Помер видатний український мовознавець

У понеділок, 8 листопада, на 96-у році життя помер видатний мовознавець, член-кореспондент Національної академії наук (НАН) України Орест Ткаченко. Про це сьогодні повідомляться на сайті НАН України.

Орест Ткаченко народився в Харкові в сім’ї лінгвіста та перекладача Бориса Ткаченка, репресованого в роки Великого терору. 1927 р. батьки Ореста Ткаченка – Борис та Ольга – розлучилися. Мати 1935 р. вийшла вдруге заміж за Володимира Ленського, інженера-монтажника, який і виховував майбутнього науковця.

Через часті переїзди батьків, що були спричинені особливостями роботи вітчима, змушений був навчатися в різних (восьми) школах. Від 1941 до 1943 р. разом з батьками був в евакуації у Свердловській області (Росія). 1945 р. закінчив середню школу, того самого року вступив на український відділ філологічного факультету Харківського університету, де провчився до осені 1947 р. Разом з батьками переїхав до Києва, перевівся до Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який і закінчив 1950 р. Навчався в аспірантурі за фахом «слов’янське мовознавство» (1950–1953) в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні. Відтоді впродовж 65 років працював у цій установі. У 1991–1996 рр. завідував відділом мов України, у 1997–2015 рр. – відділом загального мовознавства. Досліджував проблеми історичної типології мов, етимології, соціолінгвістики, інтерлінгвістики, теорії субстрату та мовних контактів, еколінгвістики.

1955 р. захистив кандидатську дисертацію «Нарис історії з’ясувальних сполучників у польській літературній мові (на матеріалі творів другої половини XVI ст. «Zwierciadlo» Н. Рея, «Kronika polska Marcina Bielskiego» І. Бєльського, «Kazania sejmowe» П. Скарги)». Написав монографію «Порівняльно-історична фразеологія слов’янських та фінно-угорських мов» (1979), 1982 р. захистив її як докторську дисертацію в Ленінградському університеті зі спеціальностей «загальне мовознавство», «слов’янські мови», «фіно-угорські мови». 1984 р. здобув звання професора, а 1995 р. О. Ткаченка обрано членом-кореспондентом НАН України.

Орест Борисович розробив оригінальну соціолінгвістичну класифікацію мов, яка враховує їхню поширеність і практичне значення. На широкому історико-лінгвістичному тлі з’ясував причини й наслідки загибелі різних мов, проаналізував випадки їх відродження, окреслив чинники мовної стійкості. Сформулював рекомендації щодо зміцнення суспільних позицій української мови й ліпшого планування мовних процесів у державі. Показав, що народ з розвиненою національною свідомістю здатен зберегти себе, свою мову й культуру навіть за несприятливих умов.

З 2016 року Орест Борисович працював професором кафедри іноземних мов у Центрі наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України.

«Він назавжди закарбується у пам’яті як видатний, надзвичайно ерудований вчений-мовознавець, мудрий наставник молодих учених і всього професорсько-викладацького складу і як фаховий редактор видання «Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи», – кажуть колеги померлого.

«Учений з великої літери, він був знавцем багатьох різносистемних мов, різнобічним інтелектуалом, глибоким мислителем, писав вірші й прозу. Виховав кандидатів і докторів наук. Ми запам’ятаємо його як скромну, чуйну, інтелігентну, світлу людину», – резюмується у некролозі НАН України.

До слова, від коронавірусу помер провідний український авіаінженер, ексдепутат Київради.