Аркадій Бабченко: Буде ще війна – стовідсотково

 - Аркадій Бабченко: Буде ще війна – стовідсотково
Аркадій Бабченко
фото: meduza.io

«Зберігайте спокій і чистьте кулемет»

З Аркадієм Бабченком «Главком» зустрівся в одній із країн ЄС. Наш герой наполегливо просить не називати місце, адже досі переймається за свою безпеку. Сюди він приїхав взяти участь у черговій конференції, де «у сто перший раз» обговорювалося «російське питання» і що з цим робити далі.

У журналістів накопичилося безліч питань до Бабченка, який залишив Україну фактично після перемоги Зеленського. Зустріч з «Главкомом» відбулася майже за канонами шпигунських фільмів: у самому центрі міста, у людному місці. Знайому фігуру доводилося шукати за капюшоном «старшини запасу»…

Після розмови Аркадій погодився залишити українцям своє відеозвернення, в якому закликав не займатись внутрішніми сварками, а зберігати спокій і чистити кулемет…


Аркадію, чому ви поїхали з України?

Згадаймо ситуацію два роки тому, з якими гаслами Володимир Олександрович (чинний президент Володимир Зеленський – «Главком») ішов до влади та ці лозунги, їх напрямок, в принципі, був ну якщо не проросійський, то капітуляційний, на мою думку. Оці «Подивитися в очі» і таке інше... В якийсь момент я зрозумів, що не хочу брати участі у цьому експерименті, тому що я перебував у такому становищі, що убезпечити себе та свою сім’ю я не міг, а чи зможе це зробити Україна, у мене виникали великі питання. Я думав, що вона буде насичуватися різноманітними інсургентами (збройні загони цивільного населення, що протистоять владі) і так воно і відбулося. Згадайте вбивство, коли був повішений білоруський активіст Віталій Шишов посеред дня в лісі. Це говорить про те, що це насичення відбувається або вже відбулося.

У вас були сумніви, що Київ насичений агентами Кремля?

Ні, це зрозуміло, що він був насичений, але, все ж таки, чистки які ж були, «Геть від Москви» і таке інше. У СБУ, в армії постійно викривалися і викривалися. А тут така можливість засилати нових була, і я подумав: знаєте що, друзі мої, я постою тут поки що біля «паркану», коли це все скінчиться, а ризикувати собою, своєю сім’єю я не збираюся. Думаю, якби спробували знову грохнути мене, то вбили б і сім’ю. Тому ось, «другий аеродром» (еміграція в Ізраїль – «Главком») – вирішив вивезти (сімю).

«Ця влада стає проукраїнською»

А зараз про Володимира Зеленського ви що можете сказати?

Ну, він сильно змінився. Я не знаю, чи змінилося його уявлення про війну та Путіна, але принаймні риторика змінилася точно і вона стала набагато більш проукраїнською. Тобто, говорити про те, що у владі в Києві нині капітулянти, вже не доводиться. Портніков (Віталій Портніков – журналіст) виявився правим: в Україні будь-яка влада стає або проукраїнською, або Майдан. Поки що ця влада стає проукраїнською. Але ж у мене, розумієте, є сумніви в тому, що це внутрішні зміни. Є таке відчуття, що це виключно гра в рейтинги. Вони просто перемикнулися на проукраїнську риторику, щоб набрати голоси цих виборців. Якщо вони в якийсь момент зрозуміють, що їм буде вигідніша риторика ОПЗЖ, то, думаю, вони так само на неї перемикнуться. Поки що ми бачимо значний прогрес, але до того, як має бути, ще йти і йти.

Петро Олексійович пропонував вам допомогу?

Пропонував, звісно.

Чому ви відмовилися?

Ну от, дивіться, я приїхав із Росії. Воювати не пішов, в принципі нічого такого не зробив, і тут мені пропонують допомогу в отриманні громадянства позачергово. Є люди, які воюють за Україну, а досі не мають українського громадянства, а я якийсь лисий хрєн з гори приходжу і мені дають громадянство, так? З якого перепою, з якої радості? У мене є причини на отримання українського громадянства.

Які?

Мій дід із Генічеська. І врешті ми Майдан робили для того, щоб все було за законом. Щоб не кум куму.

А що зараз вас не влаштовує в Україні, тим більше ви обіцяли повернутися. Коли цей момент наступить?

Цей момент наступить, коли у мене будуть хоч якісь документи, коли я зможу їздити хоч кудись. Мене не влаштовують Pandora papers.

40 мільйонів Зеленського? (у розслідуванні Pandora papers ідеться про те, що компанії Володимира Зеленського отримали від структур олігарха Ігоря Коломойського $40 млн на офшорні рахунки).

Ні, на це мені плювати. Це взагалі-то і не такі великі гроші. Тут навіть якось соромно, стати першою людиною в країні та накрасти так мало. Мене не влаштовує, що Аль Джазіра пише, що Володимир Зеленський – лідер корумпованої країни (4 жовтня Сайт Аль Джазіра вийшов із заголовком, що Володимир Зеленський у 2012 році створив мережу офшорних компаній). Не влаштовує цей відкат на п’ять років за правління Зеленського, а до того ж років на 10–15 я думаю відкат відбувся. Це іміджеві втрати жахливі. Якщо попередні п’ять років Порошенка, як би до нього не ставилися, я можу йому ще десяток своїх претензій пред’явити, проте за ці п’ять років Порошенко вів Україну до клубу «дорослих країн», коли на рівні з Україною розмовляли Німеччина, США, Велика Британія. Україна диктувала порядок денний, вдумайтеся в це. За ці два роки відбувся такий відкат назад, що я не знаю… Ну, ось Володимир Олександрович каже, що склався карикатурний образ країни. Але хто його склав, Володимире Олександровичу? У вас є ті слова, які б Ангела Меркель мала сказати бюргеру у Баварії, чому він має відмовитися від дешевого російського газу на користь найбільш корумпованої країни Європи? У нього таких слів немає. Тому якщо стосовно «Північного потоку – 2» США і будуть ухвалювати якесь там рішення, то лише тому, що вони (США – «Главком») захочуть проштовхнути зріджений газ на європейський ринок. У будь-якому разі Україна буде на узбіччі, її ніхто вже питати не буде. А питання безпеки України також будуть вирішувати без України, розумієте?

Ви вважаєте, якби Порошенко був у владі, то проєкт «Північний потік – 2» застопорився би?

Я думаю, що «Північний потік – 2» все одно був би добудований. То це було б довше, набагато складніше, і у Петра Олексійовича виходило «макати» обличчям тих з європейських лідерів, які «дзюрять у штани», в ті свої штанці. А всьо, ця стадія в минулому.


Аркадій Бабченко: Слава Богу, 21 століття на дворі...
Аркадій Бабченко: Слава Богу, 21 століття на дворі...

«Про аборти ми поговоримо потім, після перемоги»

Чи є в нинішній українській політиці фігури, до яких ви прагнете приєднатися?

Так, є, цілком. Будь-яка демократична проєвропейська, проукраїнська сила мене цілком влаштовує. Гіпотетично. Але ж я не громадянин України і не можу ні до кого приєднуватися. «Демсокира», от я за них топлю.

Притула?

Ні, я про нього знаю лише те, що він телеведучий і офігенно допомагав армії. Але я не розумію, навіщо плодити нові політичні сили, мене і старі цілком влаштовують. Мені здається, що треба об’єднатися навколо чогось одного. Слово «Порошенко» я тут не вживаю.

Навколо чогось одного. А вам не здається, що це не зовсім ліберально-демократична концепція?

Звичайно. Україна нині перебуває у стані війни та розпилюватися на десять фронтів, я просто не бачу в цьому сенсу. Виберіть кого завгодно проукраїнського. Хоч Турчинова обирайте. Ця людина, безумовно, герой України. Я от людина атеїстична, а він – релігійна, він проти абортів, я – за. Але я би до нього приєднався. Тобто, на цій стадії мені якось байдуже, про аборти ми поговоримо потім, після перемоги, наприклад.

На вашому акаунті у фейсбуці Аркадій Бабченко в бронежилеті. Як нині той Бабченко реалізується в професії?

А що мені заважає. Слава Богу, 21 століття на дворі. Але якщо ви мене спитаєте, чи скучив я за війною, то ні, зовсім. Мені вистачило понад усе і навпаки. Думки про кожну поїздку мене змушують «срать кірпічами». Жахливо боюся, моторошно. Я думаю, що свій ліміт везіння вичерпав. Ну ще один раз, два рази, але нескінченно не може щастити. Нині моя ця загальнополітична ніша мене влаштовує цілком.

Про замах. Як змінилося ваше життя після гучного інсценування вашого вбивства у Києві?

Детальніше читайте тут: Спецоперація «Вбивство Бабченка»

Та повністю змінилося. Я вже почав облаштовуватися, винайняв житло, почав перевозити сім’ю, а тут – хренак і немов блендером все перемішало.

Звідки була така впевненість, що в Україні вам нічого не загрожує?

Навпаки, ходив оглядався й остерігався. Вживав заходів безпеки, звісно.

Яких саме?

Я вам не скажу, звісно. Вживаю, безумовно, дотепер.

І навіть зараз?

Звісно.


Аркадій Бабченко: Мені абсолютно плювати, хто що про мене говорить і думає про цей замах (Фото: AP)
Аркадій Бабченко: Мені абсолютно плювати, хто що про мене говорить і думає про цей замах (Фото: AP)

«Головне зобов’язання переді мною СБУ виконало»

Як вас у цю спецоперацію залучило СБУ?

Зателефонував Ленур Іслямов (власник каналу, на якому працював Бабченко – «Главком»). Це була якраз п’ятниця, перед ефіром. Він сказав, ти не можеш приїхати трошки раніше? Я думав, може, зарплату дадуть, з грошима туго було тоді. Приїхав на годину раніше, і в цей момент із машини виходять двоє. Я одразу подумав, що це до мене і зарплати, вочевидь, не буде. Сідаємо в кабінет один проти одного, і вони починають викладати ці папірці, орієнтування на мене. Там були паспортні дані, дані з військкомату, фото будинку, де я жив. Потім кажуть, 15 тисяч – це аванс за тебе, всього тридцятка. На тебе замах.

Чи всі зобовязання СБУ виконало перед вами?

У мене до них не було жодних питань і якихось зобов’язань переді мною. Головне зобов’язання переді мною вони виконали, вони зберегли моє життя. Що я ще можу у них вимагати? Нічого!

Думаю, для вас не секрет, що багато хто в Україні вважає цей замах фейком.

Мені абсолютно плювати, хто що про мене говорить і думає про цей замах. Стільки тонн лайна на мене вилили, що якби я на все це реагував, то вже потонув. Фейк так фейк, мені від цього ні тепло, ні холодно. Я живий, з моєю сім’єю все добре і мені цього достатньо.

Часто так думають в тому числі і через те, що цей «замах» виглядав дуже непрофесійно.

Якщо захочуть вбити – вб’ють. Але тут питання грошей. Як, наприклад, вбивство Литвиненка, Скрипалів або Березовського. На це будуть вбухані шалені гроші. А так, мені ж СБУшники так і сказали: ти – пробна куля. Є люди, яким треба продемонструвати, що ось, вони вміють працювати. Я думаю, що мене замовляв Пригожин (особа, більш відома під назвиськом «Повар Путіна». Російський бізнесмен, ресторатор, засновник фабрики інтернет-тролів з Ольгіно, одна з ключових сил в російсько-українській інформаційній війні. Євген Пригожин перебуває у розшуку ФБР – «Главком») Це не ФСБ чи ГРУ, не офіційні структури, які засилають диверсійні групи. А це його приватна лавочка, де він просто дав людям гроші. Вони кожен відпиляв по шмату, і дійшло до Германа (громадянин, якого СБУ назвало організатором убивства Бабченка – «Главком») 40 тисяч, який звідти відпиляв ще десятку і вирішив винайняти першого ліпшого, хто підвернеться. От так власне вони і діють.


50-річний київський підприємець Борис Герман, співвласник та комерційний директор збройного підприємства «Шмайсер» був затриманий у справі щодо «замаху на Аркадія Бабченка» (Фото: EPA)
50-річний київський підприємець Борис Герман, співвласник та комерційний директор збройного підприємства «Шмайсер» був затриманий у справі щодо «замаху на Аркадія Бабченка» (Фото: EPA)

Розумієте, існуєте така думка, що ФСБ це така супер-пупер структура, такий собі монолітний КДБ. Нема нічого такого. ФСБ – це гадюшник, в якому чортова тисяча павуків, які гризуться один з одним за можливість гребти собі бабки. Щоб з майора стати там полковником, тобі треба щось там робити. Що зробити? Ну, давай відкриємо інтернет і почитаємо. А ось, Бабченко якусь х..ню написав, давай його грохнемо. Засилаються гроші, знаходять якогось наркомана, той «грохає» або ж виходить так, як вийшло. Вони от так ось працюють. Але при всьому при тому, я думаю, що стосовно мене працювало не ФСБ, а Пригожин.

Пощастить – не пощастить?

Ця схема робоча. У десяти випадках не спрацьовує, а в одному випадку спрацьовує.

А от якби ця історія повторилася, ви б погодилися піти на все це знову?

Звісно. Мені сказали, допоможи нам виявити весь цей ланцюжок. Ну і що? Сказати, що мені журналістська етика не дозволяє? Хай всі помруть, а я от такий принциповий журналіст? На мій погляд, тут немає іншого варіанту.

Ваша дружина була в курсі?

Звичайно. В курсі, окрім мене, була дружина, моя та її мама, донька, голова СБУ, тодішній Генпрокурор Юрій Луценко та Петро Порошенко.


Аркадій Бабченко: Я вдячний Росії, що виперла мене
Аркадій Бабченко: Я вдячний Росії, що виперла мене

«Друг поїхав на Донбас воювати та написав мені: Аркаша, я тебе вб’ю без компромісів»

Ви втрачали друзів після цього замаху?

Практично всіх. Але мені не цікаво чому. Я припинив копатися у всій цій психології. Пофіг. Я друзів втрачав поступово. Спочатку 2011–2012 роки, коли частина відвалилася моїх «друзів за Путіна». Потім 2014-й. У нас же була ветеранська спільнота, дуже сильна в Росії. Сайт «Арт оф Вар», я за свої гроші видавав журнал ветеранів локальних війн і у нас була от така ідея, що війна ніколи не повинна повторитися. Подивіться, що було в Чечні, в Афганістані, це злочин, цього не має бути знову. Хренак – 2014 рік і вони всі: «мочити хохлов», «Крим – наш», «за Путіна». Один із моїх друзів, який поїхав на Донбас воювати, написав мені: Аркаша, я тебе вб’ю без компромісів. Дослівно. От, відвалилася ще якась частина. Потім, цей замах – відвалилася ще якась значна частина. Потім якась частина «русских либералов» почали їздити в Крим, хтось говорити, що в Криму не все так однозначно та треба там влаштувати референдум. Намагаються удавати, що є тільки розумне голосування, ні репресій, ні вбивств, нічого цього немає. У мене в Росії залишилося друзів стільки, що на пальцях вистачить порахувати, з ким я можу сісти випити пива, наприклад.

Хто це?

Я не впевнений, що треба тут про них писати, але про Віку Івлєву напишіть, вона – взагалі героїня. Ті люди, які допомагали українським морякам, коли вони сиділи у Лєфортово (Вікторія Марківна Івлєва-Йорк російська журналістка, фотограф, володар «Золотого ока» World Press Photo за репортаж з Чорнобильського реактора, номінант премії імені Андрія Сахарова, лауреат премії «Вільна преса Східної Європи. Одна із небагатьох російських журналісток, яка відкрито підтримує Україну з 2014 року – «Главком»).

Не шкодуєте про те, що ви говорили про Навального свого часу?

Я і зараз те ж кажу. Я думаю, що якась вежа Кремля його використала, зливала йому інформацію, він використовував їх у свою чергу. Думав, що переграє їх, не вийшло. Але те, що це прямо проєкт Кремля зі зливу протесту, ні, занадто складний ланцюжок. Для цього потрібні дуже розумні люди, а я сумніваюся, що у ФСБ такі люди є. Просто злилися інтереси Навального в якийсь момент з інтересами когось у Кремлі і когось ще, і вони якийсь час йшли одним курсом.

Ваше ставлення до нього зараз, коли він пережив отруєння і тепер у в’язниці, не змінилося?

Ні, а чому воно має змінитися? Я вважаю, що Олексій Анатолійович – це ідеальний цар «Нової Росії». Безумовно, Росії імперської. Тому що вони ж не кажуть про волю всім підкореним народам, вони кажуть про «Прекрасну Росію майбутнього», розуміючи під цим і Чечню, і Башкирію, і все оце, що вони завоювали. От Крим із Донбасом ми готові повернути, але все інше то наше. Тому він – ідеальний цар для Росії. В міру демократичний, в міру ліберальний, в міру імперський, глибинний, от із тюрми вийде і стане ще православним. Побачить, який там прекрасний російський народ. Я вам гарантую, що будуть і такі пости, який там прекрасний руський народ і найкращих людей я бачив у в’язниці. Він повністю відповідає очікуванням Росії. Якщо доживе, то наступним президентом буде він.

За Батьківщиною не скучаєте?

Ні, я от вдячний Росії в тому, що от виперла мене і я побачив, що світ відкритий, розумієте, відкритий! Кордонів немає, живи, де хочеш, 21 століття.

На вашу думку, ситуація в Україні може стати схожою на російську нині? Чи зможе в Україну повернутися диктатура часів Януковича...

Ні, я думаю, що 2014 рік був поворотною точкою, нація народилася та себе усвідомила. Все ж таки проукраїнських людей більшість. Навіть ті, хто голосував за Зеленського, вони ж також проукраїнські, хоч і зробили неправильний вибір, на мою думку. Можливо, звісно, що Україна стане знову УРСР, але для цього треба знову Друга світова, геноцид, Сталін, голодомор. Чи здатна Росія на це? Ну, на даний момент, ні. Але ж і Україна зразка 2019-го це ж геть не та Україна зразка 1919-го. Але хто міг уявити у 2013 році, що російські танки будуть «утюжити» українські міста?

Навіть після Грузії?

Навіть після Грузії. Тому що Грузія – це все ж таки Кавказ, там інша мова, інші люди. А Україна це все ж таки «братушки», майже одна мова, майже один народ, Київ – «мать городов рускіх», то–сьо, п’яте–десяте. Уявити це все було абсолютно неможливо. Те, що буде ще якась війна, так вона буде стовідсотково. Є декілька театрів бойових дій, де війна буде, як не крути. Це Карабах, з Білорусією… Там тепер геть нічого не зрозуміло. Чи буде вона використовуватися як плацдарм. Якщо таки буде, то Україна – це другий плацдарм, який просто лежить на поверхні. І Київ поряд, а Росія тепер фактично з чотирьох боків із врахуванням Придністров’я.

Після інтерв’ю «Главком» записав відеозвернення Аркадія Бабченка до українців:



Дмитро Мороз, спеціально для «Главкома»


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Аркадій Бабченко: Буде ще війна – стовідсотково