Баталії навколо референдуму: на чому в першу чергу потрібно зосередити увагу

Оскільки будь-які останні виступи Юлії Тимошенко на наступний день зустрічають як шквал критики так і прихильних дописів (в залежності від того хто на який бік записався), останній виступ на телебаченні підняв тему відсутності профільного законодавства, що регулює процес проведення національних референдумів. І неймовірно добре, що це питання знову постало в нашому інформаційному просторі, оскільки:

• з квітня 2012 року в Україні відсутній Закон про всеукраїнський референдум (про місцеві референдуми – з 2012 року);
• українці позбавлені конституційного права на участь в референдумах, що не припустимо;
• напередодні національних виборів очікується велика кількість обіцянок кандидатів щодо проведення референдумів.

Цей процес вже почався до офіційної реєстрації кандидатів в президенти. Наприклад:

• Тимошенко, відповідаючи на суспільний запит, вже тривалий час активно пропонує проведення референдуму для конституційного процесу;
• Бойко і Вілкул наголошують на необхідності проведення референдуму для врегулювання питання впровадження ринку землі;
• Ляшко погрожує зменшенням кількості народних депутатів через референдум,
• Порошенко неодноразово піднімав питання проведення в майбутньому референдуму для вступу в ЄС та НАТО,
• а від Зеленського поки що рано чекати серйозних заяв.

Зрозуміло, що далеко не всі пропозиції політиків можуть бути предметом питання що виноситься на всеукраїнський референдум, проте проблема полягає в тому, що поки відсутнє законодавство про національний референдум, будь-який політик може абсолютно спокійно спекулювати в свідомості громадянина на темі референдуму.

В світовій практиці, спостерігається тенденція кризи представницької демократії, з ухилом на користь прямої. Референдум є одним із способів реалізації прямої демократії, відповідно, на нього є запит серед широких мас. Проте останнім часом з’явилося достатня кількість негативних за своїми результатами референдумів, що підтверджує тезу небезпеки неосмисленого застосування такого інструменту.

Загалом, можливість проведення нормального референдуму визначається двома факторами:

• чітко виписані процедури проведення референдуму та
• культура проведення референдумів в державі.

Оскільки Україна не може похвалитися серйозною історією проведення референдумів, увагу необхідно зосередити на чітких процедурах, а саме нормально виписаному Законі про всеукраїнський референдум. І саме наявність цього питання в політичних баталіях між кандидатами в президенти може спонукати Парламент до розгляду вже давно затягнутого питання про ухвалення Закону про всеукраїнський референдум.