Преміальні сорти, хімікати і газова камера. Як облаштований бізнес на черешні

У пік черешневого сезону «Главком» зібрав найпопулярніші питання споживачів і пішов з ними до експертів ринку – виробників і торгівців. З’ясовуємо, які сорти належать до преміумкласу, чому черешня завжди є недешевою ягодою, хто з вітчизняних садівників дотримується найвищих вимог до вирощування та зберігання і чи може Україна після окупації Мелітополя, що славився своїми плантаціями черешень, експортувати цю ягоду за кордон.

500 грн і вище…

Багатьом здається, що цього літа всі ягоди подорожчали, навіть у розпал сезону, але насправді, запевняють учасники ринку, черешня подешевшала порівняно з цінами минулого року на 15–20%.

Так, за інформацією керівниці відділу маркетингу львівського ринку «Шувар» Тетяни Попович, цьогоріч ця ягода на 16% дешевша.

Пік цін припадає, звісно, на початок сезону – травень, і тоді черешня може коштувати понад 300 гривень, а окремі елітні сорти – навіть 500 гривень та більше.

Як з’ясував «Главком», це тому що травнева черешня – майже вся імпортна.

Садівники ж України відкривають сезон зазвичай у перших числах червня, пояснює співзасновник ужгородського фермерського господарства «Коник» Андрій Мелех.

«Сезон триває всього до 10 тижнів у році. У нас перша ягода з’явилася 1 червня. З мого досвіду як виробника, як тільки з’являється товар люди наввипередки купують його. Звідси й поява такого цінового ажіотажу», – аргументує Мелех.    

Взагалі, за словами фермера, ця ягода завжди буде досить недешевою: «Беремо найкращу черешню, яка коштує зараз 100 грн/кг, додаємо податки, маржу торгівельних мереж і наостанок преміальність сорту. Бо це теж додаткові затрати: дорожче дерево, на якому ростуть відповідної якості плоди, крапельний полив – це витрати на воду і електрику. Сюди ж відносимо витрати на вчасне охолодження черешні».

Саме так, перед продажем ягоду охолоджують до 2 градусів за Цельсієм.

Фермер із Закарпаття Андрій Мелех (справа)

фото: Андрій Мелех/Facebook

Ціну формують також витрати на зберігання черешні.

«Зберігають плоди у спеціальному середовищі регульованої атмосфери: це суміш різних газів, яка подовжує життя фруктів. Під кожен різновид фруктів є своя суміш. Відповідно, коли черешня зберігається, то у спеціальній газовій камері. Камера відчиняється вже безпосередньо перед продажем. Є й інші рішення, до прикладу, коли палета з черешнею запаковується у спеціальний пакет із газовою сумішшю», – пояснює «Главкому» тонкощі черешневого бізнесу Ірина Кухтіна, президент Асоціації «Ягідництво України», голова спілки «Інноваційне фермерство та кооперація».

Радянський льотчик та інші. Які сорти кращі?

Масовий споживач вважає, що ідеальна черешня має бути червоною або темно-червоною і неодмінно крупною, а жовта – то вже другий сорт. Чи це так? – питаємо у наших експертів.

Як правило, до преміумкласу належать сорти саме червоної черешні, а жовта зазвичай дрібніша, тому справді частка правди у такому твердженні є.

«Преміальною вважається крупна черешня – від 32 міліметрів у діаметрі Обов’язково вона має бути також солодкою. Ще одна властивість – вона повинна мати певну хрумкість, – розтлумачує Андрій Мелех. – Якщо черешня дещо водяниста, то це вже не те зовсім. Кісточка всередині плоду також має відповідати певним параметрам. Є маленька і кругла, коли сам плід м’ясистий. А є сорти з великою кісточкою, гострою, тож людям не дуже приємно таку їсти, і то буде черешня не преміумкласу. Тобто преміальний сорт – це крупний, солодкий, хрусткий і з маленькою кісточкою. Ми саме на таку й орієнтуємося».

Проте, каже фермер, торгові мережі варіюють стандарти на свій смак, та у кожному разі, черешневий товар поділяють за такими класами: масовий, преміум і суперпреміум.

Фахівці, з якими спілкувався «Главком», прокоментували ще одне поширене серед українців уявлення про якість ягоди: начебто та, в якій можна побачити черв’ячка, є якіснішою, бо вона нібито не оброблена хімікатами.

«За всіма стандартами якості, хробака чи будь-чого іншого чужорідного у плоді бути не повинно. У будь-якому, не лише в черешні. Але хіба якомусь споживачу подобається, коли фрукт з «м’ясом»?», – запитує Ірина Кухтіна.

А Андрій Мелех категорично запевняє: черешню виростити без хімікатів неможливо, бо дерево конче треба захистити від шкідника.

Серед найпоширеніших і найякісніших сортів обоє експертів визначили Regina, Cordia, Sweetheart і «Валерій Чкалов». Усе це червона черешня.

Проте, на думку Кухтіної, покупець звик перш за все обирати ягоду за зовнішнім виглядом та смаком, а на сорт уваги не звертає.

Що замість «мелітопольської»

До великої війни близько 80% ринку складала продукція групи компаній, об’єднаних умовним брендом «мелітопольської черешні», розповідає «Главкому» Кухтіна. Оскільки російські війська окупували цю частину Запорізької області ще на початку 2022 року, українці залишилися без славетної черешні.

Минулого року місце, що вивільнилося на ринку, зайняли турецькі постачальники ягід. Хоча експортують в Україну черешню також компанії з Греції, Македонії, Молдови, Іспанії, Ірина Кухтіна запевняє: Туреччина тут впевнено тримає пальму першості.

Ірина Кухтіна, президентка Асоціації «Ягідництво України»

фото надано Іриною Кухтіною

Водночас пожвавився і внутрішній виробник. У цьому році домінують господарства з Чернівецької та Одеської областей, а також можна зустріти черешні з Вінниччини й Закарпаття, каже експертка.

Якщо ви купуєте черешню у пік сезону, тобто з 10 червня, то знайте, що ви, швидше за все, підтримуєте вітчизняного виробника. «Від середини червня частка імпорту наближається до нуля. Якщо два тижні тому в торговельних мережах було 80–90% імпорту, то нині вже 30% імпорту і 70% продукту з України», – розповідає Андрій Мелех.

Найвідомішими спеціалізованими фермерськими господарствами в Україні, що займаються, з-поміж іншого, вирощуванням черешень, називають «Уманську фруктову компанію», бренд Artberry та Bukovita. У цих компаній виробництво проходить за найвищими світовими стандартами на всіх його етапах, переконують експерти.

Цікаво знати, що до великої війни Україна сама була експортером, 89,5% експортної черешні постачалося до Білорусі. З втратою мелітопольських садівників про експорт з України не йдеться. Сьогодні, каже Андрій Мелех, про це ніхто з виробників навіть не думає.

Богдан Боднарук, «Главком»