Як я став артилеристом, або Відчепіться від Бутусова

Перший раз у житті я вистрілив із гармати у шість років. Ну, не з гармати, скажемо прямо, але з гаубиці точно. Гаубиця, треба сказати, прагматичніше, чи що – там не в притул б'єш, а по дузі летить. Можна через гори. А жив я тоді у горах.

У вірменському місті Ленінакані, зараз Гюмрі. Тато був начальником штабу артилерійської військової частини, де нині розташовується 102 російська військова база. У ті роки батько завжди мене кудись возив. То під Спітак (де потім, у 1988 році, стався моторошний землетрус) по гриби, то рибалити сазана на озеро Севан, то на військові навчання.

Якось поїхали на навчання на гору Арагац – найвища точка на території нинішньої Вірменії, 4095 метрів. Приїхали на позицію, купа гаубиць. Я мало не оглух, і батько попросив у когось для мене якісь спеціальні навушники. А потім подумав, і попросив дати смикнути за спеціальний артилерійський шнур, який викликає детонацію снаряда.

Ось так я став справжнім артилеристом.

А вже коли я жив в Азербайджані, ми від нудьги крали на складах порох. У 4 класі робили фугаси з банок та пляшок, у 7 класі – вже ракети, з баночок з-під дихлофосу з алюмінієвими крильцями.

Батько якось попросив свого замполіта спробувати використати енергію дітей у мирних цілях та організувати цивілізоване дозвілля. Той прохання виконав, і постарався на славу. Ох, з чого ми, та з якої зброї тільки не стріляли!

Вже дорослим я почав працювати на ниві журналістики. У Києві пресслужба Міністерства оборони України у 2000-х роках вивозила нас на різні полігони. Хіба що ми з самохідного міномета 2С4 «Тюльпан» не стріляли тактичними ядерними зарядами.

ДБР відкрило кримінальну справу через відео, на якому Юрій Бутусов стріляє з гаубиці зі словами «По окупантах – вогонь»

А тепер що? Головний редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов, який ще недавно ходив у ранзі радника міністра оборони України, зробив те, що я зробив ще у шість років. І зараз його звинувачують у провокуванні війни! Таким чином «на мушку» можна взяти всіх військових журналістів. Хоча взагалі є таке відчуття, що «під приціл» потрапляють може будь-хто, якщо він не згоден з політикою партії.