Три аргументи проти церковної календарної реформи. Що з ними не так

Хочу розібрати три популярні аргументи проти календарної реформи. Всі вони пов’язані з Єрусалимською Церквою.

Перед тим, як перейти до них, зазначу цікавий історичний факт: Єрусалимська Церква останньою перейшла на окреме святкування Різдва Христового 25 грудня, ще в середині 6 століття тримаючись більш давнього звичаю святкувати Різдво Христове і Богоявлення в один день, 6 січня. Тобто, на сприйняття в Єрусалимі календарної реформи знадобилося майже 2 століття.

А тепер до аргументів:

Перший

Власне – сам факт того, що в Єрусалимі тримаються старого календаря. Раз там так роблять – то вони «щось знають», чи їхня традиція «більш давня».

Насправді причина зовсім інша та цілком прозаїчна.

Зветься вона «статус-кво».

Це – усталений за попередні століття порядок використання святих місць загалом і храму Воскресіння та Гробу Господнього зокрема. Як відомо, вони поділені між низкою християнських сповідань (православні, католики, копти, вірмени) за часом використання і простором.

Статус-кво склався на основі календарної різниці, яка виникла ще у 16 ст.

Якщо (коли) Єрусалимський Патріархат прийме новоюліанський календар, як це зробили всі сусідні Церкви і всі Церкви грецької традиції – виникне проблема зміни статус-кво, коли треба буде наново визначати, коли і як використовувати святі місця в свята, які випадають одночасно. Зміна статус-кво – це революція. А революції не хоче ніхто. Тому і календар залишається незмінним.

Другий

«Благодатний вогонь сходить за юліанським календарем, тому він правильний».

По-переше, міфологія навколо церемонії Святого світла поширена значною мірою в Московському патріархаті. Грецькою мовою ніхто не називає вогонь Великої суботи – благодатним, але Святим світлом, яке символізує світло від гробу, що засяяло в момент Воскресіння Христового. Світло засяяло, а не вогонь загорівся!

Однак це інша тема. Сама церемонія Святого світла звершується у Велику суботу за Пасхалією, якої дотримуються всі Помісні Церкви, в т.ч. й ті, які дотримуються новоюліанського календаря.

Отже, календарна реформа не торкається дати обчислення Великодня (і Великої суботи перед ним), тому і за «старим», і за «новим» стилем – це буде один і той самий день.

Третій

«На Фаворі хмара сходить на Преображення 19 серпня, а Йордан повертає свою течію 19 січня, тобто на свята за юліанським календарем».

Не розбираючи навіть саму сумнівну достовірність того, що такі «календарні чудеса» справді відбуваються (поява хмари над горою чи зміна течії в річці час від часу можливі будь-де), маємо сказати, що навіть якби таке справді ставалося щороку в ті самі дні, то не є більш логічним пояснити це тим, що саме в такі дні вірні святкують? А не навпаки.

Тобто що Бог являє знак своєї милості тоді, коли свято. І коли святкуватимуть на 13 днів раніше, то і знаки ці можуть явитися у час святкування, а не по цифрі на календарі.

***

Підсумовуючи можу сказати, що жоден з цих трьох аргументів насправді не має ваги для заперечення прийняття новоюліанського календаря.