

На 2020 рік влада Кремля покладала великі надії. Цього року правління Путіна повинно було бути увіковічене, як кажуть, до самого скону. Зміни до законодавства Росії повинні були надати право лідеру Кремля на довічне правління. Але рік відверто не задався з самого початку. Падіння ціни на нафту стало першим кроком до процесу занепаду Росії, як енергетичної наддержави. Джерело фінансування імперської системи дало збій. Потім «свиню» у вигляді кажана підкинув Китай. Світ охопила вірусно-інформаційна пандемія. І тут з’ясувалося, що імперська система, яка повинна стримувати ворога і переможно завойовувати простір, увійшла в ступор. Авторитарне правління раптом продемонструвало нездатність реагувати на загрозу авторитарними методами! Кремль практично відсторонився від прийняття будь яких рішень, переклавши всю відповідальність на регіони. А ті, не маючи ні коштів, ні засобів, ні волі безпорадно розводять руками. Недолугі ініціативи з Москви викликали лише соціальну напругу та різке падіння рейтингів влади Кремля, що у рік референдумів ставить під загрозу саму сутність існування імперії.

Головний керманич та дзюдоїст, замість того, що б «сталевою рукою» керувати дредноутом Росії, практично залишив капітанський місток та усамітнився десь у кутку машинного відділення. У своїх останніх «телешоу із бункера», Путін категорично відстороняється від прийняття рішень. Схоже, що в його компетенції лише завзяте катання олівця по столу. Протягом останнього звернення у своїй промові він практично веде себе як позаштатний консультант, а не Лідер. «Пропоную» - вісім разів, «Вважаю» - чотири рази, і лише один раз він «впевнений». Складається враження, що він обіймає «посаду» весільного тамади, який провів конкурс, штовхнув тост, а те, що у молодят під шумок гроші сперли і троюрідний племінник напаскудив у весільний торт вже не його клопіт! І це - Президент! Який за Статтею 90, «Конституції Російської Федерації», прийнятої всенародним голосуванням 12.12.1993 року, «видає укази і розпорядження… обов'язкові для виконання на всій території Російської Федерації». А Путін «пропонує». Кому і що?

Регіони вже зрозуміли, що у будь якому випадку, у цій виставі на них буде покладено партію «невістки», яка завжди винна. І таке призначення винних не викликає радощів ні в регіонального керівництва, ні, тим більш, у мешканців самих регіонів. Сама пірамідальна структура імперії тріщить по швам. Регіональна влада навряд чи зможе самотужки вивести свої території із системної кризи та погасити неминучий соціальний вибух серед населення. А довіра до спроможності Кремля зменшується з кожним днем.

Надія на чергову «патріотичну виставу», святкування річниці перемоги у Великій Війні, теж пішла прахом. Світовій спільноті вкрай набридло хворобливе самопозиціонування Кремля, як «центру боротьби із всесвітнім злом». Чергова інформаційна спроба маніпулювання історією призвела до закономірного фіаско. Жалюгідно виглядала пристаркувата постать на подвір’ї Кремля у момент прийняття так званого параду почесної варти. Зовсім не так планував цей рік Путін. Не на такий результат розраховував. А результат виявився досить закономірним та очікуваним. Нікчемним.

Керівництво Кремля безумовно не залишить спроби утриматися на плаву. І піде на все заради цієї хворобливої мрії: на брехню, погрози, примус та, можливо, навіть на відкриту агресію. Тому зараз вкрай важливо всім реально демократичним світовим силам проявити свою політичну та суспільну волю і не йти на компроміси. А Росіяни врешті решт повинні зрозуміти, що вони заслуговують на краще, ніж бліда примарна постать на високих підборах.