Техаський масовий розстріл. Ефект наслідування та Україна

    Зброя не панацея. Ні її наявність, ні її відсутність не захистить і не допоможе тоді коли набирає обертів антигуманізм
    Декілька дестяків осіб загинуло у результаті масового розстрілу в Техасі. Від одного з найбільших в історії США mass shutting чи масового розстрілу (у Лас-Вегасі), де загинуло 57 осіб, пройшло трохи більше місяця. А від розстрілу у торговельному центрі Walmart, в якому вбито трьох, – лише три дні. Власне, одним з чинників
    • Богдан Петренко

      Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

    • 8 Листопада, 22:05
    • Розсилка
    Девід Патрік Келлі, який  в церкві розстріляв 26 осіб і поранив ще 20
    Девід Патрік Келлі, який  в церкві розстріляв 26 осіб і поранив ще 20

    Зброя не панацея. Ні її наявність, ні її відсутність не захистить і не допоможе тоді коли набирає обертів антигуманізм

    Декілька дестяків осіб загинуло у результаті масового розстрілу в Техасі. Від одного з найбільших в історії США mass shutting чи масового розстрілу (у Лас-Вегасі), де загинуло 57 осіб, пройшло трохи більше місяця. А від розстрілу у торговельному центрі Walmart, в якому вбито трьох, – лише три дні.

    Власне, одним з чинників такого акту став ефект наслідування. Людина доведена до відчаю перейнялась прикладом лас-вегаського стрілка та повторила досвід. На жаль, подібні випадки часто трапляються – ефект наслідування від масових розстрілів у колорадській школі Колумбайн у 1999 році відчувається до цього часу – він навіть перетнув кордони Штатів – і вже цього жовтня 13-ти річний хлопчик розстріляв своїх однокласників у Бразилії.

    Безперечно, цей розстріл знову порушить дискусію щодо права володіння на зброю. Більше того, і противники, і прихильники матимуть свої аргументи. Одні – що це шлях до війни всіх проти всіх. Інші – до того, що якби в когось в церкві була зброя, він би міг відразу зупинити злочинця.

    Я нагадаю, що це відбувається в країні, де право на зброю закріплено Другою поправкою до Конституції, а 43% домогосподарств мають вогнепальну зброю. А 31% всіх масових розстрілів у світі з 1966 по 2012 рік відбувались у США. І до речі, для хоплофобів – на третьому місці за кількістю масових розстрілів – Росія. Країна, де вогнепальний короткоствол заборонений як і в нас.

    Повторю відому фразу: «вбиває не зброя, вбиває людина». Людина, яку довели до відчаю. І техаський стрілок – не виключення. Проблеми в сім’ї та проблеми з роботою та законом. Він – невдаха для кар’єрно-орієнтованого американського суспільства і не виключено, що про це йому говорили щодня. До речі, «невдахами» були більшість масових стрілків. І навіть хлопці зі школи Колумбайн. І невдахами їх робило суспільство, яке щодня нагадувало наскільки вони не відповідали стандартним уявленням про успіх.



    І мені здається відповідь і хоплофобам, і хоплофілам має бути одна – зброя не панацея. Ні її наявність, ні її відсутність не захистить і не допоможе тоді коли набирає обертів антигуманізм. Коли життя людини перестало бути цінністю, а є лише статистикою у війні. І не важливо чи це справжня війна, чи терористична. Ми всі стаємо заручниками цього побоїща.

    Можливо єдине, що сьогодні утримує українців від масових розстрілів – це те, що велика частина нашого суспільства перетворилась у роздріблену масу «невдах» з комплексом жертви. Майже половина людей кожного року в соцопитуваннях заявляють, що терпіти так більше не можна. І… продовжують терпіти. Бо на фоні інших невдах, на фоні комплексу жертви, все виглядає начебто і не відчайдушно погано.

    Та ефект наслідування нікуди не дінеться. І протистояти йому складно. І коли у нас розриваються машини з патріотами, то чого дивуватись, що вибухівку під машину миколаївського бізнесмена закладає його син? Ефект наслідування – він не обов’язково в масових розстрілах.

    Власне до чого це? До того, що зупинити насилля можна не через дозвіл на зброю чи заборону її мати. А через єднання суспільства та зневіру в насиллі як методі. І, звичайно, наслідування – якщо влада надаватиме приклад ефективної ненасильницької моделі вирішення проблем, то цей приклад передається і «до низу». Проблема лише у тому, що політичні інтереси в Україні для багатьох важливіші за інтереси національні.

    Джерело: Лівий берег

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Тимчук
    Дмитро Тимчук

    Народний депутат України (Народний фронт)

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Костянтин Машовець
    Костянтин Машовець

    Координатор групи «Информационное сопротивление»

    Віктор Небоженко
    Віктор Небоженко

    Директор соціологічної служби «Український барометр»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ