Спорт, новини, богослужіння. З чого складається рейтинг «Суспільного» і хто ним керуватиме
Микола Чернотицький: Над омолодженням телевізійної аудиторії можна працювати, але це потребує фінансових ресурсів і часу
За результатами другого етапу конкурсного відбору на посаду голови правління «Національної суспільної телерадіокомпанії України» (НСТУ) перемогу здобув член правління «Суспільного» Микола Чернотицький. Він прийшов замість Зураба Аласанії, який очолював тоді ще не реформовану «Національну телекомпанію України» у 2014-2016 рр.., а згодом - з 2017 року – «Суспільне». На останніх виборах вирішив не балотуватися.
Миколі Чернотицькому 37 років, він народився у місті Мена, на Чернігівщині. За освітою інженер електронних систем. У 2007-2008 роках навчався у Сумському державному університеті, де здобув кваліфікацію магістра електронних систем. У 2007 році був обраний депутатом Сумської міської ради. У 2010-2013 рр. був головним редактором газети «Суми і сумчани». Під час Революції гідності очолював сумський осередок протесту. У 2014-2016 рр.. директор Сумської ОДТРК, а після реформування очолив місцеву філію «Суспільного», телеканал «UA: Суми». З 2017 року проживає у Києві, Наглядова рада НСТУ обрала його членом правління «Суспільного». Після перемоги на виборах голови правління підписав контракт з наглядовою радою НСТУ на чотири роки, який починає діяти з 13 травня 2021 року.
У першому великому інтерв’ю на новій посаді Микола Чернотицький розповів «Главкому» про те, чим його керівництво відрізнятиметься від управління Аласанії, чому «UA: Крим» і «UA: Донбас» не висвітлюватимуть життя на окупованих територіях, чи можливо позбутися тавра «каналу для пенсіонерів», про власну зарплату і проєкти розслідувань.
«Всю корпорацію продовжують міряти лише по «UA: Перший»
Як і коли виникла ідея подаватися на конкурс, хто підказав?
Рішення подаватися на конкурс виникло після внутрішньої комунікації у нашій команді, коли стало відомо, що Зураб Аласанія не буде більше балотуватися, а це початок цього року. Він запропонував мою кандидатуру. Щодо цього у мене були певні застереження, ми дискутували. Тобто я сказав, що якщо не буде підтримки повноцінно всієї команди, то я не готовий.
Які саме застереження?
Мова про зміни. Управління Миколи Чернотицького та Зураба Аласанії відрізняються. Зураб – це лідерська модель компанії. У мене більше технократична роль. Мені важлива саме якісно вибудована команда. Перехід до такої моделі колись мав відбутися.
Ви уже називали свою команду, до якої мають увійти люди, які вже сьогодні працюють у керівництві компанії, зокрема Тетяна Кисельчук, Дмитро Хоркін. То чим тоді «Супільне» за вашого керівництва відрізнятиметься від компанії, яку очолював Аласанія?
Тим, що нам з ним ставилися різні задачі. Якщо тоді (у 2017 році, коли «Суспільне» очолив Зураб Аласанія) це була історія про об’єднання, відбудовування регіональних філій, велика оптимізація персоналу. То зраз задачі інші. Якщо ви думаєте, що було легко звільнити 3 тис. позицій, що це була «прогулянка», ви помиляєтеся. Це одна з найбільш важких і неприємних речей, яка була в роботі. Але ми розуміли, що вона була життєво необхідною. По суті, відбувався процес закладення фундаменту нової корпорації. Якщо зараз у нас більш менш налагоджені функціональні процеси, то при достатній кількості ресурсів в подальшому ми вже маємо говорити про сталий розвиток.
У своїй програмі я написав про задачі: за чотири роки у формі телебачення «Суспільне» заходить до топ-10 аудиторії 18+, регіональне мовлення заходить в топ-20, канал «Культура в топ-25, «Українське радіо» заходить також в топ-10… Стають на ноги також digital (цифрове мовлення), відбувається запуск OTT платформи, початок співпраці з великими продакшнами.
З ваших слів випливає, що головним мірилом успішності для вас є рейтинги? Попередній керівник «Суспільного» Зураб Аласанія не вважав рейтинги найважливішим мірилом.
Я би сказав, що впливом і довірою. Рейтинг— це інструмент охоплення, о’кей. Якщо брати сумарне охоплення, воно достатньо суттєве. Те саме відеоконтент у Facebook, який ми маємо, а це 90 мільйонів контактів на місяць – багато чи мало?
Дивлячись, з чим порівнювати.
Це дуже хороший показник. Але всю корпорацію продовжують міряти лише по «UA: Перший». Усе «Суспільне» – це не лише один канал, а й три канали Суспільного радіо - «Українське радіо», «Культура» і «Промінь». Його мовлення – це успішна історія? Успішна. Тому я наголошую на всій компанії та її впливовості. Наприклад, коли у Львові дебати кандидатів на посаду міського голови Олега Синютки і Андрія Садового проходили на філії «UA: Львів». Всі інші регіональні телеканали ретранслювали їх. Це вже про значимість і впливовість.
Регіональні дебати відбулися в Чернівцях, в Ужгороді. В Рівному, на жаль, не відбулися… В Чернігові, я був певен, відбулися би дебати, але там міський голова переміг в першому турі з явним відривом. В багатьох регіонах наші філії є ознакою здорової журналістики. Чи є над чим працювати? Звичайно. Як кажуть, зовнішні консультанти: є достатньо велике поле для зростання. Але це вже щось, якщо порівнювати з тим, які ці філії були чотири роки тому.
Зовнішні консультанти – це хто?
Наприклад, Ernst & Young, компанія Kwendi, яка нам розробляла маркетингову стратегію для регіонів, ВВС час від часу нам винаймали консультантів.
Ви кажете, що хочете бачити «Українське радіо» у десятці найбільш рейтингових FM станцій, лідером серед розмовних радіостанцій. Але можна згадати такі станції як «Континент», «Радіо Ера», які закрилися, або «Радіо НВ», яке суттєво змінило сітку мовлення. Рейтингова радіостанція потребує чималого фінансування. Яку частину бюджету «Суспільного» виділятимете на розвиток радіо? Коли ваші радіостанції потраплять у топ-10?
Час – чотири роки… Якщо дивитися на бюджет «Променя», умовно кажучи, і бюджет «Українського радіо», то між ними суттєва різниця. Але ж «Українське радіо» перш за все найдавніша станція. По-друге, її мають чути будь-де взагалі у країні. Тож ми повернули її на середні хвилі. Ми - єдина з українських станцій, хто там мовить. Хоча б одна комерційна станція включилася на середні хвилі? Я думаю, що ні, бо це не комерціалізується. Є люди, які використовують приймачі на середніх хвилях і слухають нас. Це дорого, але повинно бути. Якщо говорити орієнтовно, то на радіо йде до 20% нашого бюджету.
Якщо брати нішу розмовних станцій, то ми зараз на першому місці, обганяємо «Радіо НВ». Але якщо говорити про топ-10 FM станцій, то треба суттєво вкластися в той самий маркетинг. Але тут є певні законодавчі обмеження для нас. Бо є подвійне трактування того, чи можемо ми на його фінансування витрачати бюджетні кошти. Якщо ви бачили якісь рекламні кампанії «Суспільного», то вони були за донорські кошти. Свої кошти на це ми не витрачали. Але якщо ми хочемо (бути на провідних ролях), маємо вкладати кошти у промо. Мова не тільки про радіо, а й про телебачення.
«Щороку на 25% зменшуватиметься квота рекламного часу»
Якщо є законодавчі обмеження на витрачання бюджетні коштів, які джерела фінансування ще розглядаєте, аби вкладати їх у той же маркетинг?
Відповідно до закону «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» починаючи з цього року на 25% щороку зменшуватиметься квота рекламного часу на платформах. У нас є великі площі, приміщення, які ми здаємо в оренду. Це робимо скоріше для того, щоби вони просто не простоювали, щоби хоча б щось з них заробити. Хочемо ще у цьому році довести до ладу наші нематеріальні активи, зокрема архіви. Тобто маємо розібратися, що наше, що не наше. Відповідно, що можна буде монетизувати, а що – ні.
Третій напрямок – розвиток digital. Наступний крок має бути великою історією про співробітництво з продакшин-студіями. З ними потрібно буде ділити права, прибуток. Співпраця з ними вимагатиме додаткового законодавчого врегулювання. От, власне, і всі моделі заробляння коштів.
Ви не перший день працюєте на «Суспільному», знаєте ситуацію зсередини. Раніше ви уже називали «зміну адміністративної структури» помилкою. Що мали на увазі, в чому саме помилка і які наслідки вона спричинила?
Тоді запропонована структура (за попереднього керівника «Суспільним») мала на меті наступне: в адміністративному напрямку жорстка вертикаль, у творчому, умовно кажучи, вседозволеність. В адмінструктурі були платформи радіо, телебачення, digital. А якщо говорити про напрямки, то це суспільно-політичний, освітній та розважальний. Наведу приклад: всі генеральні продюсери мали збиратися щотижня, обговорювати ідеї, думати, як їх реалізація відбуватиметься на платформах. Але успішно така модель обговорень і ухвалення рішень могла би працювати у компанії Google, наприклад. А наша компанія, яка працювала тривалий час як державна установа, мала іншу культурну спадщину, працює по-інакшому.
Крім того, не всі напрямки були укомплектовані генеральними продюсерами. Деякі платформи, грубо кажучи, були безхазяйними. Наприклад, була якась важлива подія, всі між собою обговорили платформи, хто як висвітлюватиме її у себе, радіо підхопило, а на телебаченні про цю подію забули… В якийсь момент вони (генпродюсери) перестали думати про майбутнє, вирішували поточні проблеми, у них почалися між собою конфлікти. Потім разом з Наглядовою радою ми повернулися до вертикальної моделі керівництва, де всі платформи вертикально інтегровані і підпорядковані одному керівникові.
«Підвищення на посадах одних демотивувало інших»
Які у вас були помилки в роботі?
Напевно, коректне буде говорити про вертикаль моєї відповідальності, а це філії «Суспільного». Ми довго вибудовували внутрішню комунікацію з ними. 24 різних обласних телерадіокомпанії раптом стали єдиною командою. Ми мали знайти спільні точки дотику та візії.
Коли прийшов Зураб Аласанія, він озвучив створення в регіонах певних хабів «Суспільного», але згодом від цієї ідеї керівництво компанії відмовилося. Ви зараз почали формувати гіперлокальну мережу з медійників у регіонах, у травні-червні має прийти грант для цього. То чому від старої ідеї відмовилися? Де гарантія, що нова буде успішною і споживач інформації отримає якісний продукт?
Спочатку ми уніфікували всі філії, налагодили їхню роботу. Далі мали створювати хаби. Визначили, що їм передаємо право ухвалення адміністративних рішень, тут в Києві за нами залишаються управлінські рішення. Той факт, що казначейська служба в країні працює за географічним принципом і створює незручності при роботі з фінансами. Це перше. Друге, ми побачили, що факт підвищення на посадах одних демотивувало інших. Окрім того хаби мали би технічно переоснащуватися. Але задля цього потрібні були ресурси, яких не було. Тобто до того, що ти називаєшся хабом у тебе крім головної болі нічого не додалося. Тому ми у 2019 році вирішили, що поки цього не буде.
Щодо гіперлокальної мережі, то грант розрахований до кінця року, за цей час маємо її протестувати. Медійників у регіонах, кого долучатимемо до цієї роботи, хочемо потім бачити у штаті.
На місяць для утримання цих людей буде потрібно 2-3 мільйони гривень. За умов річного бюджетного фінансування на рівні цього року ця сума закладатиметься в бюджет витрат, чи буде потрібно шукати додаткові кошти?
За такого бюджету у 2,2 млрд грн, як у цьому році, таке фінансування буде можливим з бюджету. До переходу до гіперлокальної мережі нас підштовхнула історія з децентралізацією, бо це питання про те, як «Суспільне» має забезпечувати інформування громадян.
У вашій програмі йдеться, що регіональні осередки «Суспільного» мають постійно збільшувати фінансування в локальне виробництво. Але ж гроші центральне керівництво, правління дають. Як вони мають знаходити кошти і яка тоді буде роль правління у цьому розвиткові?
Я бачив це зауваження, Отар Довженко про це написав. Це було некоректне формулювання з мого боку. Мається на увазі те, що компанія має інвестувати у локальне виробництво. Останні три роки ми це робили. У 2019-му це було близько 2 млн грн, зараз ми вийшли на загальний бюджет (виробництва контенту в регіонах) у 38 млн гривень.
На «Суспільному» стартує проєкт регіональних журналістських розслідувань, які виготовлені на незалежній продакшн-студії. Це означає, що такі програми розслідувань як «Наші гроші», зникнуть з ефіру «Суспільного»? Раніше Зураб Аласанія говорив про те, що власні розслідування мають замістити в ефірі програми стороннього виробництва.
Так, ми запустили свої власні розслідування. У нас є команда Інни Білецької, яка робить журналістські розслідування для національних платформ. Вони зробили за минулий рік чотири розслідування. В цьому, здається, шість мають зробити. Крім того, ми почали в регіонах локально шукати, що є цікавого у них. Там є такі хороші команди як «Четверта влада» (агенція журналістських розслідувань) у Рівному, команди у Львові, у Сумах. Я знаю людей, які там працюють. Вони знімають розслідування, які виходять на наших локальних каналах у регіонах. Задум такий: якщо там все добре піде, можливо, в майбутньому ми візьмемо їх до себе, щоб вони повноцінно працювали на національний рівень. От таким от чином ми, власне, розслідуємо.
Все ж таки, що буде з такими проєктами як «Наші гроші», розриватимете угоди з ними?
Поки вони виходять. І поки я не планую розривати (угоди)
Який у них рейтинг?
По-різному, мені важко сказати. В залежності від теми, від слота, у якому стоїть програма. Там купа факторів.
То вони успішні, чи ні?
Важливо зрозуміти, чим вимірюємо успіх, впливом?
Чим ви міряєте?
В даному випадку вплив важливіший за шер (поширення).
«Найбільший рейтинг мають спорт, новини, богослужіння»
Які найбільш рейтингові програми зараз на «Суспільному»?
Спорт високий рейтинг дає, новини, богослужіння. Це для мене феноменом було. Наприклад, та сама програма Білецької «Сто років ізоляції» взяла частку вище середнього.
Який саме спорт? Конкретна трансляція, подія?
Є культура споживання в Україні – це бокс, футбол і біатлон. От вони найбільш популярні. Боксу у нас нема, з футболом гірша історія, ніж з біатлоном. Так, це все рейтингові програми. Зараз будемо показувати фінал Кубку України з футболу.
Раніше ваш попередник озвучував наміри запуску спортивного телеканалу. Нині спортивні змагання, які у вас демонструються, розкидані по різних телеканалах. Біатлон показує «UA: Перший», регіональні канали нещодавно транслювали тенісний матч збірної у Кубку Біллі Джин Кінг. То чи є в планах запуск спортивного телеканалу?
Я не впевнений, що ми запустимо канал. Ви бачите, що за спортивні права почали боротися OTT платформи. Група Megogo зробила кидок через стегно медіагрупу «Україна» (медіасервіс Megogo виграв тендер на трансляції футбольних єврокубків до 2024 року у телеканалів «Футбол», які належать медіагрупі «Україна»). Тобто йдеться вже не про канали, а про платформи. Спорт – це дорого. Так, Чемпіонат світу з футболу в Катарі буде популярним. Але чи відіб’ється він у фінансовому плані? Я вже знаю відповідь на це питання – ні… Ми обов’язково звернемо увагу на масовий, локальний спорт, але не впевнений, що є сенс говорити про окремий спортивний телеканал.
«Жодна програма не затягне на «UA: Перший» 15-20 річну людину»
«UA: Перший» вважається здебільшого каналом для старшої аудиторії. Років 20 тому ще не було нинішнього «Суспільного», але були круті денні ефіри для молоді, підлітків. Чому ситуація вже впродовж тривалого часу не змінюється, зміни плануються?
Маємо працювати з такою аудиторією, яка у нас є. Ми маємо зрозуміти, що жодна програма не затягне сюди (на «UA: Перший») 15-20 річну людину. Молоді люди все споживають зі смартфона, ноутбука, у них змінилася система споживання контенту. Тобто спитайте, скільки людей до 25 років нас дивляться? Телебачення – це більш для дорослої аудиторії. Цей сегмент (тих, хто дивиться ТБ) потроху зменшується. Я не знаю, що буде з телевізором через 10 років, але ми бачимо хоча б напрямок для розвитку, все йде до OTT платформ. Аудиторія молодша 44 років пішла туди (від ТБ до цифрових платформ). Над омолодженням саме телевізійної аудиторії можна працювати, але це потребує значних фінансових ресурсів і достатньо великого часу.
Гроші для «омолодження» телевізійного контенту є?
Кожного року в листопаді вся наша компанія сидить і чекає, коли бюджет приймається… Якщо ми кажемо про залучення молодої аудиторії, то це digital. Ми на разі почали працювати над мистецькими конкурсами виробництва дитячої анімації. Під 20 млн грн до кінця року на це виділено. Це певний експеримент, хочемо подивитися, чи вийде у нас все.
Кілька років тому була неприємна історія з відбором на Євробачення, коли «Суспільне» не пустило на конкурс переможницю MARUV, одноосібно змінивши правила його проведення по ходу. Чи було помилкою, що не пустили MARUV? Як би ви самі зараз вчинили, якби від вас залежало рішення?
Все якраз навпаки. MARUV виграла в музичному шоу «Нацвідбір на каналі СТБ», який дійсно мав стосунок до вибору учасника Євробачення від України. Після цього MARUV та її команда приїхали в НСТУ, дізнались про суть та формат участі в «Євробаченні» та самостійно офіційно прийняли рішення не брати подальшу участь в конкурсі «Євробачення» від України. Натомість співачка активно продовжила музичну кар’єру в Росії, де й донині працює.
А де гарантія, що їх не буде?
Нема жодних гарантій, що нових ситуацій не буде.
Інша болісна історія – борги перед Euronews, які не виплачувалися понад 10 років. В одному з останніх інтерв’ю міністр культури Олександр Ткаченко висловився за повернення Euronews українською в ефір. Як ставитеся до цієї ідеї? «Суспільне» може бути учасником цієї історії?
Я би не хотів, щоби «Суспільне» десь стикалось з Euronews. Тобто якщо держава вважає, що їй потрібна співпраця з Euronews, то будь ласка, співпрацюйте, тільки без «Суспільного». Я буду точно проти. Це суттєві ризики і я згадаю як управляти компанію, в якої три місяці заблоковані рахунки – так собі історія.
У вашій програмі є пункт про розвиток «UA: Крим», але розповідати він має не про життя кримчан на окупованому півострові. Чому?
Як ми можемо його якісно висвітлювати?
Проєкт «Крим Реалії», наприклад, висвітлює. Вони отримують відео з окупованого півострова, виготовляють програми. Що вам заважає?
Бюджетне фінансування.
«Крим.Реалії» є проєктом іноземної компанії «Радіо Свобода». Виходить дивна ситуація: іноземці готові вкладати кошти у те, щоби український глядач мав інформацію з окупованих територій, натомість за гроші українських платників «Суспільне» не може відповідний продукт виготовляти. Чи це нормально?
Подібних історій є маса. Це те саме, що витрачати кошти на виготовлення програм, але не мати можливості робити їх промо. Тут така сама історія. Наші хлопці з ними попрацюють, щось ми від «Крим. Реалії» отримуємо. Але повноцінної процедури як оплачувати роботу стрінгерів, що працюють на окупованих територіях, немає. І входити в «чорну», або «сіру» зони – сорі. Після історії з боргами Euronews на другому місці у нас були справи імені народного депутата Андрія Деркача (власник ТОВ «Ера-медіа»), тому спасибі, не треба. (ТОВ «Ера-медіа» судилася з НСТУ за право продовжити показ програми «Доброго ранку, країно!» в ефірі «UA: Першого». Останній випуск програми відбувся 10 липня 2020 року).
Тоді яким чином українці можуть отримувати достовірну інформацію з окупованих територій, у вас є відповідь?
Це питання для всіх нас, журналістів.
Чи можна «Суспільне» зловити в Донецьку?
Радіо точно можна на середніх хвилях. Але там (влада на окупованій території) реагують швидше, ніж ми запускаємо частоту, починають глушити. На супутникову тарілку нас можна зловити, ми не закодовані (UA: Донбас та UA: Крим). Аналогове мовлення ми не вимикали вздовж лінії розмежування у тому числі з Кримом.
Керівник військово-цивільної адміністрації прифронтової Авдіївки Віталій Барабаш в інтерв’ю «Главкому» розповів, що таки існує проблема, бо в аналоговому доступі в регіоні є російські канали і канали бойовиків, а не українські. Чому таке відбувається?
Це вже історія поза межами нашої компетенції, бо раніше розбудовою мовлення займалося Міністерство інформполітики, а зараз, на скільки я розумію, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Там, де була розбудована межа ми входили з нашими каналами, і «UA: Перший», і «UA: Культура», і «UA: Донбас». У Харківській, Сумській, Чернігівській областях спочатку аналогове мовлення вимкнули, але потім повернули, бо це прикордонні області.
Наскільки дорого тримати «Суспільне» в «аналогу» принаймні у цих трьох прикордонних областях?
Здається, під 20 млн грн (на рік). Аналог – це найдорожчий вид дистрибуції.
Яка кількість співробітників на «Суспільного»? Чи завершилися уже оптимізація, скорочення, які відбувалися раніше?
Всього у нас 4200 співробітників. В деяких напрямках продовжуватиметься оптимізація, але деякі, як digital, навпаки, продовжуватимуть розростатися. Названа кількість більш-менш оптимальна. Можливо, трохи більше буде.
«Журналісти ньюзрума отримують 20 і 30 тис. гривень у місяць»
Яка зарплата у журналістів на «Суспільному» і як вона визначається?
У філіях посадовий оклад кореспондента 8900 грн станом на сьогодні. У них зазвичай завжди є премія, виходить десь 10-11 тисяч гривень щомісяця на руки. У Києві по-різному. Наприклад, у ньюзрумі оклади вищі, є 20 і є 30 тис. грн на місяць. Один раз на рік ми купуємо дослідження Ernst & Young (одна з найбільших у світі компаній, що надає аудиторські, консультаційні, податкові та юридичні послуги), дивимося зріз по ринку зарплат, накладаємо на себе.
Яка ваша зарплата?
Посадовий оклад, записаний у контракті, становить 118 тис. гривень.
Дозвольте наостанок ще одне особисте запитання. Зураб Аласанія заблокував у Facebook багатьох журналістів. Ви так само вчинятимете, якщо стикнетеся, наприклад, з критикою?
Звичайно, будь-яку критику на адресу «Суспільного» ти пропускаєш через себе. Одна справа, коли намагаєшся пояснити якісь речі, що вийшло так, чи не так. А коли ти стикаєшся з хейтом, коли іде булінг, то можливо те, що робив Зураб, мало рацію. Я не настільки публічна людина як Зураб Аласанія… Я думаю, що у кожній ситуації я чинитиму за обставинами.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0