Хто стимулює вітчизняну науку і чи варто чекати української вакцини від коронавірусів?

Національний фонд досліджень України (НФДУ), який запрацював минулого року, має всі шанси стати потужним імпульсом та джерелом мотивації для вітчизняних науковців, які десятиліттями були змушені працювати без належного фінансування та достойної оплати праці. Красномовним підтвердженням цього є той факт, що на перші два конкурси, оголошені Фондом у минулому році, заявки подали майже тисяча наукових колективів.

Щоправда, гранти на кілька мільйонів гривень отримали лише близько 200 з них. Чи стануть профінансовані державою проєкти успішними? Коли суспільство побачить результат роботи вчених, які отримали безпрецедентне для України фінансування?

Про особливості проведення цих і наступних конкурсів, про законодавчі обмеження, які заважають роботі НФДУ, а також про розмір грантів, які від Фонду отримають українські науковці, в інтерв’ю «Главкому» розповіла виконавча директорка Національного фонду досліджень України.

Днями виповнився рік вашої роботи на посаді виконавчого директора Національного фонду досліджень України. Яким був для вас цей рік?

Моє рішення переїхати до Києва з Харкова, щоб працювати на цій посаді, далося непросто. Я подала документи, взяла участь у серйозному конкурсі. За його результатами, посіла друге місце. Так склалися обставини, що попередній виконавчий директор, який став переможцем відбору, склав свої повноваження за власним бажанням. Тож я прийшла вже після того, як НФДУ вже почав працювати. Це трохи ускладнювало ситуацію, оскільки певні моменти, які вже були закладені в операційну діяльність, викликали у мене занепокоєння, тож довелося одразу їх вирішувати.

Я потрапила у Фонд у момент, коли у самому розпалі перебувало опрацювання заявок, які групи науковців подали для участі у двох конкурсах, що Фонд оголосив навесні.

Взагалі хочу наголосити: момент, коли були оголошені перші два конкурси, став вагомим і історичним не лише для мене особисто чи для Фонду, а й для усієї наукової спільноти країни. Конкурси такого роду в Україні проводилися вперше, процедура їх проведення не була відпрацьована на практиці. Тож і проводити конкурси вперше, і фактично вливатися у цей процес у середині, було важко.

Я прийшла сюди виключно з ідейних міркувань. Я маю досвід наукової роботи соціо-гуманітарного напрямку та управлінської роботи. Я майже щодня ставлю собі питання про те, чому я тут – через велике навантаження та інтелектуальні виклики. Без перебільшення майже щохвилини мені доводиться ухвалювати якісь серйозні рішення. Наразі моя мотивація поглибилась, і я чітко усвідомлюю, що рішення про переїзд з Харкова і роботу у НФДУ було правильним. Робота Фонду необхідна для того, щоб оживити науку, надати підтримку досвідченим чи молодим науковцям, щоб вони не виїжджали за кордон, не перепрофільовувалися – особливо в ІТ, наразі ця тенденція набула масового характеру.

Коли я почала працювати на посаді виконавчого директора Фонду, то не усвідомлювала, наскільки важливою є комунікація: внутрішня, у колективі, між дирекцією Фонду і Науковою радою, з грантоотримувачами, учасниками конкурсу і навіть з платниками податків, яким потрібно пояснювати, на що йдуть їхні гроші. На початках я вважала, що достатньо просто добре виконувати свою роботу - і все стане на свої місця. А виявилося, що без належного рівня комунікацій нічого на свої місця не стане. Я - філолог, розумію вагу та значущість слова, тому хочу зазначити: багато з того, що я чую, читаю у ЗМІ та соцмережах щодо діяльності Фонду, не підкріплено фактами. Для мене це був культурний, психологічний шок. Частина людей, які висловлюються щодо діяльності НФДУ, є серйозними науковцями, мають солідний доробок, і тому відсутність моменту відповідальності за свої слова навіть у такої категорії людей мене дуже сильно бентежить.

«У нашій роботі є дуже багато обмежень»

Що змінилося у Фонді за цей період?

Певно, з мого боку було б дуже неввічливо казати, що після мого приходу все змінилося на краще. Але я точно можу сказати, що вдалося, по-перше, підібрати таку команду людей, які закохані у ту саму ідею, що і я.

По-друге, хочу зауважити, що у Фонду дуже складна діяльність і на керівника будь-якого підрозділу покладений величезний обсяг функцій. Кожна людина має не плутатися у своїх функціях, ефективно взаємодіяти з колегами з інших підрозділів. Рік пішов на те, щоб якось формалізувати ці моменти.

За цей рік на нашу адресу часто лунали звинувачення у бюрократії. Так, ми бюрократи, а ще - гаранти того, що гроші платників податків будуть використані не лише за цільовим призначенням, а й раціонально та ефективно.

Нещодавно в одному відомому інтернет-виданні був опублікований вельми критичний матеріал щодо роботи фонду. Його автор - людина, дотична до наукової сфери. Ми обожнюємо критику, бо саме вона допомагає нам зрозуміти, де саме нам треба прискоритися, зробити ривок. Тож навіть якщо я бачу, що мотивація автора, скажімо, не дуже чесна, критику сприймаю конструктивно.

Зокрема, автор відзначає певний прогрес у процедурах, за якими наразі працює Фонд, однак звертає увагу на негативні моменти. Я б хотіла, щоб широкий загал зрозумів, що правила встановлює не дирекція НФДУ і навіть не завжди на це вистачає повноважень у Наглядової ради. Ми керуємося законодавством: профільним, яке регулює нашу діяльність, а також Бюджетним кодексом, який врегульовує усі моменти, які мають те чи інше відношення до бюджетних коштів.

Отже, у нашій роботі є дуже багато обмежень. Приміром, тендерні закупівлі на дороговартісне наукове обладнання, які займають багато часу та інших ресурсів грантоотримувачів, – це реалія, на яку ми впливати не можемо. Так, ми говоримо про такі питання із Міносвіти і науки, зазначили це на комітетських слуханнях щодо роботи НФДУ. Для владнання усіх нюансів потрібна політична воля та системність. Для того, щоб вона була, про усі проблеми маємо казати не лише ми, а й учасники наших конкурсів, і грантоотримувачі – причому від імені організацій. Про це мають казати й інші стейкхолдери: Мінфін, Держказначейство, МОН, Національна академія наук тощо.

Так, ми нова організація, але я не можу сказати, що до нас не дослухаються. Фонд побудований за найкращими європейськими зразками, і сам факт його появи - це вже дуже великий крок уперед для країни. Часто певні бюджетні організації цікавляться, як у нас організований відбір, експертиза тощо. Це означає, що наш досвід є цінним. І це при тому, що наш Фонд існує більше року, а його найкращі європейські аналоги – від 50-ти до 150-ти років. Там уже система налагоджена і працює як швейцарський хронометр.

Давайте продовжимо тему обмежень. Які прогалини у законодавстві найбільше заважають роботі Фонду?

НФДУ має власну законодавчу базу – нехай і недосконалу, але все ж таки маємо – і це теж дуже важливо. Часто стається не так, як гадається. Є низка норм, які к більшості випадків не спрацюють, бо так складається практика, а роботи значно більше, ніж передбачалося. Наприклад, згідно з постановою Кабміну, на процедуру перевірки усіх поданих на конкурс заявок щодо відповідності певному переліку вимог відводиться п’ять робочих днів. Зауважте: це не якась автоматична робота. Працівники дирекції, які цим займаються повинні мати певні навички, повинні бути дуже уважними. Плюс – вони повинні мати якийсь час, щоб між собою обговорити наявні проблемні, неоднозначні випадки та прийняти остаточне рішення. Коли ж на участь у конкурсі надходить 300, 400 чи навіть 500 заявок, то хочеться криком кричати, що забезпечити експертизу за визначений термін такої кількості заявок просто неможливо!

Нам двічі вдалося все ж таки вкластися у ці терміни, працюючи справді по 24 години на добу, без вихідних. Так, я – виконавчий директор Фонду, але не тільки керую підлеглими, але й несу за них відповідальність. У цих людей є родини, є маленькі діти. І виходить, що з одного боку я маю забезпечити дотримання вимог законодавства, з іншого – я маю організувати роботу колективу. Скільки з них зможе працювати на такому максимумі – це питання.

Ольга Полоцька і президент Національної академії педагогічних наук України академік Василь Кремень після церемонії нагородження медаллю НАПН України

«Наш слоган – «Ми інвестуємо у найкращі наукові ідеї!»

На два конкурси, які були оголошені минулого року, подали заявки близько тисячі команд науковців. Розкажіть детальніше про конкурси і про їх переможців.

Я хоч ще раз наголосити, що ці два перші конкурси можна без перебільшення назвати історичними. Вони справили враження і на тих людей, які подавалися на участь, і на тих, хто проводив їх. Дизайном конкурсів, розробкою умов, оголошенням їх займається Наукова рада.

Взагалі ідея таких фундацій, як наша, полягає саме у тому, щоб відібрати найкращі ідеї. Наш слоган – «Ми інвестуємо у найкращі наукові ідеї». Вкрай важливим вважаю те, що наразі до нас на конкурси можуть подаватися наукові колективи з науково-дослідних інститутів різного підпорядкування, державних і приватних закладів вищої освіти, громадських організацій, інших установ. Це новий підхід для України.

Під час визначення переможців конкурсів ми практикуємо підхід bottom up – коли обираються просто найкращі ідеї без жодних квот чи пропорцій щодо приналежності до наукових напрямів. Знаєте, зараз я часто бачу закиди у пресі, мовляв, чи може країна у стані кризи дозволити собі принцип bottom up? На моє переконання не те що може, а мусить! Ці конкурси дають можливість виявити інтелектуально найкращі команди (індивідуальна участь у конкурсах не передбачена, лише командна, – «Главком»). Це означає, що є певний керівник, який формує навколо себе команду, яка може підсилювати доробки вже існуючих наукових шкіл або навіть започаткувати нові.

Перший конкурс, який було оголошено, це «Наука для безпеки людини та суспільства». Він був оголошений вчасно – у розпал пандемії, коли всім стало зрозуміло: біологічна та медична безпека є пріоритетними, бо для того, щоб вирішувати економічні та інші проблеми, людству треба банально вижити. Цей конкурс не був спрямований суто на вирішення викликів, пов’язаних із пандемією, але переважна кількість і заявників, і переможців, мали саме медичне, фармацевтичне спрямування чи стосувалися біобезпеки.

Однак, оскільки ключовим поняттям у темі конкурсу була саме безпека, чимало подавалися чимало науковців соціо-гуманітарного профілю, які пропонували свої варіанти убезпечення від загроз оголошеною нам Росією гібридної війни, зокрема, інформаційних атак. Крім того, безпековий характер мають і заявки, які стосувалися екологічної та радіологічної безпеки, що для України також є вкрай важливим.

Тематика другого конкурсу була також широка, але ідея полягала у тому, щоб у складі будь-якої команди було не менше 50% молодих науковців.

Логіка, зокрема, у тому, щоб ці молоді науковці не імігрували чи не йшли з науки – відтак, щоб наукова команда була дієздатна на майбутнє. Переможці конкурсу змогли отримати достойну зарплатню, доступ до сучасних матеріалів у тій кількості, яка їм потрібна, а також, що є вкрай важливим, до дороговартісного найсучаснішого наукового обладнання.

Не можу не сказати про наступне: є частина серйозних стейкхолдерів, які вважають, що Фонд було створено з метою відтягнути бюджетні кошти або у МОН, або у НАН. Не абсолютно невірно, і щоб у цьому переконатися достатньо почитати законодавчу базу. Фонд впроваджує механізми грантової підтримки проєктів тих установ, які були недофінансовані МОН і Академією. І Фонд надає цю підтримку не усім, «розмазуючи» кошти, а необхідні обсяги саме найкращим командам – тим, хто виграв конкурс.

Так, більшості тих, хто не отримав нашого грантового фінінсування, це може здатись образливим. Але ж давайте подивимося на це під іншим кутом. Коли хтось з українських вчених подається на іноземні гранти, то з першого разу майже ніколи їх не виграють і вважають це нормальним, образ не висловлюють. А не виграють вони часто з причини саме поганої підготовки документів, якій потрібно навчатися. Адже навіть написання заявки на такий конкурс – це свого роду мистецтво: документи мають бути у належному вигляді, їхній обсяг має бути достатній.

Останнє, до речі, стосується і конкурсів НФДУ. Наприклад, для участі у наших конкурсах заявки мають подаватися українською та англійською мовами, бо ж ми долучаємо до експертизи авторитетних іноземних вчених.

Часто науковцям дуже важко зробити кошторис проєктів. Але при цьому вони беруться за це самі, бо вважають, що їхнього інтелектуального потенціалу на це вистачить. Але ж тут річ не в інтелекті, а в наявності певних навичок і вмінь. Посередній бухгалтер може зробити швидко і правильно кошторис – на відміну від академіка.

Наскільки дорого обходяться платникам податків послуги іноземних експертів?

Ми дуже їм вдячні, бо вони виконують цю роботу безкоштовно. Знову-таки, я часто чую критику: мовляв, якою може бути якість неоплачуваних послуг?

Знаєте, я б не порівнювала українські реалії зі світовими. Якщо поважний іноземний професор хоче безоплатно підтримати чиюсь вдалу ідею, присвятити їй статтю у науковому журналі, це не означає, що якість його роботи буде нижчою, ніж якби йому б за це заплатили. Поняття совісті у цивілізованому світі не є декларативним. Вони роблять це тому, що розуміють необхідність підтримки розвитку української науки, що є інтегрованою в загальноєвропейський науковий простір.

Я не можу сказати, що ті експертизи, які проводять наші експерти за кошти, завжди є ідеальними чи кращими за ті, які безоплатно проводять закордонні експерти.

За що ще критикують?

Критики чимало. Інколи лунає критика щодо невеликої кількості переможців груп соціо-гуманітарного напряму. Але ж із загальної кількості заявок саме від представників цього напряму їх чи не найменше! Це нормальне пропорційне співвідношення. До речі, можу анонсувати, що цього року для представників саме цього напрямку буде окремий конкурс.

Ольга Полоцька і виконавчий директор Українського культурного фонду Владислав Берковський

«Обсяги фінансування, які надає Фонд, є безпрецедентними в Україні»

Давайте повернемося до двох дебютних конкурсів. Хто переміг, скільки грошей отримають переможці, коли побачимо втілений у життя результат?

Давайте почнемо з того, що Фонд фінансує як прикладні розробки, так і фундаментальні дослідження. Якщо говорити про прикладні, то на виході ми отримуємо патентування. Якщо ж говорити про фундаментальні дослідження, то тут ситуація дещо складніша. Часто лунає критика, що мовляв, навіщо країні з її нинішнім букетом проблем фінансувати якісь фундаментальні дослідження, які не несуть безпосереднього зиску та взагалі можуть закінчитися нічим? Я хочу достукатись до людей, які не є дотичними до науки і не розуміють, що жодна прикладна розробка не може з’явитися без фундаментальної стадії. Фундаментальне дослідження може проходити чимало ітерацій неуспішності, однак саме воно, як правило, згодом стає гарантом успішної практичної розробки на його основі. Зауважте: чим закінчаться такі дослідження, передбачити завжди важко. Інколи вони не закінчуються прогнозованим результатом, але отримують якийсь побічний, що стає більш вагомим за раніше визначену первинну мету.

У Фонду є проєкти, які знаходяться на фінальній стадії і їх впроваджувати можна вже з наступного року. Наразі ми шукаємо шляхи для того, щоб стати проміжною ланкою між науковцями та установами, які можуть скористатися їхніми розробками.

Водночас на Фонд не покладено завдання допомагати із монетизацією розробок. Приміром, науковці не можуть розробити бізнес-план для впровадження своєї розробки, скажімо фармацевтичною компанією. Тож необхідні стейкхолдери, які з одного боку матимуть інформацію про усі розробки з Фонду, а з іншого зможуть донести і допомогти із практичним втіленням їх державними чи приватними структурами.

Щодо переможців – наведу кілька прикладів. Чи не найбільш резонансним став проєкт щодо розробки вакцини проти SARS-CoV-2 на основі експресії фрагментів білка S дріжджів та вивчення імунної відповіді у лабораторних тварин. Це – фундаментальне дослідження, яке викликало чимало дискусій у медичних колах. Якщо цей механізм спрацює, це буде взагалі новий шлях у виробництві вакцин – не лише проти SARS-CoV-2. Це повністю нове, аналогів у світі немає.

Водночас навколо цього проєкту є ряд складнощів. Приміром, частину дослідницької роботи науковці мають проводити у лабораторії третього або четвертого рівня біозахисту. В Україні таких немає. Є, скажімо, у сусідній Польщі, проте в Україні дуже суворе бюджетне законодавство, яке вкрай обмежує можливості Фонду. Як виходити із цієї ситуації – наразі вирішуємо разом із Кабінетом міністрів. Загальний обсяг фінансування проєкту – 9 750 000 грн.

Водночас медичний напрямок представлений не лише «ковідними» проєктами. Скажімо, на мою думку, перспективною є розробка нано-оксидантів на основі графену для терапії серцево-судинних захворювань, автори – група науковців Інституту хімії поверхні імені Чуйка. Це міждисциплінарний проєкт. До нього є питання – зокрема, щодо очистки та дозування матеріалів. Водночас це потенційно дуже ефективний метод. Загальний обсяг фінансування проєкту – 6 708 544 грн.

Чи вистачить грантових коштів на усі проєкти-переможці?

Це залежить від наукового керівника проєкту, який планує дослідження. Він розробляє покроковий план дослідження, розмір фінансування, необхідний на кожному етапі. Це відповідальність науковця, який виступає тут ще й у ролі менеджера, адміністратора. Водночас науковці зможуть у подальшому відштовхуватися від результатів своїх досліджень, продовжувати їх чи здійснювати практичні розробки на їхній основі вже за рахунок інших джерел.

В принципі, обсяги фінансування, які надає Фонд, є безпрецедентними в Україні. Якщо говорити про проєкт із розробкою вакцини, то звісно, для впровадження технології виготовлення у фармкомпаніях цих коштів не вистачить. На це йдуть мільярди доларів чи євро.

Нещодавно НФДУ оголосив новий конкурс. Які його особливості, яке фінансування?

Цього року ми вже оголосили один конкурс. Щоправда, фінансувати його будемо з наступного року, інакше у нас не вистачить коштів на виконання зобов’язань перед переможцями минулорічних.

Конкурс має назву «Наука для безпеки і сталого розвитку України». Він частково схожий на минулорічний конкурс, але є і відмінності: змінилися принципи фінансування, вимоги до керівників проєктів, кількості людей у команді і взагалі її складу. Ключові напрями - медицина, фармакологія, екологія соціогуманітарний напрям, акцент для якого робиться на кібер- та інформаційній безпеці.

До 12 серпня наша автоматизована система прийматиме заявки від наукових груп. Вони вже надходять, однак як свідчить наш досвід, основну масу заявок слід очікувати в останні дні перед 12 серпня. Минулого року кілька заявок ми отримали рівно за одну секунду до закінчення прийому.

Плануються ще два конкурси, і один з них точно буде присвячений підтримці молодих учених. Фонд продовжуватиме цю стратегію. Це – рішення Наукової ради НФДУ, що складається з практикуючих науковців, які розуміють, як наразі важко набрати людей в аспірантуру, а потім утримати їх в установі, а часто й взагалі в Україні.

Наталя Сокирчук, «Главком»