Жданов розповів, якими будуть преміальні для олімпійських призерів у 2020-му

Міністр молоді і спорту Ігор Жданов дав ґрунтовну аналітику в розрізі українських перспектив на Олімпіаді-2020 і фінансування. яке виділятиметься для переможців.

- Пріоритетних індивідуальних літніх видів спорту першої категорії у нас 19, - каже пан Жданов. - Перш за все проводжу зустрічі саме з цими федераціями, а також з рядом командних ігрових видів спорту. Відверто обговорюємо, що повинен зробити міністр і Міністерство, щоб забезпечити якісні умови підготовки до Олімпіади. Переважно це закупівля додаткового обладнання та інвентарю, планування додаткових навчально-тренувальних зборів тощо.

- Чекаємо як мінімум 19 медалей?

- Не знаю, тут дуже важко прогнозувати. Ось, наприклад, у Федерації легкої атлетики успіхи, Юлія Левченко - срібний призер попереднього чемпіонату з легкої атлетики, який відбувався в Лондоні. Підростає прекрасна зміна - Михайло Кохан, Ярослава Могучих, Валерія Іваненко, котрі здобули золоті медалі на юнацьких Олімпійських іграх в Аргентині. У боксі теж можемо розраховувати на медалі, тому і цей вид спорту є пріоритетним. У дзюдо, боротьбі, гімнастиці, як спортивній, так і художній, також вагомі досягнення. Сучасне п'ятиборство, фехтування, веслування, стрільба...

Тим більше, я не всіх назвав, так що нехай спортсмени та їхні тренери на мене не ображаються. Олімпійські ігри - дуже специфічний вид змагань, там іноді вистрілюють спортсмени, про яких ніколи не говорили. А з іншого боку, часто бувають випадки, коли пролітають безумовні фаворити змагань.

- А планується підвищення призових спортсменам, які покажуть гарні результати?

- Поки так все і залишиться: за золото - 125 тисяч доларів, за срібло - 80, за бронзу - 55. Відповідні винагороди плануються і паралімпійцям. Ми разом з Валерієм Сушкевичем «пробили» постанову, згідно з якою зрівняли ці винагороди.

Якщо проаналізувати і порівняти з іншими країнами, то це великі призові. Наприклад, в розвинених державах вони можуть становити 10-15 тисяч доларів, а можуть взагалі бути відсутніми. Але там діє інша система, при якій спортсмени укладають комерційні контракти на рекламу, спонсорство, тому отримують не менші, а то і більші суми коштів. У нас, на жаль, такий ринок ще не склався. Є тренери, спортсмени, лікарі, допоміжний персонал, але дуже рідкісні випадки, коли є персональні менеджери, які займаються рекламою, спортивним маркетингом. Це вже більше проглядається в професійних видах спорту, наприклад, боксі, великому тенісі, або футболі.

На жаль, якщо серед боксерів ти любитель, то навряд чи з тобою укладуть якийсь серйозний контракт, а ось коли ти переходиш у професійну лігу, то можеш претендувати на певні контракти.

Мало схожими речами займаються і наші федерації, хоча ми їх постійно підштовхуємо, проводимо семінари, щоб вони вчилися працювати зі спонсорами, рекламодавцями, журналістами, соціальними мережами тощо.

Моя політика міністра спрямована на те, щоб будь-який вид спорту фінансувався комбіновано - частина коштів від рекламодавців або від спонсорів, а решта - від держави. У держави ніколи не вистачить грошей на все. Це аксіома. Тому, я завжди закликаю президентів Федерацій працювати над знаходженням додаткових грошей. Так, важко це робити, коли економіка на спаді, але, коли вона починає рости, стає набагато легше знайти спонсорів.