Зустріч у Самарканді продемонструвала: Кремль стрімко втрачає позиції
У Володимира Путіна дедалі менше союзників. Навіть країни, які, здавалося б, підтримують Росію і не висловлюються проти війни в Україні, поступово віддаляються від російського диктатора. Про це пише низка світових ЗМІ.
Посилення ізоляції Росії має багато проявів. Так, на початку вересня, за даними Bloomberg, Росія та Китай суттєво скоротили закупівлі російської нафти.
Індія, яка попередні пів року купувала дешеве російське паливо, тепер почала крутити носом. Тиждень тому стало відомо, що уряд Індії та місцеві компанії не бажають виконувати російську вимогу про переведення угод з імпорту нафти у рублі, пише Business Standard.
«Поки що ми здійснюємо платежі у доларах. Рублеві платежі будуть надзвичайно складні. Адже аби розплатитися рублями, все одно доведеться задіяти долари – щоб купити російську валюту, причому за межами Індії», – пояснює джерело у нафтовій галузі Індії.
«Ніж у спину» від Моді і Сі
Троє неназваних західних чиновників заявили, що докори Путіну з боку прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді та висловлення занепокоєності президентом Китаю Сі Цзіньпіном минулого тижня є ознаками дискомфорту у відносинах між цими країнами та Москвою. Зауваження від Китаю та Індії на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в Узбекистані прозвучали через кілька днів після того, як український контрнаступ змусив російську армію здати понад 3 тис. км кв. окупованої раніше території.
Моді сказав Путіну, що «сьогоднішня епоха не є епохою війни». Російський лідер відповів: «Ми докладемо всіх зусиль, щоби якомога швидше це припинити», посилаючись на «занепокоєння, яке ви постійно висловлюєте». Путін також вислухав «занепокоєння» Сі Цзіньпіна.
Аналітики зазначили, що повідомлення могло бути чітким, проте ані Сі, ані Моді не згадували Україну прямо і не висловлювали підтримку Києву.
«Заява Моді стала повідомленням Заходу про те, що він не підтримує Путіна», – сказав Сушант Сінгх, старший науковий співробітник Центру політичних досліджень у Нью-Делі. Також Сінгх зазначив, що зауваження Моді не зачіпали жодних «спірних питань» щодо суверенітету чи територіальної цілісності України, вони, скоріше, оберталися навколо питань щодо впливу війни на такі сфери, як продовольча безпека, постачання палива та добрив.
Втім, один з впливових європейських міністрів сказав Financial Times, що на заході сприйняли коментарі лідерів Індії та Китаю як «справжню критику».
«Особливо від Моді. Я не думаю, що йому це подобається. Набагато краще було перебувати у ситуації певної неоднозначності, коли можна бути дружніми з обома сторонами. І мати користь від дружби з обома», – додав міністр.
Важлива деталь: Путіну, який усіляко імітує активні комунікації РФ з іншими країнами, довелося багато часу просидіти на самоті, в очікуванні лідерів інших країн. Якщо раніше Путін міг дозволити собі такі демонстративні спізнення, то тепер він сам став «почекуном».
Як це впливатиме на російську економіку
Нинішня поведінка офіційних Китаю та Індії є потенційною перешкодою у бажанні Путіна поглибити зв’язки із незахідними державами. За тиждень до зустрічі у Самарканді він виступив із промовою у Владивостоку, де сказав, що такі країни, як Китай, змогли компенсувати Росії втрати у торгівлі з Європою.
Водночас, попри те, що Китай скористався суттєвою знижкою, аби збільшити закупівлі російських товарів, китайські компанії були обережні, зважаючи на ризик вторинних санкцій.
«Росія очікувала від Китаю більшого. Китайським компаніям або сказали не бути активними, або їм для цього потрібен дозвіл високого рівня», – коментує західний дипломат у Москві.
У Кремлі ж переконують, що відносини Росії з Китаєм залишаються міцними. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив російському державному телебаченню, що потенційні вторинні санкції Заходу стали «факторами ускладнення» для поглиблення торговельних відносин Китаю з Росією, які мали «негативний ефект», але додав, що вони «не змогли дати суттєвого ефекту».
Зміни на Близькому Сході
Вторгнення Росії в Україну похитнуло світовий порядок – не в останню чергу через завжди безладну геополітику Близького Сходу. Таку думку висловив почесний професор політики Університету Отаго, спеціаліст із Близького Сходу Білл Гарріс, пише ODT.
Екперт нагадав, що у 2015 році Росія, намагаючись окупувати ще частину українських територій, безпосередньо втрутилася у внутрішню війну у Сирії.
«Сирія, звичайно, була десь на периферії мрій російського президента Володимира Путіна, тоді як у центрі – плани відродити царську та радянську імперії і зробити Росію «третім Римом». Головною мішенню стала Україна, велика нова держава, яка дала можливість західним впливам просочуватися на схід, принаймні, на думку російського керівництва. У Сирії Росія знищила цивільну інфраструктуру та змінила стратегічний ландшафт перед тим, як зробити те саме в Україні», – зазначає Гарріс.
По-перше, зазначає експерт, військове втручання Росії змістило геополітичний фокус на Близькому Сході зі східного узбережжя Середземномор’я на негаразди у Сирії та Іраку. Таким чином, Росія відіграла помітну роль у розрядженні ізраїльсько-палестинських та ліванських справ. По-друге, додає Гарріс, оскільки самій Росії не вистачало ресурсів перетворити Сирію на стабільний стратегічний актив, Путін спробував залучити неарабські регіональні сили Близького Сходу: Іран, Ізраїль і Туреччину.
«Іран надає сухопутні сили, необхідні Росії для військової консолідації, головним чином це ліванські та іракські арабські ополченці-шиїти, лояльні Тегерану, а не Москві. Ізраїль за американської підтримки стримує Іран і Росію, хоч і поводиться з останньою обережно. Відносини Туреччини з арабами-сунітами є життєво важливими для будь-яких нових домовленостей на Близькому Сході, які просуває Росія», – зауважує експерт.
Додамо також, що Іран продав Росії партію безпілотників, цю інформацію підтверджує Державний департамент США. Росія отримала безпілотні літальні апарати, які можуть проводити атаки «повітря-земля», радіоелектронну боротьбу і наведення, і тепер має намір використовувати їх в Україні.
Проте допомога Ірану Росії продиктована не щирою підтримкою намірів Путіна в Україні. «На тлі концентрації Росії на Україні Іран може спробувати заповнити будь-який простір, який Росія звільняє у Сирії», – вважає Гарріс. – Багато хто в Об’єднаних Арабських Еміратах і Бахрейні вітає удари Ізраїлю по іранських об’єктах у Сирії, незалежно від того, зручні Москві такі дії Ізраїлю чи ні».
Туреччина хоче отримати статус посередника між Росією та Україною та розгортає свої карти як член НАТО і гравець між Кремлем і Білим домом. Туреччина та Росія були не тільки супротивниками, але і союзниками у новій зоні розколів, що простягається від Кавказу до частин північної Сирії. Туреччина використовувала свої потужні наземні сили у Сирії, а також продала Україні «Байрактари». При цьому продавати їх Росії Туреччина відмовилась.
Гарріс також додає, що подальший бойкот Заходом російської нафти та газу миттєво змінили ситуацію у Саудівській Аравії.
«Президент Сполучених Штатів Джо Байден перетворився, хоч і ненадовго, із запеклого критика на прохача саудівських послуг на ринку нафти, – підкреслює Білл Гарріс. – Пролобійовані Туреччиною російсько-українські зернові угоди свідчать про прагматизм. Великі арабські держави, насамперед Алжир і Єгипет, не пробачать великій державі ігри з їхньою життєздатністю».
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0