Казахстан стукає до патріарха Варфоломія. Чому Кирило екстрено літав до Астани?
Інтерв’ю з казахстанським опозиціонером, який лобіює надання незалежності місцевій православній церкві
Якщо Україна хоча і з великими труднощами, але витісняє Московську церкву зі своїх теренів, у Казахстані цей процес навіть не розпочато. На сайті РПЦ місцева православна церква досі зветься «Митрополичий округ РПЦ в Республіці Казахстан». Хоча в самій митрополії її воліють називати «Православна церква Казахстану», в РПЦ наголошують, що у такій назві обов’язково мають бути відсилки на словосполучення «Російська православна церква» чи «Московський патріархат». Історія зі створенням Православної церкви України, незалежної від Москви, стала для РПЦ таким ударом, що тепер приспішники Кирила у зародку душать будь-які натяки на самостійність своїх митрополій.
У вересні до Казахстану прибув сам патріарх Кирило – на VIII З’їзд лідерів світових та традиційних релігій і був там хедлайнером. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв особисто прийняв путінського патріарха та вручив йому найвищу нагороду держави – орден «Золотий орел».
РПЦ є другою за чисельністю та найбільшою християнською конфесією Казахстану, де превалює іслам. Традиційно Росія використовує православ’я в пострадянських країнах як політичний інструмент для просування ідей «русского міра» та намагається об’єднувати навколо філіалів РПЦ проросійський електорат.
Але не всі православні Казахстану згодні з таким станом речей. Головний опонент РПЦ в Казахстані – колишній священнослужитель церкви Іаков Воронцов, якого за його «розкольницькі» погляди було позбавлено сану ієромонаха. Гріхи Іакова, на думку РПЦ, полягають в тому, що він не підтримав війну в Україні, а зараз є головним прихильником та драйвером створення незалежної від центру в Москві православної церкви в Казахстані або представництва Константинопольського патріарха Варфоломія. Також він направив в Константинополь прохання про відновлення його у сані.
Одним з соратників Іакова в його боротьбі за незалежність казахського православ’я є активіст, лідер громадського об’єднання «Демос» Турарбек Кусаінов. Він – колишній імам і взагалі не є православним, але у питанні визволення казахської церкви з-під російського ярма займає іноді навіть більш радикальну позицію, ніж Іаков. Кусаінов навіть вимагав заборонити в’їзд Кирила до Казахстану за прикладом того, як він вже заборонений кільком одіозним російським пропагандистам. У серпні Кусаінов відвідав канцелярію Константинопольського патріархату у Стамбулі, де передав листа з підписами 200 віруючих з проханням сприяти створенню в Казахстані екзархату Константинополя. Також Кусаінов закликав учасників З’їзду релігійних лідерів підписати петицію проти військових дій в Україні, але визнає, що ті на його заклик майже не відкликнулися.
Зараз активіст виїхав з Казахстану через питання безпеки. В інтерв’ю «Главкому» він розповідає про те, як РПЦ використовує монополію в казахському православ’ї в інтересах Кремля, чому цьому не пручаються місцеві еліти та як він та однодумці збираються діяти далі.
Який реальний вплив РПЦ має на Православну церкву Казахстану? І чи намагається місцева церква позбавлятися цього впливу?
Російська православна церква на чолі з Гундяєвим має величезний вплив на Казахстан – більший, ніж на інші центральноазійські країни. Думаю, що РПЦ – це «ФСБшна» організація, а Православна церква Казахстану – ідеологічний та пропагандистський філіал російських спецслужб на території нашої держави. Митрополит Православної церкви Казахстану Олександр Могильов раніше служив в Костромській єпархії в Росії. І у 2010 році його звідти перевели, як подейкували, через скандал, пов’язаний з розтлінням малолітніх. Я ставив питання: якщо це правда, то чому людина, яка відома аморальними діями та вигнана з Костромської єпархії, керує Російською православною церквою в Казахстані? Представники цієї церкви погрожували мені позовами за наклеп і розповсюдження неправдивої інформації. Протоієрей Вознесенського собору Алмати Олександр Суворов написав на мене заяву щодо наклепу на Могильова та їхніх предстоятелів. І коли проти мене почалися гоніння, я одразу виїхав із країни.
Коли я дізнався про візит Гундяєва на З’їзд релігійних лідерів, то подав заявку про одиночний пікет. Бо не може сюди приїжджати цей проповідник війни, який разом з Путіним розв’язав кровопролиття в Україні. І тепер наша влада його запрошує, аби він казав з трибуни про мир та згоду. Людина, яка благословила вбивство своїх православних братів, просто морально не має права перебувати в Казахстані! Але казахська влада заборонила мені проводити пікет.
Так само заборонила проводити його в кінці серпня, коли в Алмати приїжджав російський псевдоісторик Володимир Мединський відкривати храм Олександра Невського. Якраз після цього і стали подавати заяви проти мене, поліція почала мене запрошувати…
Ви розповіли про свою особисто історію відносин з РПЦ в Казахстані. А як ця церква реально впливає на уми казахів, яка у неї підтримка?
Вона дійсно сильно впливає на православне населення, особливо у Північному Казахстані. У нашій країні досі активно працює російська масова пропаганда – зомбоящик, медіа… Припускаю, що багато російських релокантів, які втекли від мобілізації Путіна, також підтримують «русскій мір». Російське лобі взагалі активно працює в нашій країні, а основним його рупором є саме РПЦ.
«У Казахстані є дуже багато колаборантів та зрадників»
Найпопулярніша релігія у Казахстані – іслам. За переписом 2021 року православними називали себе понад 3 млн осіб. Інші дані називають цифру в 5 млн. Тобто це близько 20%, більшість з яких – «пасивні» віряни. Вочевидь не всі з них є фанатами «русского міру» та політики Кремля.
РПЦ у відкритих проповідях не може прямо підтримувати Росію та СВО, бо Казахстан все-таки позиціонує себе як нейтральна країна. Але є ідейні православні, які вірять у міць РПЦ та Гундяєва, є «радянські» люди, заражені кремлівською пропагандою, які ностальгують за СРСР і російською культурою. Це не лише етнічні руські, а й «ватні» казахи, серед яких деякі конкретно інфіковані цією ідеологією.
Справа в тому, що люди у нас через ідеологічний вакуум шукають хоч якийсь фундамент і кидаються в крайнощі: або ісламізм, або м’яка китайська сила, або «русскій мір», бо Путін вочевидь вважає Казахстан своєю колонією. За уми людей в Казахстані йде ідеологічна боротьба – не стільки вже навіть через телебачення, а через інтернет. І РПЦ грає в ній велику роль.
Православна церква Казахстану – ідеологічний та пропагандистський філіал російських спецслужб
Наскільки представники казахської еліти (влади, великого бізнесу) активно відвідують саме православну церкву?
В Асамблеї народу Казахстану у парламенті є багато представників російської громади. Дуже багато чиновників орієнтовані на Москву через страх, дипломатичний прагматизм чи економічні зв’язки з Росією. Казахстан балансує, тому що боїться Путіна. Еліти дивляться, що він напав на своїх православних братів, з Москви періодично лунають погрози різних пропагандистів у бік Казахстану. Влада Казахстану не може на це щось виразно сказати, тільки схиляється і крутить хвостом. На цьому тлі, звісно, РПЦ почувається дуже вільно.
Тому ми з моїм другом отцем Іаковом Воронцовим, який підтримує Україну і якого через це позбавили сану ієромонаха, зібрали понад дві сотні підписів громадян щодо відкриття в Казахстані екзархату Константинопольської церкви. Я полетів до Стамбула, у Фанар, до патріарха Константинопольського Варфоломія, потрапив на його літургію та передав цього листа його близькому помічнику.
Отець Іаков Воронцов розповідає про передачу патріарху Варфоломію прохання про надання екзархату новій казахській православній церкві pic.twitter.com/PzMJVg68oc
— ГЛАВКОМ (@GLAVCOM_UA) September 29, 2025Я хоч сам і не православний, але як світська людина певного світогляду, передав, що казахи хочуть мати, як і в Україні, свою автокефальну православну церкву чи екзархат Константинополя. Бо РПЦ – дуже політизована, просуває ідеологію агресії та війни, а ми цього не хочемо, якщо Казахстан заявляє про себе як мирну, нейтральну країну.
Наскільки війна в Україні змінила позицію православних казахів щодо Кирила та наративів РПЦ?
Війна змінила погляди багатьох, але релігійні люди здебільшого пасивні. У душі вони розуміють, що агресія Путіна – неправильно і неприпустимо, але релігійна свідомість тримається за авторитет патріарха. Є певний дисонанс: прості люди відчувають, що агресію виправдати неможливо, але намагаються не думати про це. Це страшна річ: коли людина, яка вірує, все розуміє, але не може висловити політичну позицію. Тобто на кухні можуть сказати, що це неправильно, але публічно, в соцмережах – вже ні.
Невже в Казахстані це настільки табуйована тема, що навіть у соцмережах ніхто не ризикує висловлюватися? 200 людей же все-таки підписали ваш лист.
Але, в основному, бояться. Прихильники «русского міра» мені пишуть: мовляв, Кусаінов, не лізь у наше православне діло, навіщо тобі це? І багатьох блогерів і активістів, які теж виступали проти Росії, в Казахстані посадили. Я не хотів стати розмінною монетою, тому просто виїхав з країни.
В Україні багато представників РПЦ допомагали росіянам не просто молитвами, а збором інформації, шпигунством, навіть коригуваннями ударів по важливих цілях. Чи ви бачите багато потенційних колаборантів у казахській православній церкві, які фактично працюють на Росію?
Думаю, є дуже-дуже багато колаборантів, зрадників, агентів впливу. Той самий Олександр Суворов, який написав на мене заяву за наклеп на митрополита Могильова, всі свої нагороди має від Російської Федерації. Тобто громадянин Казахстану, уродженець Алмати, як видно просто з його біографії, вочевидь працює на ФСБ. Я, до речі, планую зробити офіційні запити у відповідні органи та дізнатися, скільки взагалі громадян РФ є священниками в Казахстані.
«Казахська влада боїться Росію»
Президент Токаєв видається дуже поміркованим і обережним політиком. Чи усвідомлює він небезпеку РПЦ в своїй країні, що це – бомба уповільненої дії?
Безумовно, Токаєв, як досвідчений дипломат, це розуміє, але діє обережно. Він багато працював в системі ООН, можливо, має певні прокитайські позиції, але є заручником системи. Все-таки минуле Казахстану у складі Російської імперії, СРСР залишило свій відбиток. Багато казахських чиновників, що працюють на власному Олімпі, раніше вчилися в Москві, Санкт-Петербурзі, пройшли через КДБ. Вони заряджені цією російською «величчю», культурою. Той же рух ветеранів-афганців – це такі конкретні «ватники».
Підвалини так званої євразійської ідеї заклав ще попередній президент Нурсултан Назарбаєв. В його команді був такий Марат Тажин, який очолював ідеологічний блок при адміністрації президента і був секретарем Ради безпеки. Він запрошував до нас ідеолога Путіна Дугіна читати лекції про Євразію, де Москва – її центр, серце, а Казахстан – периферія. І це була потужна ідеологічна робота, результати якої ми зараз бачимо. І хоча зовні євразійська ідея, можливо, виглядає красиво, ми чудово знаємо, звідки вона взялася і хто є її натхненником.
Ми чекаємо благословення на створення екзархату Константинополя в Казахстані
Однак помітні ознаки, що Казахстан поступово дистанціюється від Москви, особливо після початку війни. Москва ж не просто так підіймає галас з приводу «утиску російськомовних», переходу казахського алфавіту на латиницю…
Так, Казахстан потроху відходить від російського впливу. Якось російські пранкери подзвонили нашому міністру закордонних справ Мурату Нуртлєу (26 вересня його було звільнено з посади міністра та призначено помічником президента з міжнародного інвестиційного та торгового співробітництва – «Главком») і він, не підозрюючи, з ким насправді говорить, щиро сказав, що тільки завдяки Україні казахи можуть захищати свою незалежність. Такі люди як Нуртлєу, який є близьким до Токаєва, хочуть, аби Казахстан також був прозахідним, а якщо й нейтральним, то не тільки на словах, а на ділі. Але знову-таки: попри певний крен від Росії, казахська влада боїться агресивного сусіда, тому й намагається вести таку збалансовану, тиху політику.
Чи є сигнали, що РПЦ використовує свої сильні позиції в тих же північних регіонах задля підготовки ґрунту для сепаратистських заколотів?
Так, це має місце. Той же протоієрей Суворов, наприклад, відкрито підтримує блогера Аслана Тулегенова – етнічного казаха, який душею і тілом за «русскій мір». Тулегенов брав участь у сходках «Русской общины» в Росії, його у нас посадили в СІЗО за шовіністичні заклики до об’єднання Казахстану з Росією. І от РПЦ робить звернення до президента Токаєва, щоб його відпустили. Був ще такий проросійський блогер Ермек Тайчибеков, який вже засуджений за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. І таких етнічних казахів, яких використовує Москва та підпільно підтримує РПЦ, багато. При цьому РПЦ діє грамотно: сама не робить таких відвертих шовіністичних закликів, аби не збурювати проти себе суспільство у Казахстані. А робить це руками наших же співвітчизників.
Чи багато в Православній церкві Казахстану однодумців отця Іакова, опозиційно налаштованих до верхівки, яка плазує перед Кирилом?
Є диякони та священники, які розуміють, що з себе представляє РПЦ, але в силу різних обставин, зокрема матеріальних, бояться виступати публічно. Хоча потай Іакову допомагають.
Росія фінансово дотує Православну церкву в Казахстані чи вона перебуває на самозабезпеченні?
РПЦ підтримує в Казахстані духовні семінарії, де, думаю, виховують майбутню агентуру. Відкрили величезний Успенський собор в Астані, у Південному Казахстані відкрили багато церков. Звідки ще могли взятися такі ресурси?
Бувають й інші схеми. В Україні було таке явище як «православні олігархи», як, наприклад, опальний нині Вадим Новинський – своєрідний «смотрящий» від Московської церкви, через якого фінансувалося багато проєктів УПЦ МП. Чи є в Казахстані бізнесмени, які на регулярній основі вкладаються в церкву?
Так, багато місцевих бізнесменів, особливо російських, які збагатилися в Казахстані, підтримують «русскій мір». Скоріш за все, ці собори, приходи, семінарії спонсорують саме вони. Москва дає, можливо, 30% коштів, а 70% – це місцеві бізнесмени, які вбудовані в політику. Вони допомагають будувати церкви для РПЦ, натомість через цю благодійність отримують преференції від Кремля і вирішують свої питання.
«Сподіваємося на підтримку наших вірян з боку ПЦУ»
Ви передали листа Варфоломію в Константинополь щодо створення альтернативної православної церкви в Казахстані. На який відгук і коли ви розраховуєте?
Я передав листа, залишив контакти отця Іакова і свої для зворотного зв’язку. Скоро поїду до Константинополя знову. У нас є зв’язок, але такі речі не робляться швидко. Нас тішить, що Варфоломій підтримує Україну, нещодавно зустрівся із Зеленським. Я сподіваюся, патріарх зверне увагу на Центральну Азію, особливо Казахстан, де РПЦ має найбільший вплив в регіоні.
Для початку ми хочемо заснувати релігійне об’єднання на чолі з Іаковом Воронцовим. У середині жовтня, напевно, проведемо онлайн-збори, які казахська влада вже дозволила. Також ми чекаємо благословення на створення екзархату Константинополя в Казахстані.
Скільки православних Казахстану вже готові доєднатися до вашої ініціативи? Все-таки 200 вірян, які підписали листа, – це, прямо скажемо, небагато.
Так, це небагато, але мій візит до Стамбула, майбутня реєстрація релігійного об’єднання, автономного від нинішньої Православної церкви, дають надію, що їх стане більше. Бо поки люди просто бояться. Наразі нам потрібна перша легалізація.
До того ж нас підтримує потомок останнього хана казахів Кенесари Денис Кенесарин (отець Серафим), який зараз перебуває в США. Він є другом Іакова.
Але на самому початку постає просте питання: ви самі казали, що у Православної церкви Казахстану є великі красиві храми, багато церков. А які релігійні споруди є чи будуть у вас, особливо якщо ви всерйоз будете домагатися екзархату? Я так розумію, на підтримку влади, як це було в Україні з помісною ПЦУ/УПЦ, вам поки розраховувати не доводиться.
Думаю, після реєстрацію нашого об’єднання в Мін’юсті потроху знайдуться і меценати, і церкву свою побудуємо. А якщо наше об’єднання благословлять з Константинополя, справа точно далі піде. Ми спираємося в цьому плані на приклад України, сподіваємося на підтримку наших православних верян з боку ПЦУ. І будемо робити все, щоб вирвати нашу церкву з лап Путіна.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0