Дмитро Ківа: Найгірше, якщо стара команда ДП «Антонов» обдурить нове керівництво країни
Відомого авіаконструктура вижили з України і тепер він працює на Азербайджан
Проект українського військово-транспортного літака Ан-178 для Азербайджану сьогодні перебуває в підвішеному стані. Програма застопорилася із об'єктивних причин. Розрив військово-технічної кооперації з Росією, країною-агресором, запустив складний, але давно необхідний для ДП «Антонов» процес заміни російського обладнання на літаках марки «Ан». Це вимагає і часу, і відповідних ресурсів. Очевидно, що в реалізації проекту зацікавлені як Київ, так і Баку.
Нещодавно ж пройшла інформація, що до випробувань готується перший АН-178 вже без російських комплектуючих. «ЦДАКР-Південний Кавказ» звернувся за коментарем з цього приводу до багаторічного президента і генерального конструктора ДП «Антонов» Дмитра Ківи. Відомий український авіабудівник зараз живе і працює в Азербайджані.
Звільнення Дмитра Ківи з Фірми (як він сам називає ДП «Антонов») свого часу обросло різними чутками і спекуляціями, а головне, це призвело до незрозумілої ситуації з посадою її керівника. З 2016-го там вже четвертий президент, а посада генерального конструктора взагалі була ліквідована. Судячи з усього, Дмитра Ківу тоді, за його ж словами, просто «пішли» з посади люди Олега Гладковського (на той час перший заступник секретаря РНБО).
Сьогодні Дмитро Ківа супроводжує проект АН-178 в інтересах Баку. Вже пішов четвертий рік, як він працює в столиці Азербайджану радником президента комерційної авіаційної компанії Silk Way і радником керівника головної державної авіакомпанії Azal.
Нещодавно повідомили,що до випробувань готується перший Ан-178 без російських комплектуючих. Перед тим, як обговорити це, не можна не запитати про долю проекту аналогічної машини для Азербайджану.
Контракт щодо Ан-178 між ДП «Антонов» і азербайджанської авіакомпанією Silk Way поки в силі. Нагадаю, що за його умовами для старту реалізації проекту азербайджанською стороною виплачений аванс в сумі $1 млн. На цьому поки фактично все. З 2016 року, коли азербайджанський проект почав глухнути, ситуація не змінилася.
Вигляд все має такий, що попередня команда управлінців ДП «Антонов» (Михайло Гвоздьов, Олександр Коцюба - ставленики Олега Гладковського) просто обдурили азербайджанську сторону. Рахунок на аванс був виставлений з явним розумінням того, що такого літака не буде. Тобто літака без російських комплектуючих з імпортозаміщенням. Необхідність у такій машині під сумнів не ставиться. Але на практиці такого літака немає.
Маємо в кращому випадку ситуацію у підвішеному стані:
- щодо літака, на який спочатку підписували папери, всі роботи припинено, в новому вигляді машини немає;
- аванс отримано (питається, навіщо було виставляти рахунок);
- азербайджанська сторона отримала лист, що літак вже з західним обладнанням коштуватиме більше $40 млн, що неприйнятно для Баку в рамках контракту.
Іншими словами, ситуація з моменту нашої останньої розмови в минулому році не змінилася?
Літака у новому вигляді реально немає. Нагадаю, що саме азербайджанська сторона зобов'язувалася поставляти до Києва російські комплектуючі, щоб, скажімо так, не було колізії в плані розриву ВТС України з країною-агресором. Випробування щодо нового літака без участі Росії не проводяться. Тому говорити поки немає про що. Проект, повторюся, залишається в підвішеному стані.
«Український мілітарний портал» інформує, що «в рамках програми імпортозаміщення до випробувань готується дослідний екземпляр літака Ан-178». Це насправді новина, адже, старт таких випробувань без російського обладнання врешті-решт зрушить проект з мертвої точки. І для Азербайджану, і взагалі...
Я ж лише «за». Якщо б тільки це відповідало дійсності. Я говорю про реальний старт випробувань літака без російського обладнання. А це поки, м'яко кажучи, перебільшення. Для літака не зроблено навіть документації. Як можна випробовувати літак, на який ще не оформлена документація?
Озвучені ж випробування проходить (або готується до них) літак, як я розумію, побудований ще в 2014 році. Причому, судячи з новини, мова йде про початок випробувань на міцність планера літака. Західне ж обладнання там відсутнє (також і російське, зі зрозумілих причин). Це дійсно планер літака, який ставиться на випробування, на ньому дійсно встановлюються датчики - навантаження, переміщення, деформації і так далі. Безвідносно до обладнання кінцевої версії літака.
Взагалі новина виглядає поки як піар, зроблений некомпетентними людьми. Мова поки тільки про запуск випробувань на міцність. Це, безумовно, важливо, але до чого тут імпортозаміщення? Новина, судячи з усього, ніякого відношення до літака із західним обладнанням не має.
Що заважає реалізувати імпортозаміщення? Азербайджанський контракт - це ж пів справи. На літак сподіваються наші військові, МВС, ДСНС...
Щоб зробити літак із західним обладнанням, потрібні компетенція і кошти. Наскільки я розумію, коштів сьогодні немає. А вони потрібні для того, щоб зробити відповідну документацію, організувати роботу із західними партнерами, зробити прив'язку відповідного обладнання, організувати його установку і так далі. Тільки після цього починати будувати такий літак.
Імпортозаміщення взагалі-то – процес не з дешевих. І я знаю, про що кажу, тому що безпосередньо займався імпортозаміщенням в проекті Ан-132 з встановленням на ньому західного обладнання. Але тоді за частину робіт заплатив замовник в особі Саудівської Аравії. А що зараз? На державний бюджет, судячи з усього, надії мало. З оборотними коштами Фірми ситуація також непроста - за часів Гвоздьова та Коцюби гроші просто виводилися з Фірми.
Але і це не найстрашніше - фінанси, врешті-решт, можуть з'явитися. Найстрашніше те, що фірму з 2015 року покинули кілька тисяч висококваліфікованих фахівців.
Ось базова проблема - що робити з кадровим голодом?
Україна, судячи з усього, входить в період кардинальної трансформації у різних сферах. Озвучені плани з реструктуризації ДК «Укроборонпром». Чекаємо змін на краще і на ДП «Антонов»?
Фірму оживити буде неймовірно важко. Мені прикро, що вона доведена до такого важкого стану. Але шляхи і можливості виходу з глухого кута є. Для цього потрібно, щоб справою займалися професіонали в усіх напрямках - техніці, виробництві, бізнесі. Потрібен чіткий план дій, потрібно по-новому вибудовувати систему - як управлінську, так і виробничу. Зупинити відтік кадрів – для початку.
Імпортозаміщення, з якого ми почали розмову, воно можливе на 178-й машині в принципі за рахунок західного обладнання?
Звичайно, можливе. Літак сучасний і дуже перспективний. Про що говорити, якщо вдалося свого часу запустити проект щодо Ан-132, базова версія якого була розроблена десятки років назад.
Перш за все, потрібні західні партнери, які будуть зацікавлені в такому літаку. І не тільки в плані установки на нього свого обладнання, але і в експлуатації готової машини на партнерських засадах. Це ж прописні істини.
Щодо Ан-178 окрім Азербайджану ще іноземні партнери можливі?
Наведу тільки один приклад. Свого часу у нас було предметне співробітництво з Німеччиною саме щодо цієї машині. Були підключені декілька німецьких фірм, цю роботу координував президент землі Саксонія. Все було дуже серйозно, проект реально розвивався. Але, на жаль, тодішній прем'єр України Арсеній Яценюк з «незрозумілих» причин все зробив для того, щоб ця програма не була реалізована. Німецька сторона в підсумку відмовилася від проекту після приходу до управління Фірмою не раз уже згаданих вище відомих персон. Це окрема історія для окремого матеріалу.
Важливо, що тоді за проектом з німецького боку велися відповідні роботи. Був підписаний меморандум. Німці збиралися замінювати літаки С-160, і хотіли взяти участь у проекті Ан-178 на рівні промислової кооперації. Були навіть визначені конкретні підприємства, що готові були брати участь в цьому проекті. Також німці готові були купувати літаки після встановлення своїх двигунів.
Так що, все – можливо, тільки цим потрібно професійно займатися.
Ви правильно зазначили про майбутні зміни, що чекають Україну. Але це не означає, що можна починати годувати країну ілюзіями, вводити в оману, намагатися видавати бажане за дійсне. Найгірше, якщо керівництво країни виявиться обдуреним залишками старої команди на ДП «Антонов». А інформація, що подається, зокрема про готовність до випробувань Ан-178 із західним обладнанням, виглядає поки просто як обман.
Володимир Копчак, керівник Південнокавказької філії Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння («ЦИАКР-Южный Кавказ»), для «Главкому» з Тбілісі
Коментарі — 0