Дружина не пережила звістки про його смерть. Згадаймо Олега Мєньшикова
Під ранок 21 березня 2022 року позицію атакували ворожі танки. Олег встиг поцілити у танк із гранатомета і загинув від залпу у відповідь
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олега Мєньшикова.
У селі Святопетрівське на Київщині поховали військового Олега Мєньшикова, родом із Лисичанська. Йому було 35 років. Про це повідомив Антон Овсієнко, Білогородський сільський голова.
Олег Мєньшиков – уродженець міста Лисичанськ на Луганщині.
Після школи здобув фахову освіту підземного слюсаря, 10 років працював на шахтах. Створив родину – одружився з коханою Ольгою, став батьком. Так звершилася мрія чоловіка – він дуже хотів, щоби в нього була саме донечка. Дитину назвали Анна.
У 2016 році став до оборони України у лавах 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Пройшов АТО-ООС, був стрільцем-помічником гранатометника.
Від початку повномасштабного вторгнення підрозділ бригади обороняв Мар’їнку на Донеччині. Востаннє Олег виходив на зв’язок із рідними, які ще залишалися в Лисичанську, 20 березня 2022 року.
«У мене бойове чергування, хочу поспати пару годин, і далі всю ніч на посту», – сказав Олег рідним.
Під ранок 21 березня позицію атакували ворожі танки. Олег встиг поцілити у танк із гранатомета і загинув від залпу у відповідь.
Після 10 днів невідомості про долю Олега рідні вибралися з Лисичанська, де точилися артилерійські бої та насувалися окупанти. 1 квітня вдалося виїхати останнім евакуаційним автобусом до Дніпра.
Після двох тижнів поневірянь родина опинилася у Святопетрівському, де небайдужі мешканці Білогородської громади запропонували дах над головою.
Працьовиті та дружні, рідні Олега почали облаштовувати нове життя та весь цей час шукали захисника. Були відомості, що він у російському полоні. Але врешті з’ясувалося, що воїн повернувся до України на щиті під час обміну тілами загиблих у вересні 2023 року.
Експертиза тривала вісім місяців, і весь цей час рідні не знали, що Олег зовсім поруч, у морзі Боярської лікарні. Продовжували відчайдушні пошуки, аж поки не отримали повідомлення по телефону та трохи згодом сповіщення сім’ї 11 червня 2024 року.
Цієї ж ночі пішла з життя дружина Олега – Ольга. Любляче серце, виснажене випробуваннями, не витримало. Тепер подружжя разом у засвітах.
Олегу Мєньшикову назавжди 35 років.
У невимовному сумі залишилися мама Світлана, батько Олег, брат Павло, донечка Анечка, якій лише 8 років, рідні, друзі, побратими.
Церемонія прощання відбулася 21 червня на кладовищі села Святопетрівське.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0