Звідки у Європи взявся страх втратити Росію (а не нас)

На мою думку, головна проблема Заходу у сприйнятті російсько-української війни полягає в тому, що несвідомо вони при її аналізі ставлять себе на місце росії, а не нас. Бо в їхній свідомості росія – велика потужна країна, а ми – якесь непорозуміння десь між Косово і Нігерією. І так, до 2014 року це відношення у міжнародних організаціях було дуже in your face; хто їздив в ті часи по всяким міжнародним заходам, той підтвердить.

Звідси і аплікативне перенесення своєї реальності на росію (а не на нас), звідси і страх втратити росію (а не нас), звідси і страх, що росія щось їм погане зробить (щодо нас ці страхи теж є, але носять інший характер: це не страх сили, а страх невідомого; хто їх тих українців знає, що їм завтра на думку спаде). Причому страхи щодо розпаду росії абсолютно незрозумілі: досвід рейдів РДК, ЛСР білогородщиною і походу вагінерів на Москву показує, що у випадку розпаду росії американці можуть просто тупо фізично захопити усі об'єкти 12 ГУ МО РФ, не зустрівши якогось істотного опору. Або дипломатичним і економічним тиском примусити здати ядерну зброю і знищити усе, хоча би віддалено з нею пов'язане, як вони це зробили з нами у 1990-ті та 2000-ні.

Таку позицію можна ще зрозуміти у США, яким в даній війні, скажімо так, не особливо щось загрожує, принаймні прямо, та громадяни якої не дуже в курсі що відбувається за її межами. Але коли таку позицію показує час від часу, скажімо, Німеччина, яка має збройні сили приблизно в такому ж стані, як у нас на початку 2014 (і з тієї ж причини), виникають питання. Адже існує вона як незалежна країна виключно завдяки ЗСУ, Войську Польському і силам США в Європі. Німеччину я тут навів просто як найбільш очевидний приклад, це не про них конкретно, так само можна взяти будь-яку країну Європи, включно з Францією, яка має найсильніші після Польщі збройні сили в ЄС (і ядерну зброю).

Звісно, українцям це пояснювати не треба, а жителям Заходу – даремно. Тому просто вважайте це моїм старперським бурчанням.