Цікаве спостереження щодо бійки українських та російських футболістів

Серед іншого, дуже цікаво і повчально вчора протягом дня було спостерігати розвиток інтерпретацій перебігу боксерського матчу «Шинник» – «Минай» (перемога «Миная» по очках).

За найранішою версією, на якій ще сходилися і російські медіа, і наші, українці спитали кцп (не знаю вже, яким тоном), чого ті не протестують проти війни. І понєслась.

Але вже в обід закріпилися канонічні варіанти висвітлення подій, які нічого спільного між собою не мали. Український: кцп були п'яні і всім хамили, починаючи з офіціантів, і наші спершу тільки чемно-пречемно зробили зауваження. Російський: українці захотіли – отак з добра-дива – примусити кцп співати «Ще не вмерла».

Повірте, так ці версії тепер навіки й залишаться. Як на скрижалях. То, шо обидві вони – неправдиві, гадаю, пояснювати не треба, надто це очевидно.

Але мене найбільше розчулила розповідь «шинника» Артьома Сємєйкіна, яка з'явилася вже зовсім увечері. Він, значить, спав собі в номері, але почув у коридорі звуки бійки і вигук «Слава Україні!» – і от вкурвила його не бійка, а саме цей вигук.

«Выбежал в коридор, сказал «Нет, слава России», и бросился в толпу просто <...> Когда оскорбляют мою страну, считаю, что по-другому нельзя» (кінець цитати).

От у це вірю, як вони кажуть, бєзоговорочно. Для них сам факт нашого існування – смертельне оскорблєніє.

А в цілому, кажу ж, з точки зору інформаційника це прєлєсть, а не ситуація. Шо там ті наївні фізики знають про паралельні реальності, господи.