Перезавантаження. Чи допоможе Дональд Трамп «Батьківщині»?
Заява лідерки «Батьківщини» про перезавантаження влади збентежила навіть її соратників…
В українському політикумі порушене негласне правило, яке діяло під час війни: не згадувати про необхідність виборів. Посягнула на це табу Юлія Тимошенко – найбільш досвідчений політик в нинішньому складі парламенту.
Під час виступу на жіночому фестивалі в Одесі вона заявила, що плани міжнародної спільноти полягають у тому, щоб завершити війну в Україні до кінця травня і відзначила, що «до цього все йде». «І ось коли все це завершиться, обов'язково буде тотальне перезавантаження влади в країні», – гарантувала Юлія Володимирівна.
Заяви від Тимошенко про неминуче перезавантаження багато хто сприйняв як вже неприхований старт її виборчої кампанії. Утім, такі слова також можна трактувати і як сигнал про готовність потрапити до владних коридорів і без виборів, на яких перспективи Юлії Володимирівни та її політсили не такі вже й оптимістичні. Колега Тимошенко з опозиційного табору Петро Порошенко вже добряче заїздив тему «уряду національної єдності», але накладанням драконівських санкцій на експрезидента Банкова однозначно дала зрозуміти, що в таких форматах вона не бачить Порошенка. А от щодо Тимошенко – не все так однозначно.
В Юлії Володимирівні Офіс президента не бачив серйозного конкурента (принаймні, до останнього часу), та й сама вона намагалася зайвий раз не дратувати владу. У своїй опозиційній риториці Тимошенко майже не чіпляє особисто президента, у кращому випадку обмежується випадами у бік окремих представників його оточення.
Наскільки може зіграти ставка на таку тактику?
Американські пригоди ЮВТ
Парламентські вибори 2019 року стали для Тимошенко, як і для інших «старих політиків», великим розчаруванням. ЮВТ вдалося провести у Верховну Раду мініатюрну фракцію «Батьківщини». Цього виявилося достатньо, аби не зійти з політичної арени. Але не більше.
Попри підкреслено компліментарне ставлення до молодого президента Володимира Зеленського, Тимошенко так і не змогла «продати» себе як «досвідченого політика» молодій і зухвалій монобільшості та отримати місця у владі. Юлія Володимирівна не полишала ці намагання навіть під час війни, коли намагалася протягнути кандидатуру нардепа від «Батьківщини» Вадима Івченка в міністри аграрної політики. Але всі ці спроби також нічим не увінчалися.
У кінці минулого року в уряд пішла працювати нардепка від «Батьківщини» Альона Шкрум, але обставини її потрапляння у міністерство розвитку громад та територій точно не дозволяють казати про Шкрум як «людину Тимошенко» у владі.
Після початку великої війни Тимошенко та «Батьківщина» дуже складно шукали себе в нових реаліях. Вони намагалися нагадати про себе під час розгляду законопроєкту про продаж землі, непопулярного закону про мобілізацію, оголошували війну «фармацевтичній мафії», пообіцявши навести лад з цінами на ліки.
Але тепер спроби повернення Тимошенко у велику гру вийшли на новий рівень. Додаткову надію на реінкарнацію лідерці «Батьківщини» дав прихід до влади в США Дональда Трампа, у якого відверто не склалися на початку відносини з командою Володимира Зеленського. Тимошенко скористалася цією ситуацією. За інформацією джерел «Главкома», просуванням її персони в республіканському істеблішменті займається нардеп Михайло Соколов, компанія якого кілька років тому вже оплачувала американських лобістів для Тимошенко.
Інформацію щодо непублічних візитів українських опозиціонерів у Штати вперше на початку березня оприлюднило видання Politico. Ця стаття наробила багато галасу в Україні. Politico стверджувало, що чотири соратники президента США Дональда Трампа провели таємні переговори з і з Петром Порошенком, і з Юлією Тимошенко.
У матеріалі робився акцент на тому, що ключовим питанням, яке обговорюється кулуарно, є проведення президентських виборів після досягнення тимчасового припинення вогню, але до початку змістовних переговорів щодо завершення війни. Українські опозиціонери, за версією авторів Politico, хоч на словах і проти виборів, але перед американськими партнерами позиціонують себе як більш договороздатних, ніж Зеленський. Мовляв, вони погодяться на багато тих речей, стосовно яких упирається діючий президент.
Згодом те ж Politico повідомило, що перемовини з американської сторони вели такі цікаві персонажі як Дональд Трамп-молодший, зять американського президента Джаред Корі Кушнер, пропагандист Такер Карлсон і спецпосланець Стів Віткофф. Щоправда, журналісти зробили цілком логічний висновок: у Вашингтоні помиляються, якщо вважають, що можуть таким чином «призначити когось» в Україні на заміну незручному Зеленському.
Ані Порошенко, ані Тимошенко самого факту зустрічей з американцями не заперечували, але відхрестилися від того, що ведуть розмови про вибори. Зокрема, Тимошенко підтвердила, що команда «Батьківщини» контактує з усіма союзниками України. Але хитро перевела стрілки на самого ж Зеленського, який заявляв, що Україна готова до переговорів щодо завершення війни «під сильним лідерством президента Трампа».
Водночас Юлія Володимирівна підкреслила: до моменту настання миру «про проведення в Україні будь-яких виборів не може бути й мови». Власне, вона повторила тезу, зафіксовану в документі, який представники всіх фракцій Верховної Ради, зокрема, й «Батьківщини», підписали в рамках «діалогів Мане» у листопаді 2023 року. У ньому йдеться про те, що майбутні парламентські і президентські вибори проводяться після завершення війни та не менше, ніж за шість місяців після завершення воєнного стану.
У лютому цього року Тимошенко повторила: вибори під час війни – неможливі й аморальні, бо у них не зможуть взяти участь військові, а народ не зможе проконтролювати голосування. Водночас опозиціонерка заступалася за Володимира Зеленського, на якого йшов шалений інформаційний тиск з Вашингтону і Москви. Тимошенко була категорична: нинішній президент України є абсолютно легітимним і тільки українці мають право вирішувати, коли і за яких умов їм змінювати свою владу.
У своєму прагненні мирних переговорів «під лідерством Трампа» Тимошенко навіть зробила досить агресивний випад у бік європейців. Вона обурилася неоднозначними заявами голови німецької розвідки Бруно Каля, який констатував, що у разі зупинки бойових дій в Україні раніше 2030 року зросте ризик атаки Росії на країни НАТО.
«Ціною самого існування України і ціною життів сотень тисяч українців хтось вирішив заплатити за «знесилення» Росії заради безпеки у Європі? – задалася питанням Юлія Володимирівна. – Не думала, що про це наважаться сказати настільки офіційно і відкрито…»
Викривши «підступну гру цинічних європейців», Тимошенко закликала негайно закінчувати війну на максимально справедливих умовах. Щоправда, не конкретизувала, на яких саме.
А останні заяви Тимошенко демонструють, що вона вже завмерла на низькому старті і очікує відкриття вікна можливостей для себе. Контактів з оточенням американського президента лідерка «Батьківщини» більше не приховує. На початку квітня Тимошенко мала особисту аудієнцію в Києві з «особистим духівником Трампа» Марком Бернсом, який провів в Україні низку зустрічей. Щоправда, статус «особистого духівника», яким Бернса нагородили в Україні, не зовсім відповідає дійсності, але в будь-якому разі не можна було не скористатися можливістю «засвітитися» перед людиною, яка гіпотетично має доступ до вух Трампа.
«Батьківщина»: життя вирує
Оцінити нинішню активність Тимошенко та її партії можна за сайтом «Батьківщини» та їхніми сторінками у фейсбуці: усі ці ресурси регулярно оновлюються. Тут Юлія Володимирівна вітає партію консерваторів Фрідріха Мерца з перемогою на виборах в Німеччині, ділиться очікуваннями від телефонної розмови Трампа з Путіним, б’є тривогу щодо законопроєкту про «диктаторські» повноваження Нацгвардії, звітує про боротьбу за здешевлення найпопулярніших медпрепаратів…
В останніх дописах політикиня застерігає, що її команда веде реєстр таких корупційних рішень і обіцяє, що «після війни та зміни влади всі вони будуть скасовані».
У партії «Батьківщина» – також тепер насичене життя. Окрім обов’язкового цитування Тимошенко та нардепів, партійні ресурси демонструють, що організації на місцях, попри війну активно працюють. Зокрема, свою гучну заяву про перезавантаження влади Тимошенко зробила під час поїздки до потужної Одеської обласної організації «Батьківщини», яку очолює один з її давніх та перевірених соратників Олег Радковський.
Свою активність демонструє й партійна молодіжка – «Батьківщина молода».
Реінкарнація Юлії. Прогнози політтехнологів
Політтехнолог Андрій Золотарьов, який свого часу працював з Тимошенко, відмічає, що у висвітленні її політичної діяльності помітні суттєві зміни. Резонансну заяву в Одесі він оцінює як якісний стрибок, у порівнянні з попередньою активністю.
«Юлія Володимирівна – один із небагатьох політиків, що прийшов до Верховної Ради ще у 90-ті, і вона відчуває той момент, коли вчора було ще рано, а завтра буде пізно, – каже Золотарьов. – Не казав би вже про початок виборчої кампанії, але, якщо плануєш брати участь у виборах, то маєш бути у фокусі. Треба продемонструвати свою готовність зовнішнім гравцям, потенційним спонсорам та розвінчати розмови про те, що «Батьківщина» вже почила в бозі».
У партії наразі відбувається досить радикальне переформатування керівництва регіональних організацій, відзначає експерт: «Включаються схеми франчайзингу та аутсорсу: до керівництва партійними організаціями приходять абсолютно нові люди, які можуть взяти на себе фінансування, інформаційну роботу. Раніше партійна інфраструктура була однією із сильних сторін «Батьківщини» і практично всі організації були живими. Але до 2024 року все це перебувало в розібраному стані і Тимошенко намагається повернути все до дієздатного стану».
Проте Золотарьов впевнений: наразі Юлія Володимирівна, вочевидь, розраховує не стільки на вибори, скільки на переформатування Ради і створення «уряду національної єдності».
Політтехнолог Сергій Гайдай вважає, що проблема Тимошенко полягає в тому, що її ядерний електорат є дуже незначним.
«Постійна проблема Юлії Володимирівни на всіх виборах, які вона програвала (2010, 2019 роки), – їй не вистачало буквально 2,5%, – відмічає експерт. – І це через стратегічну помилку: вона дуже боїться втратити патерналістський електорат в більшості своїй пенсійного віку. А ця частина населення просто фізично зменшується. У 2019-му році була спроба розширити коло виборців завдяки принциповій зміні курсу, коли був презентований «Новий курс». Але партія її переконала, що знову треба говорити про тарифи і про землю – землю буржуям не продавати, а тарифи зменшувати».
До перспектив відродження потужної політичної сили Тимошенко Гайдай ставиться скептично: «Вона може робити багато заяв, бо є достатньо приводів критикувати владу, а одним з гасел Тимошенко було – «Справедливість є, і за неї варто боротися». Утім, на мою думку, максимальний результат, на який вона може розраховувати, – це зберегти свою невеличку фракцію в парламенті. Від неї нічого не залежить, її вплив та часи давно минули».
За тривале політичне життя «Батьківщини» через її лави пройшло багато тимчасових попутників, які потім опинялися в інших політичних силах. Колишній політтехнолог Тимошенко Віктор Уколов – один з них. Він був депутатом від БЮТ, але у 2012 році порвав з «Батьківщиною» і згодом приєднався до команди Петра Порошенка, в якій перебуває досі. Екссоратник Тимошенко вважає, що на нинішньому етапі вона може спробувати об’єднати навколо себе таку велику категорію виборців як внутрішні переселенці, яка зараз є однією з найбільш незахищених груп.
«Тільки треба врахувати, що ВПО – це багато в чому колишній електорат Партії регіонів, – зауважує Уколов. – І якщо той же Бойко почне серед них активну агітацію, він набагато швидше там здобуде популярність, ніж Тимошенко. Ці люди почувають себе ображеними – і не обов’язково на окупантів… Серед них переважають погляди, що їх мають підтримувати, щось давати, а бідна держава ніякої особливої допомоги дати не може. І це середовище, в принципі, сприятливе для лівих, які можуть завоювати їхню прихильність. Юлія Володимирівна говорить те, що хочуть почути виборці. Ми хочемо миру – вона обіцяє мир. Коли миру не станеться, з’являться якісь нові обіцянки».
Уколов не вірить, що навіть зараз Тимошенко піде на пряму конфронтацію з владою і прогнозує, що вона не вийде з ніші «лайт»-опозиції.
Політолог Володимир Фесенко вважає, що на тлі очікування завершення війни та майбутніх виборів Тимошенко, хай і не прямо, претендуватиме на роль лідера умовної «партії миру». «З критикою закону про мобілізацію вона явно загравала з тими, хто не хоче мобілізації та критично до неї ставиться, – нагадує Фесенко. – Відповідно, ці люди підтримуватимуть і завершення війни, навіть на негативних для України умовах. І чим далі – тим більше. Тимошенко розкритикувала керівника німецької розвідки і в його особі тих, хто виступає за продовження війни. Вона демонструє свою прихильність миру, що подобається Трампу. І тут є певний контраст з Зеленським, який пручається, висуває умови, вимагає гарантій безпеки і так далі».
Політолог вважає, що нинішня активізація є явним фальстартом Тимошенко, але робить вона його не від хорошого життя: до потенційних виборів їй треба встигнути відновити партійну структуру та залучити кошти на кампанію.
«Цього року за законодавством мають відбутися місцеві вибори, і вона намагається залучити кошти на місцевому рівні, що є її давньою фішкою, – зазначає експерт. – Тимошенко торгує франшизою своєї партії, що для частини місцевих еліт – цілком прийнятний варіант. У них з'являється відомий бренд, хай не такий популярний, як раніше, та досвідчений союзник в Києві. А Юлії Володимирівні потрібно з політичного маргінесу повернутися у мейнстрім, для чого потрібна активна інформаційна кампанія».
Показово, що поки навіть соратники Тимошенко в парламенті не дуже розуміють, що задумала лідерка і куди вітер віє в її голові. «Ми з нею поки не обговорювали цю її заяву, яку я побачив в ЗМІ, і, думаю, зробимо це наступного сесійного тижня», – каже один з основних спікерів «Батьківщини» Михайло Цимбалюк.
Майстерність тримати інтригу ветеранка українського політичного серпентарію точно не втратила. Але поки всі її амбітні плани впираються у головну перешкоду – відсутність хоча б тимчасової паузи у війні. Принаймні, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук вже заявив: воєнний стан, скоріш за все, буде продовжений і після 9 травня. А це робить чиїсь сподівання на швидке «перезавантаження влади» ефемерними. Чи Юлія Володимирівна знає щось більше?
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0