Чому у Північної Кореї ракети є, а в Україні немає

Зустрів у стрічці запитання чому у КНДР ракети є, а в Україні немає. Повну відповідь я тут вам дати не можу, бо за мною прийдуть, але дам частину відповіді.

•1•

Ракети в принципі простіше робити в тоталітарних режимах. Не вистачає манометрів? Значить населення сидітиме 10 років без градусників, а весь видобуток ртуті спрямовуватиметься на виробництво манометрів. До речі, саме так і було в СРСР. В КНДР створення ракет є другим національним пріоритетом після створення ядерних зарядів, відповідно, усі ресурси спрямовуються туди і вся національна економіка вибудована під цю задачу. Система освіти заточена під цю задачу, промисловість заточена під цю задачу, наука заточена під цю задачу. Це можливо лише за планової економіки (або ринкової, але дуже великої, такої як в США).

•2•

Перший український супутник на першій українській ракеті-носії був виведений на орбіту Землі 16.03.1962. Національне космічне агентство України було утворене 29.02.1992, майже рівно через 30 років. За наступні 30 років в Україні не було доведено до виробництва жодного нового сімейства ракет. У стратегії ще уряду Гройсмана «Україна-2020» наука і космос були записані у розділ «Національна гордість» і сприймалися як суто статусна річ. В даному випадку неважливо, що це саме уряд Гройсмана, таке сприйняття було за всіх урядів України після Кучми.

•3•

Ракети робити довго. Поточний рекорд тривалості розроблення рідкопаливної ракети – 5 років 2 місяці (SpaceX), друге місце – 6 років 1 місяць (Astra). Тому, розпочавши розробку у 2022 році, очікувати результату раніше 2027 року не варто. КНДР практично розпочала свою ракетну програму у 1988 році. Перший успішний пуск відбувся у 1998 році, перший супутник виведений у 2012 році. Це – реалістичні терміни розробки без попереднього досвіду.

•4•

До 2014 року ракетно-космічна галузь України орієнтувалась майже виключно на кооперацію з російською. Зокрема, не робилося серйозних спроб зменшити залежність від російських матеріалів, компонентів та вузлів. Основною слабкістю є відсутність власних двигунів для перших ступенів ракет. З 2014 року почалася фактична співпраця з країнами Заходу, але вона носила здебільшого однобічний характер – аутсоринг і продаж готових виробів. Прикладами є проєкти Вега з Європейським космічним агентством і Антарес з компанією Орбітал (нині входить до складу Нортроп-Грумен).

Про бойові ракети свідомо не пишу, кому треба і так все зрозуміють.