Найвищу державну нагороду України отримали 142 особи, 101 – посмертно

За підрахунками «Главкома», протягом 2023 року президент Володимир Зеленський відзначив різними державними нагородами 29 842 захисників та захисниць, які протидіють російській агресії. Це трохи менше ніж торік (тоді було нагороджено 34 тис. оборонців). Водночас збільшилася кількість нагороджених посмертно: 11 709 проти 5 451.

Власне, найвищу держнагороду Герой України у році, що минає, одержали 142 особи, з них 101 – посмертно.

Із деякими достойниками, що отримали найвищу державну нагороду, «Главком» мав честь зробити інтерв’ю. Воїни без прикрас розказали про шлях до найвищої відзнаки. Частина з них у мирному житті не мала стосунку до військової справи, як і більшість співгромадян. Декого з наших співрозмовників вже нема в живих…

Герої: з щитом і на щиті 

23 лютого звання Герой України посмертно удостоївся молодший сержант Сергій Міщенко. До повномасштабного вторгнення Сергій займався підприємницькою діяльністю у сфері будівництва. Під час війни брав участь у боях на Київщині і Харківщині.

У 2022 році Міщенко став повним кавалером ордена «За мужність». Цю нагороду отримують за героїзм, у тому числі – під час виконання військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя. Також Міщенко був нагороджений «Хрестом бойових заслуг», який вручають «за видатну особисту хоробрість та відвагу або видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання».

Побратими називали Сергія Міщенка «винищувачем танків»: на його рахунку – 35 одиниць знищеної російської військової техніки. Під час одного з боїв він уразив сім одиниць військової техніки росіян, зокрема чотири танки.

Загинув 1 грудня 2022 року у селі Ковалівка на Луганщині, під час виконання бойового завдання.

Снайпер Олександр Мацієвський був розстріляний після слів «Слава Україні»

Громадянина Молдови, солдата Олександра Мацієвського 13 березня посмертно нагороджено званням Герой України. Його прізвище стало відомим в усьому світі після того, як росіяни опублікували відео, на якому розстрілюють воїна після слів «Слава Україні».

Олександр Мацієвський вступив до лав тероборони у березні 2022 року. Воював снайпером на позиціях у Бахмуті і Соледарі Донецької області. Наприкінці грудня 2022 року з ним було втрачено зв’язок, Мацієвський тоді перебував у районі селища Красна Гора на Донеччині. У лютому 2023 року тіла Мацієвського та двох його побратимів повернули додому. 14 лютого 2023 року воїна було поховано у Ніжині, а 6 грудня відбулося урочисте відкриття пам’ятника Герою на території Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця».

Артилерист із Дніпра Ілля Вергун 21 березня став кавалером ордена «Золота Зірка» за бойові успіхи на Сумщині. Він керував протитанковими розрахунками під час звільнення міста Тростянець Сумської області, брав участь у стримуванні противника на Ізюмському напрямку. Підрозділи під керівництвом та за особистої участі Іллі Вергуна знищили велику кількість ворожої техніки. Він воює від початку повномасштабної війни, а до цього брав участь в АТО, хоча починав у 2014 році з волонтерства.

В інтерв’ю «Главкому» Ілля Вергун зізнався, що про присвоєння найвищої відзнаки України дізнався у день нагородження. Орден отримав з рук президента, під Бахмутом, де утримував бойову позицію.

Президент нагороджує «Золотою Зіркою» Сергія Сірченка

фото: сайт президента України

5 травня кавалером «Золотої Зірки» став полковник Сергій Сірченко. Він брав участь у боях на Донбасі з 2014 по 2018 рік. У день повномасштабного вторгнення організував ефективну розвідку, що дозволило забезпечити надійну оборону у зоні відповідальності бригади. Виконував низку бойових завдань у Запорізькій області, на Донеччині, зокрема у Вугледарі, Бахмуті та Бахмутському районі.

На День Незалежності президент підвищив Сірченка до бригадного генерала. Наразі він обіймає посаду начальника штабу-заступника командувача військ оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ.

Штурман бомбардувальника Су-24 Сергій Вербицький вижив після того, як ворог підбив його літак

фото: сайт президента України

Штурман бомбардувальника Су-24 Сергій Вербицький трощив ворогів у Гостомелі на Київщині, у Сумській, Чернігівській, Харківській та Донецькій областях і вижив після того, як рашисти підбили його літак. 8 липня він отримав звання Героя України.

З напарником Олексієм Коваленком у березні 2022 року Сергій полетів на завдання в Ізюм Харківської області. Це був їхній тринадцятий бойовий виліт, і саме цього разу ворог таки поцілив у літак. Олексій Коваленко загинув (у лютому 2023 року його було посмертно нагороджено «Золотою Зіркою), а Сергію вдалося катапультуватися.

«Я вийшов із літака і далі у мене відкрився парашут. Висота була дуже мала, при вході я побачив літак, який відлітає і горить, землю побачив. Встиг подумати, чи встигне відкритись парашут. Він відкрився – і я приземлився», – пригадує Вербицький.

Приземлившись, штурман опинився на ворожій території. Він три години йшов пішки мінними полями та посадками, поки дістався українських позицій.

Сержант Андрій Орлов отримав одну нагороду від президента за життя, а іншу – посмертно

фото з відкритих джерел

Окремий указ президент присвятив першій річниці визволення Херсона від російських загарбників. Всього було нагороджено 128 осіб. Серед відзначених – сержант Андрій Орлов, він отримав відзнаку президента «Хрест бойових заслуг» посмертно.

Перед цим, ще за життя, Орлов став Героєм України. Нагородження відбулося у звільненому від рашистів Херсоні. Тоді сайт президента повідомив, що сержант Андрій Орлов у вересні 2022 року, у складі розвідувальної групи, вдало коригував вогонь артилерії та авіації по скупченню сил ворога у районі села Мала Сейдеминуха Херсонської області. Тоді ЗСУ перебили чимало ворогів та їхньої техніки. Розвідгрупа Орлова також вела стрілецький бій із силами противника, що переважали за кількістю, але в результаті ворог відступив.

Під час бою Андрій Орлов був поранений у вухо та шию, відновився, повернувся до війська і 10 листопада, у складі розвідувального загону, брав участь у звільненні Снігурівки (Миколаївська область) та особисто підняв прапор над будівлею районної адміністрації.

Восени 2022 року Андрій Орлов дав інтерв’ю «Главкому». Він розповів, що воює з весни 2014 року. Був розвідником і снайпером.

«Я підтримую думку, що з ворогом немає про що домовлятися. Потрібна тільки перемога військовими методами. Бо якщо домовлятися з ними щодо територій, іти на якісь поступки, це буде війна, відкладена у часі. Якщо ми не зупинимо їх зараз, за якийсь час мій син також візьме до рук зброю і піде воювати. Я цього не хочу», – сказав він тоді.

Загинув сержант Андрій Орлов від поранень, отриманих у бою з окупантами поблизу села Одрадокам’янка на Херсонщині, 6 вересня 2023 року.

Герой України з цивільних

Цього року, вперше від початку повномасштабної війни, звання Героя України отримала цивільна особа – лідер кримськотатарського народу і правозахисник Мустафа Джемілєв. Його відзначено «за визначний особистий внесок у становлення і розбудову незалежної Української держави, мужність і самовідданість у відстоюванні прав кримськотатарського народу, багаторічну плідну політичну та громадську діяльність». Звання «Герой України» з врученням ордена Держави Джемілєву було приурочено до його 80-річчя.

Мустафа Джемілєв народився 13 листопада 1943 року у селі Ай-Серез поблизу міста Судак у Криму. На той час Крим перебував під німецькою окупацією. Ай-Серез – родове село Мустафи Джемілєва, де жило кілька поколінь його предків. У 1930-ті роки його батьків розкуркулили й депортували з рідного села на Урал.

Джемілєв – один із засновників та член Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР, створеної у травні 1969 року в Москві. Після проголошення незалежності України він став активним діячем політичного життя країни. Джемілєв неодноразово голодував на знак протесту проти грубого порушення прав людини у СРСР. Так, зокрема, наприкінці 60-х Мустафа провів 30-денне політичне голодування у Ташкентському слідчому ізоляторі.

1991-го на скликаному вперше після 1917 року національному з’їзді кримськотатарського народу – Курултаї – Мустафу Джемілєва обрали першим головою Меджлісу кримськотатарського народу. Меджліс – подібний до парламенту представницький орган кримських татар, який ставить за мету подолання наслідків геноциду кримськотатарського народу, відновлення прав і національно-територіальне самовизначення. 

До окупації Мустафа Джемілєв як народний депутат працював у Києві, а коли не було сесій – повертався до Криму. Востаннє він був у Криму 19 квітня 2014 року. Коли виїздив з півострова на чергову сесію Верховної Ради, на одному з постів, що відокремлюють Крим від материкової України, російський офіцер зачитав Мустафі розпорядження про заборону в’їжджати на територію Російської Федерації протягом п’яти років (згодом подовжили ще на 15 років).

Мустафа Джемілєв завжди закликав до мирної ненасильницької боротьби за повернення кримськотатарського народу на батьківщину і солідарності з правами інших поневолених народів і захисту прав людини. Наприкінці 1980-х років він очолив процес репатріації. Джемілєв виступає прихильником європейської та євроатлантичної інтеграції України, утвердження в українському суспільстві засадничих принципів демократії, що є основою для відновлення прав кримськотатарського народу, який повертається на свою історичну територію – Крим – складову частину Української держави.

«Жоден диктатор, який пролив кров, не уникнув покарання. Україна не стане винятком. Вони відповідатимуть за кров кожного патріота. Я закликаю всюди створювати осередки спротиву. Я пишаюся вами, дорогі співвітчизники. Я пишаюсь, що я українець!» – наголосив Джемілєв.

Віталій Тараненко, «Главком»