Павло Розенко: Нова влада отримала економіку в такому стані, що може собі дозволити грати у футбол
«Судячи з показників проекту бюджету на 2020 рік – уряд не готовий ні на що»
Нова владна команда, яка йшла на вибори під гаслом «кінець епохи жадібності», вже відзначилася низкою неоднозначних соціальних ініціатив. Так посилюється податкове законодавство для підприємців, оформлених як ФОПи, пролунала ідея обкласти окремим податком IT-спеціалістів, готується новий Трудовий кодекс, який надає роботодавцям переваги над робітниками. При цьому команда Зеленського мовчить щодо можливого зниження комунальних тарифів, хоча цією темою активно жонглювали під час виборчої кампанії. А поданий в Верховну Раду проект бюджету не тільки явно не передбачає анонсованого прем’єром Олексієм Гончаруком росту ВВП на 40 % за п’ять років, але й майже не підвищує соціальні стандарти.
Віце-прем’єр з соціальних питань в попередньому уряді Павло Розенко оцінює перші кроки влади та нарікає, що проект бюджету на наступний рік аж ніяк не відповідає очікуванням виборців Володимира Зеленського та його «Слуги народу».
Мінімалка в бюджеті на наступний рік збільшується на 12,2 %, в планах – підвищення прожиткового мінімуму в два рази впродовж року. Але все одно держбюджет критикують за майже нульове зростання соцпараметрів. Що з цим бюджетом, на ваш погляд, не так?
Якщо говорити відверто, то мінімальна зарплата, пенсії і прожитковий мінімум у 2020 році суттєво все ж не підвищуються. По прожитковому мінімуму взагалі придумана хитра формула про те, щоб уряд здійснив якихось рішучих заходів, аби прожитковий мінімум був встановлений на рівні 4250 грн в 2020 році. Але питання ж в іншому – встановлювати вони будуть одне, але розміри виплат пенсій і різних видів соціальної допомоги не зростуть! Адже уряд хоче паралельно відв’язати розміри соцстандартів від прожиткового мінімуму. На сьогодні проблема ж не в тому, що прожитковий мінімум занижений, а в тому, що він є розрахунковою величиною до цілої низки соціальних параметрів – понад 60 видів соціальних допомог, компенсацій, стипендіальних виплат, пенсій, субсидій, різноманітних виплат тощо. Коли міністр фінансів каже, що прожитковий мінімум збільшиться вдвічі, це означає, що пенсії збільшаться в два рази? Ні, не означає, бо прожитковий мінімум для непрацездатних осіб збільшується в наступному році на якісь смішні 130 грн. Отже і мінімальна пенсія зросте лише на цю мізерну суму. Прожитковий мінімум звичайно може використовуватись як оціночна величина, по якій науковці та експерти зможуть оцінювати рівень життя в країні. Але ж українців цікавить не аналітика і красиві виступи урядовців по телевізору, а розмір їхніх зарплат, пенсій та інших соціальних виплат. А з цим все погано – уряд пропонує індексувати ці параметри на невеличкі відсотки протягом року, хоча, мені здається, що нинішній рівень зростання економіки України дозволяє підняти соцстандарти більше. Власне цього ж і чекають виборці від президента і партії «Слуга народу».
Тому мене дуже дивує, коли прем’єр-міністр оголошує мету встановити реальний прожитковий мінімум. Він і так фактично зараз щомісяця встановлюється Міністерством соціальної політики. І офіційно оприлюднюється. Ми в 2017 році підняли мінімальну зарплату в 2,5 рази і зробили так, що на сьогодні вона практично відповідає прожитковому мінімуму для працездатних людей. А на що готовий нинішній уряд? Підняти пенсії до рівня реального прожиткового мінімуму готовий? Судячи з показників проекту бюджету на 2020 рік – не готовий ні на що.
Кажуть, що в першому читанні фактично внесений бюджет з параметрами, які готував ще ваш уряд.
Новий уряд був сформований наприкінці серпня плюс люди, які вже уявляли себе в уряді, до моменту свого призначення мали три місяці спокійної роботи в структурі Адміністрації президента. За той час вони могли спокійно підготуватись, проаналізувати, обговорити нові ідеї та підходи до бюджету. Якщо вони цього не робили – то їхня проблема, а зараз вся відповідальність за внесений проект бюджету на 2020 рік лежить на діючому уряді. А його ухвалення і вступ в дію від новообраного парламенту і президента.
Наскільки суттєво бюджет може бути перероблений перед другим читанням?
Я не вірю, що по показникам зарплат, пенсій, прожиткового мінімуму бюджет суттєво зміниться. Можливо, по видаткам на центральні органи виконавчої влади десь щось приберуть–додадуть. Вся риторика уряду говорить про те, що українцям треба виходити з передвиборчого стану і повертатись в реальність, де красиві картинки зі зниженими тарифами на газ, тепло, ЖКГ, підвищеними пенсіями та зарплати змінюються на прагматичний підхід щодо «затягування поясів» нашим співгромадянам.
В цьому бюджеті не закладені надходження з додаткових сфер, про які активно говорять в Зе-команді, – продажу землі, легалізації азартних ігор, боротьби з контрабандою… Чи цей підхід вам вважається правильним? Бо, наприклад, ваш уряд регулярно вписував в бюджет доходи від приватизації, але ці цифри так і лишались на папері.
Це показує те, що сьогодні рішення, які пропонуються владою, пишуться «на коліні» і жодним чином не прораховані з точки зору як фінансового результату, так і з точки зору впливу на соціально-економічну ситуацію в країні. Навколо того ж ринку землі не було ніякої фахової дискусії, в якій формі і якими механізмами він буде впроваджуватись. А якщо ці ініціативи не містять під собою фінансово-економічних розрахунків, уряд не може їх включати в бюджет.
Чи ви можете визнати, що постанова про підвищення зарплат вчителям, прийнята вашим урядом прямо перед звільненням, була своєрідною «підлянкою» для ваших наступників, які тепер не можуть знайти на це гроші?
Слухайте, коли на засіданні уряду за це питання голосували всі члени уряду, в тому числі, міністерство фінансів, то які в мене підстави вважати це рішення прийнятим «в піку» комусь? Я послідовно виступав в уряді якраз за концентрацію зусиль нашої влади на зростанні заробітних плат в усіх секторах економіки. Бо сьогодні праця українців є недооціненою, рівень її оплати не відповідає навіть тому рівню продуктивності праці, який ми сьогодні маємо. І я впевнений, що за бажання знайти кошти на фінансування підвищення зарплат вчителям можна було знайти як в державному бюджеті, так і в місцевих. Але я так розумію, що новий уряд просто не захотів цим займатися. Звичайно, що легше сказати «грошей нема і не буде» і звернути все на попередників, ніж все ж включити голову, знайти кошти і підвищити заробітну плату працівникам освіти.
«У Мінфіну завжди є «заначка» видатків для торгів з Верховною Радою»
Місцеві ради зараз виють через блокування Держказначейством так званого «соцеконому» на розвиток регіонів. Навіть флешмоб організували «Поверніть гроші громадам». Центральна влада в свою чергу пояснює це тим, що на місцях ці кошти витрачаються якось непрозоро та неефективно.
Насправді, всі проекти розвитку територій і соціально-економічного розвитку, на які виділялись кошти з держбюджету публічні, прозорі та зрозумілі всім. Вони опубліковані по всіх областях пооб’єктно. Така відкритість і прозорість була принциповою позицією нашого уряду. До речі, мене дуже здивувало і обурило, що новий уряд першим своїм кроком зробив свої засідання зачиненими від чужих очей. Це абсолютно не відповідає гаслам відкритості влади та політики, які проголошував сам Зеленський. Пам’ятаєте – перед виборами він ледь не веб-камеру обіцяв у себе в кабінеті встановити?
Але погодьтеся, що останні засідання вашого уряду перетворились на особистий передвиборчий піар Володимира Гройсмана, а всі рішення перед винесенням їх в публічну частину насправді приймались за зачиненими дверима.
Засідання уряду у нас складались з двох частин. На підготовчому засіданні, як правило, не обговорювалися конкретні пункти порядку денного, а він доповнювався додатковими питаннями. Тими питаннями, які були готові для розгляду але не входили в основний перелік урядових документів, які нам роздавали за декілька днів до засідання уряду. Дискусії точились навколо того, чим доповнити порядок денний. Але всі інші питання розглядалися відкрито і я неодноразово мав можливість публічно висловлювати свою незгоду, голосувати проти певних рішень уряду. Більше того – ми заздалегідь публікували порядок денний, щоб люди могли з ним ознайомитись із проектами рішень уряду. Навіть якщо наш уряд начебто щось там приховував, то цей новий «відкрито-діджиталізований» уряд замість того щоби «виправити ситуацію» взагалі зробив всі засідання Уряду закритими. І тепер ніхто взагалі не знає, чим вони там займаються за зачиненими дверима, які рішення приймають.
Але повернімось до місцевих бюджетів. Якщо у когось є якісь претензії по конкретних об’єктах, які, як вони вважають, неправильно будувати нині, щось там неефективно витрачається, треба було рішенням уряду призупиняти будівництво цих конкретних об’єктів. А вони закрили все фінансування по всіх об’єктах по всій Україні! Зима скоро, а, наприклад, будівництво дахів в багатьох школах, ремонти тепломереж зупинені. Те, що мали зробити влітку, переноситься на зиму, і те незрозуміло, чи буде відновлене фінансування. Тому за цим всім стоять якісь інші мотиви – думаю, що Мінфін просто перестраховується і хоче зберегти ліквідність рахунків казначейства перед виплатою МВФ 200 млрд восени. Але було б чесно відверто про це сказати суспільству.
Мінфін – ледь не єдиний орган, який повністю лишився з вашого уряду. Чому ж він демонструє таку різну поведінку?
Нічого не змінилось. Логіка Мінфіну за всіх урядів завжди лишається чіткою і ясною – менше витрачати, більше заощаджувати. Якщо попередній уряд казав, що гроші мають працювати на розвиток України, а не лежати на рахунках казначейства, треба фінансувати області, об’єкти соціально-економічного призначення, зараз нова влада вирішила це все призупинити і фінансувати в першу чергу міністерства, центральні органи виконавчої влади.
Міністр фінансів Оксана Маркарова на претензії до цього проекту бюджету нарікала на несправедливий розподіл пільг, який існував раніше...
Ну, важко сказати, про які саме пільги вона говорила. Але ці слова якраз свідчать, що до другого читання нічого принципово не зміниться, а буде тільки перерозподіл всередині органів влади. Хоча у Мінфіну завжди є «заначка» видатків для торгів з Верховною Радою –десь в 10–20 млрд. гривень.
Але зараз монобільшість і той же економічний ідеолог «слуг» Данило Гетьманцев категорично проти повернення практики задобрювання мажоритарників «соцекономом» на округи.
І мінімум 9 млрд на це вже є в різних статтях проекту бюджету! А 26 млрд нерозподілених коштів для РНБО – це кому? Я дивуюся, як це стало можливе, і чомусь не дивує секретаря РНБО Олександра Данилюка (розмова відбувалась ще до його відставки – Ред.), який сам був міністром фінансів в минулому уряді. Якби його тоді президент попросив виділити такі кошти на РНБО невідомо під що, думаю, він би як міністр фінансів не дуже зрадів від такого прохання.
Можна констатувати, що поки планування бюджету на наступний рік є традиційним по всіх напрямках і якихось проривних ідей я особисто не почав. Хоча я чекав іншого, насамперед, в питаннях соціально-економічних показників, враховуючи зростання економіки. Ми планували ріст ВВП 3,2 %, а вже маємо 4,6 % за останній квартал. Тож коли як не зараз говорити про підняття соціальних стандартів, зарплат, пенсій?
«Поки що на заклик Зеленського повертатись відгукнувся лише Євген Коноплянка»
Ми бачили, як важко йшли перемовини минулого уряду з МВФ, довелось тарифи на газ піднімати, хоча Гройсман божився, що робити цього не буде. Місія МВФ приїжджала до Києва і вже за нового уряду, але поки без конкретики. Чи не буде Фонд більш поблажливим до нового уряду з його симпатичним прогресивним іміджем?
Думаю, Фонду, як і більшості суспільства, досі незрозуміло, що представляє собою нинішній уряд. Бо повторюся – вперше за останні п’ять років діяльність уряду є повністю закритою. І ті меседжі, що ми чуємо від прем’єра та окремих міністрів, не прояснюють картину стратегічних напрямків роботи уряду. Риторика представників нинішньої влади виглядає доволі прогресивною, але конкретні дії навряд чи можна назвати ліберальними і ринковими. Це можна сказати про ситуацію з ФОПами, з ІТ-сектором, коли, незважаючи на риторику влади про лібертаріанство, жорстко закручуються гайки малому та середнього бізнесу.
Але той же Гетьманцев наводить аргумент, що неправильно, коли великий магазин працює на єдиному податку.
Так замість того, аби створити умови для великих магазинів, щоб їм було вигідно працювати в легальній сфері, уряд хоче покарати всіх фізосіб-підприємців. Логіка абсолютно хибна і не відповідає ліберальним гаслам уряду. Зараз мало чомусь про це згадують але ми в 2016 році в два рази зменшили єдиний соціальний внесок – з 45 до 22 %. Оце був реальний крок назустріч бізнесу.
І сильно бізнес його оцінив?
Навіть по даних Мінекономіки, було 50 % економіки в тіні, а стало 38 %. Тобто детенізація через такі кроки пішла, хай і недостатня. Але ми показали шлях не на словах, а конкретними рішеннями.
Те ж саме можу сказати і про наміри влади реформувати трудове законодавство. З одного боку Зеленський закликає українців, які працюють за кордоном, повертатися в Україну і будувати нову країну. Але поки що на заклик Зеленського відгукнувся лише Євген Коноплянка, який повернувся в «Шахтар». А з іншого боку виходять впливові представники «Слуги народу» і розказують, що ми так змінимо Трудовий кодекс, що дозволимо фактично безконтрольно звільняти працівників, будемо обмежувати їхнє право на відпустку, оплату лікарняних, знімемо пільги з вагітних, з учасників АТО і так далі. Таке враження, що люди не розуміють, чому українці тікають за кордон – бо умови праці в Україні сьогодні є набагато гіршими, ніж в сусідніх країнах. І справа не лише в низьких зарплатах, а й у відсутності соціальних пакетів, медичної страховки, в тому, що за кордоном роботодавці сплачують внески в недержавні пенсійні фонди за своїх працівників, чого немає в Україні. Це і умови праці стосовно безпеки праці, і відпустки, і оплата лікарняних, це і захист прав працівника...
А чому ви самі не займалися свого часу цими проблемами?
Краще б нинішня влада взагалі нічим не займалася в трудовому законодавстві, ніж сьогодні робити те, що пропонується. Ці зміни будуть порушувати баланс інтересів працівника і роботодавця і приведуть лише до чергової, більш потужної хвилі еміграції трудового ресурсу українців за межі країни. Тому що від владі величезні очікування і розчарування може мати катастрофічне значення як для самої влади, так і для України в цілому. Люди просто не будуть бачити іншого виходу, як тікати за кордон. Владу ж вони переобрали, а життя стає ще гіршим.
«Щоб провести провести перепис за сучасними світовими технологіями, потрібно від 4 до 5 млрд грн»
Ще тільки коли Зеленский став президентом, у нього була заява про люстрацію всіх, хто працював за минулої влади. Ніякої люстрації так і не відбулося, той же Аваков лишився в уряді, але прем’єр Олексій Гончарук нещодавно анонсував перезавантаження влади. Зокрема, він заявив, що тепер на держслужбу можна буде потрапити по контракту. Але ж і за минулої влади була так звана реформа держслужби – конкурси, поява інституту держсекретарів… Як ви бачите її продовження у виконанні ваших послідовників?
Започатковується традиція фактичного звільнення всіх чиновників високого рангу. Причому мова йде не про міністрів, бо їх звільнення якраз – це нормально, вони – політичні фігури. Хоча мені приємно, що попри різкі передвиборчі заяви президента України, що всіх треба вигнати і люструвати, в його команді знайшлося місце для зовсім не останніх членів минулого уряду. Це значить, що все таки здоровий глузд переміг передвиборчу риторику. Та й у переліку нинішніх першочергових законопроектів нема законопроекту про люстрацію чиновників, його замінили внесенням змін в закон про держслужбу. Зміни, на мій погляд, популістичні, бо людям звичайно подобається, що всіх треба вигнати, очистити владу і так далі. Але керівник уряду започаткував погану традицію – коли через декілька місяців, а можливо через рік, буде змінений і сам нинішній прем’єр-міністр і прийде новий уряд, наступний голова уряду вчинить із нині призначеними держслужбовцями точнісінько так само – безпідставно виставить за двері. І жодного захисту у вигляді закону про держслужбу у цих людей вже не буде.
У мене за останні дні було декілька розмов з моїми друзями, партнерами, людьми з експертного середовища і вони кажуть, що краще почекають і не будуть іти працювати в урядові структури. Бо зараз вони візьмуться за роботу, почнуть впроваджувати реформи, витратять весь свій авторитет та запал, а через півроку наступний прем’єр назве їх «попередниками», негідниками і корупціонерами і всіх вичистить? Розчарування останніми рішеннями влади – тотальне. Замість того, щоб швидко і якісно оцінити конструктивність кожного керівника, визначити його КРІ, вперед вийшов принцип революційної доцільності, який тим же чином зіграє в майбутньому проти тих самих людей, які зараз прийдуть на вакантні місця.
Нова влада заговорила про можливий перепис населення, бо зараз просто невідомо, скільки народу проживає в Україні. Чому, власне, ще ваш уряд його не започаткував? Чи перепис допоможе ефективніше розподіляти соціальні виплати?
Я був і залишаюсь послідовним прихильником проведення перепису населення. З точки зору оцінки майбутніх соціальних виплат він навряд чи суттєво допоможе, бо у нас і так на сьогодні є реєстри і соціальних пільг, і пільговиків. Є працюючий, розроблений нами централізований реєстр Пенсійного фонду, який дає абсолютно точну картину по людям, які потребують соціальної допомоги і яким виплачується пенсія чи які сплачують кошти до Пенсійного фонду. Більше того, ми в перше в історії України декілька разів проводили масштабні верифікації соціальних виплат, в тому числі, і пенсій. Ці реєстри серйозно вичищені, і сьогодні ми чітко можемо сказати, що не платимо пенсії ні так званим «мертвим душам», ні подвійні чи потрійні пенсії. Тому перепис населення – це більше масштабне соціологічне дослідження, яке полягає не лише у визначенні того, скільки нас є в Україні, а й показує стан суспільства, починаючи від задоволеності соціально-економічним становищем, завершуючи доступом до системи освіти, охорони здоров’я, якимись культурними моментами тощо. Це, безумовно, необхідно проводити, в тому числі, для прогнозування розвитку України в майбутньому.
Але в що впиралося проведення перепису? Перше і головне – це питання коштів: щоб провести його за сучасними світовими технологіями, потрібно від 4 до 5 млрд грн. І завжди виникало питання, що в нинішній ситуації є для нас пріоритетом – витратити 5 млрд на перепис чи на ці гроші підняти пенсії певній категорії пенсіонерів, яким ці кошти вкрай потрібні? Друге – цей перепис планувалось провести у 2018 році або після президентських виборів в 2019 році. Але фактично одночасно проводити такі масштабні заходи, як вибори та перепис населення, неможливо, бо і те, і інше потребують залучення досить серйозних ресурсів, місцевих громад тощо. Тому ще раз наголошу, що я підтримаю, якщо уряд знайде кошти для перепису. Зараз для цього спокійний міжвиборчий період, і в наступному році, десь після місцевих виборів, можна все-таки його провести.
«Відновлення фінансування на окупованих територіях – це шлях в нікуди»
Президент Зеленський пропонував розпочати сплату пенсій на окупованих територіях, зокрема, продовживши термін пенсіонерам з ОРДЛО, протягом якого вони мають виїхати на неокуповану територію, з нинішніх 60 днів до одного року. Як вам ця ідея?
Я особисто вважаю, що без відновлення територіальної цілісності ні про яку виплату пенсій на окупованих територіях не може йти мова. Так, там живуть наші співгромадяни, наші люди, які знаходяться у важких соціально-економічних умовах, на стадії серйозної соціально-економічної катастрофи і злиднів. Але ці люди живуть в окупації і фінансово підтримувати окуповану територію та окупаційний режим за допомогою бюджету України неприпустимо. Що буде робити пенсіонер з цими коштами на окупованих територіях? Він прийде до магазину, купить продукти харчування, розплатиться за послуги. А з цих коштів збираються податки, збори в так звані бюджети окупованих територій. І за рахунок цих зібраних з населення коштів фінансується окупаційна «армія» так званих «ЛНР-ДНР», яка щоденно вбиває наших воїнів на фронті. То кого ми фінансуємо по факту?
Ну так Зеленський, мабуть, вірить, що скоро ті території припинять бути окупованими.
Не бачу в риториці Зеленського чіткої тези, що початок виплат пенсій він пов’язує із ліквідацією окупаційного режиму і відновленням територіальної цілісності держави. Зараз вводиться якась абсурдна логіка – якщо раніше ми говорили, що вимушений переселенець має раз на два місяці пройти верифікацію і підтверджувати свою присутність на території, яка підконтрольна українській владі, то Зеленський пропонує це робити раз на рік. Це означає, що людина приїхала, десь там відмітилася і поїхала собі на рік на окуповану територію отримувати на картку українську пенсію. І ми не знаємо, що за рік з тією людиною там відбувається – чи вона воює у складі так званих ЛНР-ДНР, чи вона взагалі жива на цьому світі. Так ми хоча б кожні два місяці підтверджували факт її фізичного існування. В Україні ми сьогодні навели порядок і не платимо пенсії «мертвим душам». Коли людина помирає, ми одразу отримуємо цю інформацію і припиняємо виплати пенсії, а виплачуємо спадкоємцям допомогу на поховання. У нас це сьогодні робиться фактично день в день. А що робиться з людьми, які помирають на окупованих територіях? Хто отримуватиме за них рік пенсію? Син, який воює в лавах окупаційної армії так званих ЛНР-ДНР?
Але «пенсійний туризм» і так поставлений на потік…
Такі факти безумовно є, тому у нас і проводиться верифікація пенсіонерів, в тому числі, регулярна звірка списків переселенців. Кожні два місяці людина має через прихід в Ощадбанк чи через Пенсійний фонд України підтвердити свою присутність на території нашої держави. СБУ, інші правоохоронні органи регулярно передають нам списки тих, хто за їх інформацією не є переселенцем і фіктивно реєструється на підконтрольній нам території. І таким людям ми виплати призупиняємо до вияснення ситуації із їх статусом. Якщо відкривається шлюз офіційних виплат пенсій на окупованих територіях – ми прямо починаємо фінансувати бюджети невизнаних окупаційних влад.
Нам говорять про те, що Грузія і Молдова платять пенсії на окупованих територіях. Я сам неодноразово говорив з міністрами цих держав. Перше питання. Чи відновили вони територіальну цілісність своїх держав за рахунок відновлення виплат пенсій? Ні. Придністров’я так і залишається анклавом в Молдові, у Грузії так і залишилися окуповані території, куди вони платять пенсії і соціальні виплати. Друге, міністри прямо неофіційно говорять, що це було їхньою помилкою відновлювати соціальні виплати на окупованих територіях. Бо виходить так, що у людей на окупованих територіях виникають додаткові преференції. Вони отримують пенсію від Грузії та Молдови і плюс добавку до пенсії від так званих «місцевих влад» чи від Росії. Тоді для чого їм хотіти повертатися в ту ж Грузію, коли там вони будуть отримувати лише одну «грузинську» пенсію без жодних доплат? Таким чином і в такий спосіб повернути до себе людей, а потім і території не вдається. Досвід Грузії і Молдови якраз показує, що відновлення фінансування на окупованих територіях – це шлях в нікуди, який веде до замороження конфлікту та існування тих територій в такому стані, в якому вони є.
«Якщо й надалі буде грати ця платівка, розчарування людей буде наростати як хвиля»
Тема тарифів на житлово-комунальні послуги була однією з найпопулярніших на виборах. Нею спекулювали всі політики. Але в команді Зеленського, коли він прийшов до влади, не поспішають обнадіювати їхнім зниженням. Більш того – цій владі дістались невиконані обіцянки вашого уряду МВФ щодо чергового підвищення ціни на газ. Чи ви бачите напередодні зими можливість зменшення тарифів?
Очевидно, що тема тарифів використовувалася як передвиборча риторика. Історія з тарифами і з підвищенням зарплат вчителям до 4 тис. євро зараз розбивається о реальність держбюджету на 2020 рік. З тих цифр, які передбачені на субсидії, вже очевидно, що тарифи не будуть знижені, не буде змінюватись система субсидій і вноситися якісь додаткові пільги. А нагадаю, що Зеленський обіцяв пенсіонерам, старшим 80-ти років, що начебто вони не будуть сплачувати за житлово-комунальні послуги взагалі. Всі ці теми використовувались лише для того, щоб певна група людей на хвилі популізму прийшла до влади. Цинізм передвиборчих технологій сьогодні проявляється в різних аспектах життя. Спочатку було палке бажання виїхати з Банкової, а вже ніхто звідти не виїжджає. Потім бажання їздити на велосипеді, а замість того – кортежи і купа охоронців навколо президента під час публічних заходів. Я мовчу вже про обіцяні відкриті конкурси на державні посади, які були зараз замінені на кулуарні «договорняки» по призначенню потрібних людей.
Мене турбує ще й те – замість того, аби після виборів сказати людям відверто правду про те, як реально буде жити країна наступні роки, влада продовжує перебувати в стані передвиборчої кампанії. Вже сидячи на владних кріслах, вони хочуть подобатися всім, але це не може продовжуватись безкінечно. Якщо й надалі буде грати ця платівка, то розчарування людей буде наростати як хвиля. Хоча з іншого боку деяка риторика влади мене тішить, тішить моє самолюбство. Зеленський сказав в Нью-Йорку, що Україна є сильною державою, яка не буде ні в кого нічого просити та ще й сама може допомогти. А це означає, що саме попередній президент Порошенко і наш уряд зробили Україну сильною. Мені дуже приємно, що прем’єр-міністр наступного дня після призначення може зробити селфі з футбольного поля і підписати його: «Робота – роботою, а футбол за розкладом». Або запостити відео, як він спокійно катається на самокаті в приміщені уряду. Це значить що у прем’єр-міністра не болить голова про те, що десь не виплачуються пенсії, зарплати, не оформлюються субсидії, якісь механізми не працюють. Бо все сплачується вчасно, стабільно і в повному обсязі, працює як годинник. І це забезпечили саме ми.
Це зовсім не можна порівняти зі станом економіки, в якому отримала країну наша влада. В 2014–2015 роках ми півроку не вилазили з кабінетів, тому що не знали, як платити людям пенсію, бо Пенсійний фонд був на грані банкрутства. Але ми ні на день не затримали виплату пенсій. Ми реформували на ходу систему субсидій, щоб не було соціального вибуху внаслідок підняття тарифів на газ і тепло. І моя команда в Мінсоці зробила систему субсидії простою, зрозумілою, справедливою і доступною для українців. Ми день і вночі вирішували питання десятків тисяч переселенців, які щоденно прибували з окупованих територій (проживання, харчування, оформлення та виплата соціальних допомог, пенсій) і півтора мільйони сімей у нас в ті часи переселилися на територію, яка була підконтрольною українській владі. Забезпечували всім необхідним наших воїнів, які поверталися з фронту, вирішуючи їх злободенні проблеми. А сьогодні нова влада отримала економіку в такому стані, що вони можуть собі дозволити в суботу і неділю пограти у футбол. Я думаю, це найкраща оцінка діяльності нашого уряду.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0