Сергій Кандауров: Міжнародний аеропорт у Білій Церкві створить 2000 робочих місць для міста

Наприкінці травня уряд схвалив Національну транспортну стратегію до 2030 року «DriveUkraine 2030». За словами міністра інфраструктури Володимира Омеляна, Нацстратегія є програмним документом, який визначатиме розвиток транспортної та інфраструктурної галузей у найближчі 12 років. Амбітні плани і «велика інфраструктурна революція» можуть дати Україні значного прискорення на шляху інтегрування у світову економіку.

Згідно зі стратегією, передбачається введення в експлуатацію 50 аеропортів. Наразі нараховується тільки 19 летовищ. Без сумніву, левова частка приросту має бути за рахунок модернізації регіональних аеропортів, які будуть здатні запропонувати дешеві авіаперевезення low-cost кампаніями. У цьому зв’язку перспективи аеродрому Біла Церква є дуже високими.

Підприємство має всі шанси стати повноцінним мультимодальним авіаційним комплексом з надання послуг вантажних та пасажирських авіаперевезень, а також технічного обслуговування повітряних суден. Тим більше, що для цього існують об’єктивні передумови.

Чи відповідають заявлені амбіції уряду реальним можливостям аеродрому «Біла Церква», які фактори їх обмежують та чи є політична воля підтримати цей проект? Відповіді на ці питання дає директор комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» Сергій Кандауров.

Сергію Миколайовичу, в ЗМІ ви висловлювали впевненість, що аеропорту в Білій Церкві бути. Це ваше особисте переконання, чи вже є передумови для такого твердження?

«Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» є правонаступником Білоцерківського авіаремонтного заводу, що в колишньому Радянському Союзі славився однією з найбільших баз по ремонту військової техніки (бомбардувальники, ракетоносці) та авіадвигунів. Сьогодні ми продовжуємо здійснювати технічне обслуговування вантажних літаків різних авіакомпаній, в тому числі закордонних. Щороку аеродром «Біла Церква» обслуговує понад 30 повітряних суден (більше ніж 60 зліт-посадок). Наразі на території авіакомплексу проходить технічне обслуговування 14 повітряних суден, яким буде подовжено льотний ресурс. Без сумніву, це мінімальні наші можливості у порівнянні з тими об'ємами, які ми здатні запропонувати сучасному авіаринку.

Біла Церква досить великий промисловий та транспортний вузол, розташований на перетині трьох шляхів. І саме це перехрестя проходить через наше підприємство: залізниця (залізнична колія заходить безпосередньо на територію авіакомплексу), автотраса (автомагістраль Е95 сполучає чотири країни, а траса Р32 - 4 області) та аеродром (злітно-посадкова смуга розміром 2500х80м класу В). Таким потенціалом гріх не скористатися.

Ідею створення першого в Україні мультимодального вузла вчасно підтримало Мінінфраструктури з-поміж сотні інших проектів транспортної інфраструктури. Сподіваємось, що незабаром ми перейдемо від слів до дій, і в Київській області та країні загалом з'явився ще один сучасний аеропорт.

Безумовно, на часі модернізація бази повітряних суден під сучасний Центр технічного обслуговування літаків не лише вітчизняних модифікацій, але й таких як Boeing та Airbus.

За нашими підрахунками, у разі створення в Білій Церкві міжнародного аеропорту нам достатньо буде одного пасажирського рейсу в день, аби суттєво збільшити сукупну кількість нових робочих місць до понад 2000. Мова йде не лише про працівників аеропорту, але й залучення персоналу в інші суміжні галузі, такі як готельно-ресторанний бізнес, транспорті послуги, логістика, туризм тощо. Біла Церква та район отримають якісно нову можливість стати цікавим промисловим та туристичним центром.

Чи проводилась попередня оцінка, скільки коштів знадобиться під створення аеропорту?

Орієнтовна вартість такого проекту оцінюється понад 52 млн євро. Звичайно, конкретна сума буде визначена після розроблення ТЕО.

З яких джерел сьогодні здійснюється фінансування підприємства?

«Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» залишається прибутковим та рентабельним комунальним підприємством. Підприємство забезпечує окупність своїх витрат, при цьому ще й сплачує податки та дивіденди до бюджету.

Дохідна частина авіакомплексу формується з двох складових: ведення авіаційної (аеродромне забезпечення) та неавіаційної діяльності. Нам надано право самостійно здавати в оренду приміщення, які є власністю білоцерківської громади. Сьогодні підприємство працює за аналогом індустріального парку, на території якого функціонує 57 підприємств. Переважна більшість з них є успішними. Переконаний, що коли ми запропонуємо їм ще додаткову послугу - вантажні авіаперевезення, то увесь наш технопарк стане привабливим інвестиційним об'єктом.

Що заважає чи чого бракує підприємству, аби перейти на більш якісний етап розвитку? 

Одним із ключових чинників, що вже багато років стримує розвиток аеродрому «Біла Церква» та гальмує розбудову авіаційної галузі міста, є відсутність на аеродромі «Біла Церква» авіаційного пункту пропуску через державний кордон України. І це при тому, що фактично ми приймаємо і здійснюємо ремонт повітряних суден типу ІЛ-76 та АН-12 з таких країн як Ангола, Білорусь, Туркменістан, Казахстан та ін.

Окрім того, майже всі літаки, які ми приймаємо на технічне обслуговування, прилітають в Білу Церкву з-за кордону, зробивши проміжну посадку для проходження прикордонних та митних процедур в інших аеропортах України. Безумовно, це значно знижує конкурентоспроможність аеродрому «Біла Церква» і стримує перспективний розвиток підприємства в сфері ремонту та авіаційних вантажних перевезень. Також внаслідок цього аеродром втрачає значні фінансові ресурси, що могли б спрямовуватись на безпосередню модернізацію та покращення технічного стану злітно-посадкової смуги.

Варто зауважити, що з січня 2006 року на площах, які безпосередньо межують з льотним полем аеродрому, розміщено митний пост «Біла Церква» Північної регіональної митниці з відповідною інфраструктурою. Наразі зона його обслуговування - південь Київської області,  площа митного термінала - 2,5 га, зони митного контролю - 1,7 га. Кількість операцій із митного оформлення перевищує 30 тисяч на рік. 

До того ж, ще з 2007 року нами підготовлені приміщення для розміщення пункту пропуску через державний кордон з необхідною інфраструктурою.

Як влада реагує на цю проблему, обговорення якої триває останніх 10 років.

Міський голова звернувся до першого віце-прем'єр-міністра, міністра інфраструктури та голови Київської облдержадміністрації з проханням внести подання до Кабінету міністрів щодо відкриття на аеродромі пункту пропуску через державний кордон України. Відповідні звернення також були надіслані народним депутатам.

Сподіваємось, що цього разу чиновники не зволікатимуть і не обмежаться відписками.

Яку користь принесе аеродрому пункт пропуску через кордон у разі його відкриття? Скільки це коштуватиме бюджету?

Насправді відкриття пункту пропуску на аеродромі «Біла Церква» не потребує додаткового бюджетного фінансування. Навпаки - ефект та наслідки такого рішення дозволять нам в оптимально короткі терміни самим залучати кошти під розвиток авіагалузі з поетапним переходом до аеропортової діяльності.

Аналізуючи практичну сторону відкриття пункту пропуску через кордон у Білій Церкві, то вже в перший рік суттєво пожвавиться авіаційна діяльність на аеродромі, що за розрахунками наших базових авіакомпаній збільшить кількість повітряних суден з 30 до 116, які прибуватимуть на ремонт та технічне обслуговування.

Крім того, літаки вже не прилітатимуть сюди порожніми, вони зможуть привезти з собою вантажі. Авіакомпаніям не прийдеться робити проміжну зупинку в інших аеропортах та витрачати додаткові фінансові ресурси.

По-третє, ми запропонуємо авіакомпаніям ще один вид послуг - базування повітряних суден. Переконані що це матиме попит серед бюджетних авіакомпаній. Наразі у нас не задіяні 45 літакових стоянок. Це стане ще одним внеском у капіталізацію підприємства.

По-четверте, разом із міжнародною групою компаній «Заммлер-Україна», з якими у нас підписаний меморандум про співпрацю, ми розбудовуватимемо логістичний центр для повітряних перевезень. Для цього нам теж потрібен пункт пропуску через кордон.

Катерина Головіна