Леонід Грач: У Криму настав 37-й рік

Окупований Крим у серпні став фабрикою тривожних новин: незрозуміла історія з «українськими диверсантами», які, за версією ФСБ, нібито проривалися на півострів скоювати теракти, спровокувала галас і поставила Україну з Росією на межу повноцінної війни. Однією з версій, навіщо Кремлю роздмухування «терористичного сліду», стали вибори до Держдуми, заплановані на 18 вересня. Мовляв, спільний ворог, як завжди, згуртує електорат навколо путінської «Єдиної Росії». Для окупованого Криму ці вибори матимуть й інші наслідки – очікується, що після них керівні пости залишать «голова республіки» Сергій Аксьонов, «перший віце-прем’єр уряду» Михайло Шеремет, «віце-прем’єр уряду Криму» Руслан Бальбек та легендарна «прокурорша» Наталя Поклонська. Вони посідають перші місця в списку «єдиноросів», тож ходять чутки, що Держдума може стати для них «почесним засланням», а їхні місця врешті-решт займуть перевірені кадри, яких надішле Москва.

Колишній депутат Верховної Ради від Компартії та екс-голова Верховної Ради Криму Леонід Грач, який зараз мешкає на півострові, не підбирає слів щодо нинішньої кримської «верхівки», прогнозує великі кадрові пересування та лякає, що в будь-який момент на окупованому півострові можуть вибухнути міжнаціональні конфлікти.

У кінці минулого тижня Володимир Путін прилетів до окупованого Криму на засідання Ради безпеки РФ. Цей візит мав якусь практичну мету: підготовка до виборів і кадрових рішень? Чи це чергове ритуальне приземлення «царя» на захоплену землю?

На кадрову чистку у Криму, яка вже давно назріла, у Путіна ще є місяць. І він витримає цю паузу, аби позбутися і «прокурора» Поклонської, і Шеремета з його «самообороною», і, думаю, що таке питання стоятиме і щодо Аксьонова. Їх оберуть до Держдуми і скажуть – нумо, хлопці, звільняйте місця. Тим більше, завезення кадрів з материка до Криму та Севастополя йде повним ходом.

Отже, виходить, що в Криму немає нормальних управлінців, тому Москва їх виписує з материка?

По-перше, дійсно угробили кадри, які були ще два-три роки тому. По-друге, не хочуть довіряти кримським кадрам, які мають потенціал, тому що зневірилися в «аксьонівській» системі. Його Че Геварою назвали, а він виявився пройдисвітом. І таких же пройдисвітів вони попризначали разом із Константиновим (Володимир Константинов – «голова Верховної Ради Криму». – Ред.). Це призвело до того, що представники нашої кримської мафії сидять на управлінських посадах керівників міських та районних підрозділів. І потенційні кадри самі бояться йти в цю м’ясорубку. Зараз ще відбудеться серйозна зачистка в системі кримських МВС, прокуратури, Слідчого комітету, і привозні кадри діятимуть за принципом «нова мітла по-своєму мете». Цей процес заміни кадрів супроводжуватиметься перерозподілом награбованого – землі, нерухомості і т.д.

Тобто чиновники з «великої землі» займатимуться тим самим, що й аборигени?

А чим вони відрізняються від кримських? Паразитуюча корупційна система Російської Федерації однакова всюди.

Аксьонов уже «потрапляв під роздачу» минулого року, коли була серія відставок та посадок близьких до нього чиновників. Але тоді його залишили. Чи вам не здається, що в Москві досі не розуміють, що їм робити із вкраденим в України Кримом, який залишається «терра інкогніта» для російської влади?

Вони вже цю «терру інкогніту» розкусили, прибравши звідси окремий федеральний округ, прибравши маленького божка Белавенцева (екс-«представник президента в Кримському федеральному окрузі». – Ред.), який «кришував» це все, а з Севастополя нарешті відправили Меняйла (Сергій Меняйло – екс-«губернатор Севастополя». – Ред.) до Сибіру. Тобто вже йде осмислення, що це не такий простий регіон – будь-якої миті тут може вибухнути міжнаціональна порохова бочка.

Те, що окупований Крим перестав бути окремим округом і фактично перейшов під підпорядкування Ростова – сильний удар по місцевих елітах?

Кримської еліти нема – вона розчавлена, розкуплена і пішла «по руках». Кримська організація «Єдиної Росії» – це вчорашня Партія регіонів, де всі до одного були пройдисвітами. Це що – еліта? Є певна надія, що колишній генпрокурор Устінов (Володимир Устінов – голова Південного федерального округу, до якого включено Крим. – Ред.) – це не Меняйло і не Белавенцев. Ви подивіться – вже цілий десяток міністрів, які попрацювали рік-півтора і були замішані в корупції, прибрано з посад, і нібито заведено карні справи, але результату нема. Посадили якусь дрібноту, а ті розбійники і крадії, що сиділи на міністерстві транспорту і зв’язку, міністерстві промполітики, не відсиділи своє.

Ви кажете, що Аксьонова, Шеремета, Бельбека, Поклонської можуть позбутися, відправивши у заслання до Держдуми. Але всі вони туди потрапити не можуть – щоб місце тієї ж Поклонської у списку стало прохідним, «Єдиній Росії» треба під 90% набирати в регіоні або хтось має відмовитися від мандата.

Намагатимуться фальсифікувати. До речі, Константинов виявився хитрішим – якщо Аксьонов вирішив усіх своїх провести по списку «Єдиної Росії», то «константиновським» віддали три мажоритарних округи. Тож скоріш вони пройдуть по округах, аніж ті, що у списку. Сам Константинов, до речі, побоявся йти на вибори в Держдуму, бо довелося б засвітити в декларації все, що у нього заховано в офшорах та в Києві.

Ви не допускаєте, що Аксьонов залишиться на своєму місці після виборів і відмовиться від мандата?
Вже сенсу немає, бо його розкусили, що він ніхто з точки зору професійного менеджменту.

На заміну Аксьонову може прийти, як це нині заведено в РФ, силовик?

Так, у Росії зараз кадрова мода на колишніх силовиків, яких призначають губернаторами, представниками президента і так далі. Тому, скоріш за все, Путін посадить тут когось з силового оточення. Номером один може бути нинішній начальник ФСБ Криму Віктор Палагін, який добре увійшов у курс справи, знає кримську ситуацію зсередини. Але це буде «андропівський» варіант, коли Андропов, ставши держсекретарем, вважав, що можна паличною дисципліною навести лад. Палицею можна виховувати наш народ, який, на жаль, до цього вже звик, але палицею не можна виховати економіку.

В Україні широко обговорюються репресії проти кримських татар, інших інакомислячих у Криму. Призначенням силовика Кремль може ще більше посилити ці тенденції?

Ситуація і так вже запекла до межі. У кримських татар з точки зору їхнього волелюбного духу, звичайно, є тертя із владою. А до міжнаціональної сфери треба ставитися дуже обережно. Підірвати ситуацію легко, але як потім з неї вийти? Я чудово знаю, як непросто було налагодити міжнаціональний мир у Криму.

Виглядає так, що російські силовики вважають, що ефективніше просто закрити або залякати кримських татар, українців, ніж налагоджувати з ними діалог і йти на поступки. Оголосити незгодних людей терористами, екстремістами – і все.

У військових і силовиків за багато років сформувалися свій менталітет та принципи прийняття одномоментних рішень, але вони ніколи не замислювались, як зберегти міжнаціональний мир. Приїхав якийсь з Сибіру, думає, що зараз дубиною махне – і нікуди не подінуться ті кримчани. Так далеко не поїдеш.

Не можна сказати, що одразу почали дубиною махати. Спочатку ж окупанти хитрували: створили альтернативне Меджлісу об’єднання «Къырым», лояльне до Кремля. Наскільки йому вдалося стати впливовим?

Повірте, як людина, котра пройшла десятиліття з цією проблемою, я на цьому більше знаюся, ніж будь-який привозний силовик. Вони повторюють, до речі, і мої помилки. Свого часу я думав, що можна створити групу, наближену до влади, і дати її членам по посаді. Але окрім ворожнечі та недовіри в кримськотатарському середовищі це нічого не дає. Не треба було не пускати до Криму Джемілєва – хай би він приїжджав, і тут вже йому висувайте претензії. Такими методами лише створили потужне кримськотатарське лобі, яке тепер антиросійське. Поклонська просто не спроможна була такі речі розуміти, коли приїжджала на Чонгар і погрожувала нікого не пропустити. І тепер цю купу проблем із кримськими татарами треба буде розгрібати дуже тривалий період.

Наскільки взагалі великий прошарок тих, хто залишився в Криму патріотом України? Тих, хто, наприклад, псує портрети Путіна, перефарбовує щось у жовто-блакитні кольори? Вони ж потім можуть жахливими «диверсантами» виявитися. Наскільки такі незгодні напружують окупаційну владу?

З одного боку, намалювати чи домалювати щось – це справді дії маргінального характеру. Але ми маємо добре розуміти, що в Криму є достатньо серйозний прошарок – десь 20 з гаком відсотків – українців за національністю. До того ж у Криму залишилися родинні, дружні зв’язки з тими, хто живе сьогодні на території України. У кримчан є своє ставлення до керівництва України, але немає негативного ставлення до українського народу. У нас у Конституції Криму записано три офіційні мови, і треба, відштовхуючись від цього, вести політику. Крим – це таке перехрестя, яке завжди буде детонувати і не зможе підлаштуватися під якісь одні граблі. Це досить автономний по духу регіон, і в Україні він так само «випендрювався». Кримчани розуміють, що півострів є геополітично і військово-стратегічно важливим. І севастопольці рвуть тільняшку у себе на грудях, бо розуміють, що таке база флоту, пам’ятають свою історію і хочуть до себе більшої поваги, ніж сьогодні.

Нещодавно в Криму збиралися проводити захід «Обманутий Крим», організатори якого навіть Путіна запрошували. Лейтмотив його такий – російська реальність виявилася не такою, як її малювали кремлівські канали. Наскільки такі настрої поширені? І на що реально розраховували ті кримчани, які побігли на той сумнозвісний «референдум»?

Коли дістав український націоналізм, а Янукович усе повідбирав у кримчан, люди втомилися від цього всього. Вони не від України відштовхнулись, а від того, що їм нав’язували. До речі, я одразу після референдуму одному з московських телеканалів сказав, що кримчани проголосували на референдумі, але одного не врахували: вони думають, що повернулися до Радянського Союзу, а насправді повернулися в Росію, яка є ще більш корумпованою, ніж Україна. І зараз, коли кримчани все відчули на собі, вони більше не хочуть цього.

В Україну такі учасники «референдуму» теж поки що не хочуть повертатись?

Про це не йдеться: 2,5 мільйона людей – це ж не монетка, якою можна кидатися. Так, у Володимира Путіна – височенний у кримчан авторитет, а у Медведєва та уряду – ніякий. «Єдина Росія», якби не порушення та постійна пропаганда, – теж ніяка, але на Путіна народ ще сподівається.

Ми бачимо – цей народ «царю» відеозвернення постійно пише. А як узагалі відбувається передвиборна кампанія? Російські політологи зазначають, що це, мабуть, найтихіші та найнудніші вибори в історії. Телебачення більше про «українських диверсантів» говорить, аніж про вибори. Хто в Криму, крім «Єдиної Росії», може ще розраховувати на успіх?

Ніхто. «Єдина Росія», використовуючи свої важелі в державних і приватних ЗМІ, вже давним-давно зайняла весь ефір, розвісила білборди…

Може, у «волелюбних» кримчан це навпаки викличе відразу?..

Сформовано такі дільничні та регіональні виборчі комісії, які ще з часів Леоніда Даниловича звикли за пляшку горілки і кілограм гречки фальсифікувати результати. До речі, у зв’язку з цим я не схотів балотуватися, бо не хочу брати участь у таких брудних виборах, які веде «Єдина Росія» та Медведєв. Я беру участь у виборах лише як довірена особа кримського татарина, який балотується від партії «Комуністи Росії».

Як сприймається у Криму історія з так званими українськими диверсантами, яка є очевидною провокацією? Кримчани дуже були налякані?

На початку, звичайно, народ злякався та затих, а зараз, коли постійно триває ця інформаційна пропаганда, хто кого і що чого, це вже стало нецікавим. Ніхто нічого не зрозумів, бо пропаганда така, що хтось звідки прийшов, ходив по Криму і шукав, де закласти вибухівку, і навіть зараз ходить… Народ швидко лякається і швидко відходить.

Ви не думаєте, що ця історія стане ще одним приводом, аби ще більше закрутити гайки на півострові?

Ми знаємо, що в Росії так: більше двох не збиратись. Тобто мітингова демократія не розвивається. Тебе можуть звинуватити в тероризмі: достатньо невдало висловитися десь – і все. Ми переживаємо зараз період 37-го року: коли тебе в один момент «закладуть» і зразу ж відправлять на лісоповал.

Є різні повідомлення щодо туристичного сезону  в Криму: хтось каже про провал, хтось про зростання кількості відпочивальників. Які ваші спостереження?

За кількістю відпочивальників він, у принципі, вдався, але основні туристи з Росії приїхали бідні – грошей у них вистачає тільки на дешеве житло та бутерброди. А от як раніше, коли всі гуляли та ресторани були заповнені – цього, на жаль, немає і вже не буде в цьому сезоні.

Чули, що колишньому вашому колезі по Верховній Раді Олегу Царьову виділили цілий санаторій у Криму. За які заслуги?

Царьов із дружиною гуляють, він став «царем». Йому віддали за безцінь дитячий санаторій, а дружині – птахофабрику «Південна», яка колись була найбільшою в Україні.

А хто віддав?
«Кримська влада» за вказівкою з Москви. Зараз уся ця компанія, включаючи Азарова, перебуває в Криму – у них же тут дачі, які ніхто не забирав.

Павло Вуєць, «Главком»