Мер Маріуполя Вадим Бойченко: Інцидент в Азовському морі – не удар по Рінату Ахметову, як Росія те розганяє

Через перекриття Росією Керченської протоки два дні торговельні кораблі не можуть зайти до морського порту Маріуполя і не можуть вийти. Якщо країна-агресор не розблокує прохід кораблів по Азовському морю, це завдасть великих збитків не тільки Маріуполю, а й державі. У Маріуполі зосереджені десятки підприємств важкої промисловості, найбільшими серед яких є металургійний комбінат імені Ілліча, «Азовсталь», «Азовмаш», більшість акцій якого належить Юрію Іванющенку, підприємства групи компаній «Метінвест» Ріната Ахметова. 

Минулого року,  в розпал акції блокування з окупованою частиною Донбасу, працівники найбільших підприємств міста зверталися до уряду з проханням вплинути на ситуацію через вірогідність зупинки підприємств. Тоді напруження вдалося врегулювати. Натомість сьогодні для міста і держави інші виклики, на які керівництво держави має значно менший вплив, ніж на так званих блокувальників Донбасу. Інцидент у Керченській протоці змусив Україну ввести воєнний стан. Сепаратистські сайти і так звані російські інформагентства розганяли інформацію про нібито обстріл Донецька українськими військовими. Олії в багаття додала інформація постійного представника України в ООН Володимира Єльченка, який, посилаючись на дані українських військових, заявив про велику загрозу захоплення росіянами Маріуполя і Бердянська. 

Аби дізнатися інформацію з перших вуст, ми зв’язалися із міським головою Маріуполя Вадимом Бойченком. В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» глава стратегічно важливого для України міста розповів про настрої у Маріуполі, зауважив,  до чого може призвести повна зупинка морського порту у місті через блокування Росією Азовського моря, чи постраждає бізнес Ріната Ахметова і про те, чому Керченський міст для України – це зло.  

Постійний представник України в ООН Володимир Єльченко під час засідання Ради безпеки ООН заявив про загрозу захоплення Маріуполя і Бердянська, до якого може вдатися Росія. У вас є приводи для занепокоєння через можливість захоплення?

Настрої в місті формуємо ми з вами. Сьогодні народ в Україні дивиться телевізор. Соціологія говорить про те, що 65% населення, на жаль чи на щастя, вірять телевізору. На мою думку, коли ми робимо такі різкі заяви, ми повинні розуміти, що своїми словами впливаємо на настрої людей. А настрої такі, що всі пам’ятають 2014 рік, обстріл мікрорайону Східний, неодноразові обстріли селища Сартана. Звичайно, що люди бояться наступного кроку. Тобто говорячи про воєнний стан, люди бояться ескалації конфлікту, повернення на чотири роки назад. 

Ми показуємо через інфраструктурні проекти, що таке європейське майбутнє. Наприклад, в історичній частині міста відкрито туристичний кластер Діви Марії (після реконструкції водонапірна вежа у місті стала привабливим об’єктом для туристів. У вежі відкрито туристичний центр, віртуальний музей, простір для спілкування молоді, IT-кластер, а також оглядовий майданчик). Тобто зараз люди побачили, що є розвиток у нашій країні на прикладі Маріуполя. Але такі заяви точно не покращують настрої в місті. 

Сьогодні Маріуполь живе мирним життям, розвивається. У мене немає інформації від військових, що сьогодні є якась загроза нападу. Особисто в мене є запитання, а що далі (після введення воєнного стану)? Це запитав я голову області Олександра Куця, на що отримав відповідь: чекати отримання рекомендацій. Тобто буде виписаний порядок дій під час воєнного стану, що і як слід робити. Саме сьогодні нічого не змінилося в Маріуполі після оголошення про введення воєнного стану. Як було, так і є. 

А як позначився на настроях в місті останній інцидент в Азовському морі?

Жодної паніки немає. Ніхто не скуповує продукти в магазинах. Школи, лікарні, банки працюють у звичайному режимі так само як і раніше. Немає якихось масових виїздів людей з Маріуполя. Те, що трапилося, відбулося у морі далеко від міста. Ніяких активних бойових дій на майданчику Маріуполя не відбувається. А те, що відбулося у морі, потребує ще експертної оцінки. Ми вчора вже почули оцінку президента. Ми не можемо не довіряти тій інформації, яку від центральної влади почули. Те, що відбулося в Азовському морі позначається на роботі порту. А це 3000 працівників, які працюють на цьому підприємстві. 

Ще до останнього інциденту в Азовському морі, наприкінці вересня під час заходу в порт кораблів «Донбас» і «Корець», російський катер здійснив провокацію проти них. Чи збільшена охорона порту зараз, в якому режимі він працює?

У нас є морська охорона на бойових катерах. У нас з’явилися підрозділи Військово-морського флоту України через подібні інциденти, які у нас відбувалися регулярно. Маю на увазі регулярне оглядання кораблів росіянами. Розумієте, якщо одну-дві доби росіяни перевіряють наші судна, то це ненормально. Вони це хитро роблять. Бо з одного боку, перевіркою нібито нічого не порушують, але з іншого боку наш порт отримує збитки. 

Порт працює в штатному режимі як і до того, що відбулося днями в морі і введенням воєнного стану. Кораблі завантажуються, але інші водночас не заходять у порт. Принаймні, це станом на 9:00 ранку 27 листопада. Таку інформацію мені надав керівник державного порту міста. Він сказав, що кораблі заблоковані і не можуть пройти через бар’єр, який влаштувала Російська Федерація.

Скільки суден заблоковані і чекають на можливість зайти до Маріуполя? 

13 торговельних кораблів. Вони чекають на можливість зайти уже дві доби. В середньому до нашого порту у день заходять і відходять п’ять кораблів. 

Як така інтенсивність руху різниться з тим, що було раніше? 

Через те, що Російська Федерація почала останнім часом надто ретельно оглядати наші торговельні кораблі, це позначилося на роботі порту. За рік у порту максимально ми можемо завантажити (перевалювати) 17 мільйонів тонн сталі. Принаймні, такою була практика. До війни здебільшого перевалювали 13 мільйонів тонн на рік. А, наприклад, минулого року планові показники роботи порту складали 6 мільйонів тонн через ті обмеження з боку РФ, пов’язані з оглядом суден. Цього року в ліпшому випадку ми вийдемо на 4 мільйони. Тобто уявіть, що таке 20 мільйонів (така пропускна здатність порту в Маріуполі) і що таке 4 мільйони. Тобто уп’ятеро зменшився обсяг перевалів. Як це позначилося на працівниках порту? У сезон, влітку, коли все, по ідеї, мало працювати, на тиждень у його працівників було 4 робочих дні. Просто тому, що не було завантаження. Це позначалося на зарплаті людей. Люди могли б отримувати 15 тисяч гривень, натомість отримували 12-13 тисяч на місяць. Розуміючи, що до порту в Маріуполі заїхати проблемно, судновласники піднімають такий індикатив як каботаж на $5 за 1 тонну (вартість проходу комерційного вантажного, або пасажирського корабля між морськими портами однієї і тієї ж держави – «Главком»). Звичайно, людина, яка приймає корабель десять разів міркуватиме над тим, чи вигідне їй таке співробітництво. Можливо, бізнесмени обиратимуть порт в Іллічівську для відправлення вантажів. У такій ситуації ми були до 26 листопада. У понеділок ситуація значно погіршилася, нам взагалі закрили прохід в акваторії Азовського моря. Зараз відбувається завантаження чотирьох кораблів. Ну завантажать їх, вони вийдуть з порту і зупиняться, якщо ситуація не зміниться, і прохід під мостом у Керченській протоці залишатиметься закритим. 

Якщо ситуація не змінюватиметься, яким чином це позначиться на ВВП країни? 

Група компаній «Метінвест», а це бюджетоутворювальні для міста компанії, надає такі дані: $4 мільярди, це обсяг проданої продукції за 2017 рік, це 4% ВВП. Валютна виручка від експорту у 2017 році – більш як $2 мільярди. В силу того, що Маріуполь є наполовину островом, ми обмежені зі східного боку, з півночі, а тепер уже і з моря. Робота підприємств організовувалася через залізницю і через морський порт. Статистика показує, що залізниця може пропускати на добу 19 пар поїздів (рух в обидва напрямки). В гарні часи проїжджало 65 пар поїздів. Сьогодні навіть якщо порт зупинить свою роботу, ми не можемо перейти повністю на залізницю, бо ми обмежені по напрямках, про які я казав вище. Звичайно, можемо перебудувати логістику під залізницю. Але з огляду на обмеження, ми будемо мати зниження обсягів виробництва. Слід розуміти і те, що сьогодні заводи і так недозавантажені на 100%. Сьогодні «Азовсталь» працює на 60% завантаженості, на 50% своїх можливостей завантажений комбінат імені Ілліча. Два підприємства за повної завантаженості можуть давати 15 мільйонів тонн сталі на рік. З усього цього хочу сказати, що і цей обсяг доведеться ще більше знижувати. Окрім Керченської протоки інших виходів з Маріуполя для кораблів не існує. 

Ще одна важлива деталь. Після будівництва Керченського мосту великі кораблі припинили заходити до Азовського моря. Раніше сюди заходили міжконтинентальні судна. Ми вантажили на них чавун, який відправлявся до Малайзії, наприклад, до США. Вугілля приходило із США. Тепер такої можливості немає, бо великий корабель просто під мостом не проходить. Росія поводиться так як мужик з м’язами, якому байдуже, що ти йому кажеш, він тебе не чує.

Маріупольський порт

Те, що трапилося у морі – це удар більше по економіці України чи по бізнесу Ріната Ахметова?

Та ні. Давайте об’єктивно і чесно говорити – точно не по Рінату Ахметову, як Росія це розганяє. Думаю, Росія так вчиняє, аби тримати в економічному тонусі Україну, аби ми йшли з ними домовлятися. Але домовлятися з людьми, які так жорстко поводяться, мабуть, дуже складно. Тому я розумію позицію президента України, який виступив за введення воєнного стану. 

Які настрої у місті? Чи підтримують люди останні кроки керівництва держави, зокрема щодо введення воєнного стану? 

Сьогодні уже немає таких настроїв, які були у 2014 році, а саме сепаратистських. Для мене переламним моментом, після якого я можу чітко сказати, що настрої в місті змінилися на проукраїнські, був День незалежності у 2017 році. На площі біля драматичного театру був концерт українських зірок. Так от, він зібрав настільки велику кількість мешканців Маріуполя, скільки не збиралися в такі знакові для нас дні як у День металурга і у День міста. Люди огорнулися в українські прапори і співали українські пісні. Ця ситуація була нетиповою для Маріуполя. У цьому році у нас відбулася масштабна реконструкція у центрі міста. В районі центрального скверу відкрили Європейську площу, з’явився свій музичний світловий фонтан, які в теплі періоди року працює з 18:00. Перша мелодія фонтану була – гімн України. І коли ми його увімкнули на святкуванні цьогорічного Дня міста, люди стояли на площі і співали його. 

Щодо воєнного стану, то дуже складне питання і зараз в нашій країні воно дуже політизоване. Усі бачили те, що відбувалося у Верховній Раді. Але давайте міркувати логічно. Якщо подивитися на те, що відбулося, то захопили наших хлопців. Реакція від президента була адекватною, адже потрібно було реагувати на ситуацію. Промовчати? Мабуть, це було б неправильно, як би це сприйняли люди? Чи потрібно було раніше вводити воєнний стан? Мабуть, так. Чому не ввели? Це інше питання. Але зараз маємо, на мій погляд, адекватну реакцію від Верховного головнокомандувача. 

Російські пропагандистські медіа після інциденту в Керченській протоці поширювали фейки про нібито обстріли Донецька. Як нагнітання ситуації позначилося на роботі пунктів пропуску «Донецьк – Маріуполь» (через Волноваху) і «Новоазовськ – Красноармійськ – Талаковка – Маріуполь»?

Немає ніякої стрільби (нібито обстрілу Донецька). Щоранку я отримую смс про кількість обстрілів, поранених і руйнування. Для територій, дотичних до Маріуполя характерний обмін «люб’язностями». Ранком прокинулися, одне одного «привітали» з добрим ранком по 5-7 обстрілів і на цьому все. У 2014 році таких пострілів були сотні на добу. Я прокидався вранці не від дзвінка будильника, а від розриву снарядів від «градів». Щодо пунктів пропуску, то вони працюють у штатному режимі, як і раніше. В той же час хочу наголосити, ситуації вчора і сьогодні – це різні ситуації. Нині ми чекаємо на роз’яснення глави військово-цивільної адміністрації Донецької області, які разом з командувачем Об’єднаних сил мають дати чіткі відповіді про те, що конкретно змінюватиметься.

В інтерв’ю «Главкому» три роки тому ви розповідали про проблеми на «Азовмаш». Тоді на підприємстві працювало 8000 людей. Як змінилася ситуація відтоді?

На «Азовмаш» працюють нині 2500 людей, а колись працювало 17000. Але навіть якби керівництво захотіло збільшити цю кількість, навряд чи вони змогли б зібрати спеціалістів легко, дуже багато часу минуло. Для того, щоби працювало більше людей, потрібно замовляти продукцію на «Азовмаші». Їхня основна продукція – це залізничні вагони, цистерни.

Наскільки я розумію, «Азовмаш» залишається під контролем пана Іванющенка. Раніше ходили розмови про те, що його потрібно повернути у державну власність. Чи вже знайшли спосіб, як це зробити?

В п’ятницю у нас була нарада на чолі з главою Донецької області. Обговорювали ситуацію на двох підприємствах, «Азовмаш» і ТОВ «СРЗ» (Судноремонтний завод). Постійно йде діалог, аби знайти шлях вирішення. Але ж ви розумієте, що у «Азовмаша» більша частка приватного капіталу, а саме 51% акцій. На жаль, ми законодавчо обмежені в багатьох речах. Сьогодні у Маріуполі багато покинутих об’єктів, які мають приватного власника. Я б хотів на законодавчому рівні, можливо через суд отримати право забирати цю власність у власника з оцінкою цієї вартості об’єкта. Тобто коли потім якось власник звернеться, то я б йому компенсував цю суму, на яку власність оцінять. З таких є хлібзавод, який у центрі міста, або кінотеатр. Так, є розуміння, що «Азовмаш» слід віддати у державні руки. Але питання не таке просте, як нам здається. 

То які механізми повернення підприємства до державної власності пропонуються?

Сьогодні підприємство запрацювало. І на тлі цього казати, що завтра ми трансформуємо підприємство у державну власність, мабуть, було б неправильно. Наскільки я знаю, глава області шукає найефективніший спосіб вирішення цієї проблеми. 

Колись на «Азовмаш» працювали 23 тисячі людей, сьогодні 2500. Ви називаєте це «запрацювало»?

Ще два роки тому воно взагалі простоювало. 17 тисячі було у 2012 році, до війни. 23 тисячі ще раніше. Ще до війни Росія припинила замовляти продукцію на наших підприємствах на користь своїх. Усе це позначалося на скороченні штату. Хочу, щоби державні програми працювали щодо «Азовмашу», це можливо. Адже потрібне масштабне оновлення вагонного парку для «Укрзалізниці», для перевізників.

Михайло Глуховський, «Главком»