За рік до президентських виборів у США Дональд Трамп міняє радника з нацбезпеки
Після відставки третього радника з питань національної безпеки у адміністрації Трампа, Джона Болтона, ліміт рекрутів у американського президента був обмеженим. Проте святе місце порожнім не буває, і майже одразу Болтону знайшли заміну – юрист та досвідчений дипломат Роберт О’Браян.
Звільнення Джона Болтона, представлене в багатьох мас-медіа як щось несподіване – хоча, в той же час, давно очікуваний крок -, стало черговим у низці звільнень адміністрації Трампа. Тримаючи цей своєрідний антирекорд за кількістю звільнених членів власної команди (обігнавши навіть «свавільного» Рейгана в його не найкращі роки),господар Білого Дому має стикатися з кадровим дефіцитом. Проте поки американська система управління працює і у таких умовах.
Хто такий Роберт О’Браян?
Дональду Трампу вдалося знайти – як він сказав – «свого гарного старого знайомого» та «надзвичайного професіонала». Вже традиційно оголошення про вступ на посаду було зроблене у Твітері президента. Роберт О’Браян наразі є головою відділу Державного департаменту США з переговорів щодо заручників. Має юридичну освіту, і загалом являє собою класичного кар’єрного дипломата. Довгий час працював як радник з питань зовнішньої політики та міжнародних відносин як у Республіканській, так і у Демократичній партіях, у 2005 році за адміністрації Буша-молодшого був призначений представником Сполучених Штатів при Генеральній Асамблеї ООН. В той же час він познайомився із своїм попередником, Джоном Болтоном, який тоді очолював американську місію при ООН. Обидва одразу знайшли доволі багато спільного - наприклад, палко критикували неефективність та забюрократизованість системи ООН.
Окрім того, в активі О’Браяна служба в рядах резерву армії Сполучених Штатів, приватна юридична практика та робота радником з національної безпеки у передвиборчих кампаніях Міта Ромні, Теда Круза та Скота Волкера. Останнім його призначенням була робота у відділі з переговорів щодо заручників Державного департаменту, який він з часом і очолив. На цій посаді, за твердженням багатьох колег – і навіть самого президента – він був надзвичайно успішним (настільки, що більшість обмінів проводив без залучення додаткових ресурсів та чисельно на користь США). Гучною справою цього року для нього стало «визволення» зі Швеції репера ASAP Rocky, якого безпідставно називали особистим другом Дональда Трампа.
То чому саме О’Браян?
Для обрання Роберта О’Браяна на пост радника президента з питань національної оборони є багато причин – як суб’єктивних, так і цілком об’єктивних. По-перше, Трамп і О’Браян в дуже гарних взаєминах. Останні три роки чітко показали, що тренд «гарні відносини – гарна посада» працює в цій адміністрації наче годинниковий механізм. А О’Браян ніби ще з 2016 року знав, на що можна претендувати. Ще до офіційної інавгурації Трампа, у грудні 2016 року, О’Браян вже постарався та встиг описати його (Трампа) великі та значні дипломатичні досягнення, чому і присвятив цілу журнальну колонку. Взаємна «любов» продовжилась і далі, як під час особистих зустрічей, так і на стрічках Твітера.
По-друге, О’Браян подобається Трампу своїми поглядами. Якщо хочете, це такий собі Джон Болтон, але який не наважується вголос перечити президенту. Він так само дивиться на всі проблеми, але дипломатичний досвід вчасно зможе йому підказати, коли до раптової зміни політики президента треба поставитися схвально і з розумінням (навіть якщо вона буде і не зовсім практична).
Щодо об’єктивних причин, то вони доволі вагомі. Значний експертний досвід в питаннях національної безпеки, величезний досвід дипломатичної роботи в проблемних питаннях, знання системи та її принципів. З огляду на теперішній склад кабінету, цілком виважений та доцільний вибір.
Новий радник – старі проблеми
На новому посту Роберт О’Браян, як і більшість людей Трампа, з першого дня з головою пірне у вир невирішених проблем та криз. Спочатку він явно має зупинити свою увагу на Ірані: після драматичних подій на НПЗ у Саудівській Аравії ми знову маємо значну ескалацію, яку ні Трамп, ні Мохамед бін Салман поки не збавляють. Далі – Афганістан, активні таліби та провальні переговори. В цій площині сподіватися О’Браян має виключно на свій досвід кризового перемовника та гарно підготовлений апарат Держдепу (і не особливо турбувати президента цими питаннями – так явно буде спокійніше). І нарешті – Північна Корея та незакінчені переговори. Корейський півострів був каменем спотикання між Трампом і чи не усіма попередніми його радниками, тому і для О’Браяна він явно стане головною перевіркою.
З системної точки зору новий радник також знаходиться у доволі скрутному становищі. Дональд Трамп належить до тих президентів, які отримали владу без значної попередньої підготовки. І навіть за час перебування у овальному кабінеті його інструментал як державного службовця швидше покладався на його ж імпульсивні рішення, а не виважену стратегію чи усталену процедуру. Добре це чи погано, але це не зовсім ті води, в яких звик плавати О’Браян – на відміну від різкого та напористого Болтона, О’Браян представляє собою класичного кар’єрного державного службовця. Він підтримує роботу налагодженої системи державного апарату, є її невід’ємною частиною і вірить в її ефективність. Не дуже схоже на стиль 45-го президента, чи не так?
Робота явно буде важкою, але О’Браян – потрібна людина на цій посаді. Всі попередні радники (хоча в цьому випадку не зайвим буде вживати і термін «наставники») з питань національної безпеки намагалися ввести президента в загальну систему роботи адміністрації та надати йому чітке та майже підсвідоме розуміння національних інтересів. Виваженість підходу О’Браяна може позитивно зіграти на цьому фоні (позитивно з точки зору Сполучених Штатів, але не факт, що президента). В той же час О’Браян може стати передвісником початку ери «м’якого Трампа», адже Болтон багато в чому був усунений через його надміру жорстку позицію стосовно Північної Кореї та Венесуели, де президент вважав за краще зайняти вичікувальну позицію, а то і зовсім майже відступити. О’Браян, наскільки би вони не були схожі з Болтоном, не може похвалитися таким само яструбовим характером, а тому дійсно він може стати провісником нового періоду адміністрації Трампа.
Олександр Краєв, для «Главкома»
Коментарі — 0